Презентація на тему:
Михайло Коцюбинський. Презентація до новели "Intermezzo"

Миха йло Миха йлович Коцюби нський — український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства тарасівців. (1864 - 1915)

Рідна садиба Коцюбинського у Вінниці, нині музей письменника На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

Дейша Віра Устимівна - дружина

«Intermezzo» — імпресіоністична новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908 році в Чернігові.

Історія написання Літо 1908 р. Революція закінчилася поразкою й жорстоким державним терором. Коцюбинський, засмучений картинами людських страждань, украй виснажений службою й громадською діяльністю, поліційним наглядом, знесилений хворобою й родинними проблемами, мріє про відпустку. Саме в цей час його запрошує в гості до свого маєтку (с. Кононівка, нині — у Драбівському районі на Черкащині) Євген Чикаленко, видатний український меценат і фомадський діяч. Тут у письменника й визрів задум «Intermezzo» (хоча цей шедевр був написаний трохи згодом у Чернігові).

Назва й жанр Intermezzo (італ.) — «перерва». Так називали невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Коцюбинський вкладає в назву ширший зміст: у нього це не просто перепочинок, а духовне відродження людини на природі. За жанром це лірична імпресіоністична новела (тобто увага тут зосереджується не на подіях, а на переживаннях ліричного героя, на зміні його настрою).

«Дійові особи»: Моя утома, Ниви у червні, Залізна рука города, Три білі вівчарки, Сонце, Зозуля, Жайворонок, Людське горе…

Моя утома

Ниви у червні

Залізна рука города

Три білі вівчарки

Сонце,зозуля,жайворонок

Людське горе

Коментар Психологiчна новела М. Коцюбинського «Intermezzo» дуже близька за жанровими ознаками до «поезiï в прозi», має автобiографiчний характер. Лiричний герой, утомлений вiд метушнi, галасу в мiстi, вiд сприйняття людського горя, втомився i поïхав вiдпочити в с. Кононiвку. Спочатку не мiг заспокоïтися, вiдiйти вiд картин i думок, його переповнювали. Потiм краса природи, тиша розвiяли втому й пiдготували до сприйняття людського горя, викликали бажання ось йому зарадити. Авторовi вдалося психологiчно переконливо розкрити внутрiшнiй стан людини за допомогою iмпресiонiстичноï поетики: пейзажiв, звукових образiв, свiтлотiнi, внутрiшнiх монологiв, контрастiв i ускладнених метафор та символiв.