Презентація на тему:
Мій Крим

«Мій Крим»

Чого до Криму тягнеться душа? Ночами сняться хвилі Сиваша… Подамся знову в Крим – хоч на неділю…

Прапрадід із козацького коша І прадід їздив степом в Крим – за сіллю.

Мої діди… та й батько мій солдатом Вростав в граніт отам, за валуном, Де чаєчка кружля над Мітридатом.

Й донецький степ мій дише чебрецем, Для матері й для мене найрідніший.

Співають солов’ї і над Дінцем, А кримського почуєш – голосніший.

Я думав, може, з віком це мине – Байдужим мені стане Чорне море? Й посивів, та все кличе Крим мене.

Молодшаю – як знов побачу гори. Осиплеться з гори камінний град.

І знову буде снитись та дівчина З зелено-золотавими очима! – Мов у димку дозрілий виноград.

Ті очі – вже довіку не забуть…

До Криму в золотаву-синю пору Чумацьким шляхом знов рушаю в путь До Сиваша, до скель орлиних – в гори…

Багатший, може, барвами Кавказ, Тавриди прохолодніші світання.

Та як же серцю хочеться ще раз Пройти стежками першого кохання!

Ти знов мене цілуєш на світанні – Щаслива будь, горянка осяйна! Ніколи вже не стрінеться вона, І все одно подамся в Крим.

А може, Побачу не її – на неї схожу – Й на мить одну повернеться весна?

Я пішки в Крим дійду в останній раз, Щоб у степу в багряні маки впасти, В полин, де кров праотча пролилась – Й до каменя гарячого припасти.

У степ чумацький тягнеться душа. Ночами сняться хвилі Сиваша І гори, де коханої чар-зілля.

Прапрадід із козацького коша, І прадід їздив степом в Крим – за сіллю…