Презентація на тему:
Народженні Україною

Народженні Україною

Леся Українка (1871 — 1913)

Справжнє ім’я Лесі Українки Лариса Петрівна Косач. Народилася Лариса 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Батько Лесі був юристом, а мати – відома письменниця Олена Пчілка. Сім’я була великою та дружньою, Леся мала двох братів та трьох сестер. У родині спілкувалися українською мовою, читали українські книжки, щороку відзначали шевченківське свято. Діти змалку ходили в національному одязі, шанували народні звичаї.

Леся та Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) вчилися у приватних учителів. Згодом переїхали до Києва і діти почали ходити до звичайної школи. У дитинстві Леся була особливо дружною з братом, і коли той, готуючись до вступу в гімназію, опановував гуманітарні предмети, вона також вивчила стародавню історію, грецьку й латинську мови. Любила музику, особливо гру на фортеп'яно, виявляла композиторські здібності.

Перші вірші Леся почала писати у 9 років, а в 10 років захворіла. Її мучив нестерпний біль у правій нозі. Спершу вирішили, що в неї ревматизм, лікували ваннами, мазями, травами, але все було марно. Біль перейшов у руки. Лікарі, нарешті, змогли визначити, що це - туберкульоз кісток. На музичній кар'єрі Лесі був поставлений хрест. Після першої, складної, але вкрай невдалої, операції рука залишилася покаліченою! Саме тоді в очах тендітної дівчинки вперше з'явився сум. Відтепер багато місяців на рік дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, увесь час відчувати гострий біль... Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда,— Щоб не плакать, я сміялась.

Батьки не скорилися. Вони возили дівчинку до моря, на грязьові ванни і купання. Зверталися до найкращих лікарів, народної медицини, закордонних професорів у Німеччині, але все було марним. Хвороба якщо і відступала, то ненадовго.

У 26 років Леся Українка їде до Ялти на лікування та зустрічає своє перше кохання Сергія Костянтиновича Мержинського. Леся почала одужувати. Але Мержинського спіткало лихо, стара хвороба легень почала прогресувати, йому ставало все гірше і гірше. Сили Мержинського з кожним днем згасали. Майже два з половиною місяці Леся відважно боролася за життя свого коханого. Та рятунку не було - він помер у неї на руках.

Змучена особистим болем Леся починає подорожувати, активно займається громадською діяльністю. Випускає збірку “Думи і мрії”. Сюди ввійшли цикли “Мелодії”, “Невільничі пісні”, “Відгуки”, поеми “Давня казка” і “Роберт Брюс, король шотландський”. Ця збірка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої поетеси.

Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію. Доводилося долати матеріальну скруту, моральну виснаженість, проте Леся не губила надію, вона писала і писала. Та залишалися останні місяці життя геніальної письменниці. 1 серпня 1913 р. в грузинському містечку Сурамі зупинилося серце Лесі Українки.

Її тіло було перевезене до Києва й поховане на Байковому кладовищі поряд з могилами батька і брата. Полетіла "на крилах пісні". Здійснилася її давня мрія: вона завжди хотіла поторкати руками хмари...

Творчість Лесі Українки є великим надбанням не лише української, а й усієї світової культури. Її безсмертні твори відомі далеко за межами нашої країни, перекладені багатьма мовами народів світу. Україна пам’ятає своїх великих діячів. Її іменем названі школи, вузи, театри, бібліотеки, вулиці, серед них - педінститут у Луцьку, театр у Києві, Луцьку, Сумарі, Канаді. Образ поетеси увічнений в живописі, графіці, поезії, прозі, драматургії. Я твердо переконана, що життєвий і творчий шлях великої поетеси став взірцем для багатьох поколінь.

Музей Лесі Українки в Ялті

Музей Лесі Українки на Волині

Музей Лесі Українки у Києві

Вірші Лесі Українки