Презентація на тему:
Любов Пономаренко. Життєвий та творчий шлях

Пономаренко (Кириченко) Любов Петрівна — українська письменниця-прозаїк Іщенко Анна Володимирівна учитель української мови та літератури НВК “ЗОШ № 3 - колегіум” м. Сміли

Місце народження: с. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область

КРАСА МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ….

«Гудуть стовбурами, гомонять... ліси Чернігівщини. Цвітуть узгір'я і солодко пахнуть, губляться у травах то ненькі бурчаки. В такому лісі на пагорбі сховався хутірець всього на дванадцять хат... Он у тій, що скраю, біля дуплистої яблуні, живу я. Мені вже чотири роки — я смагляве дівчисько у барвистій спідниці. Колись на цій яблуні висіла моя колиска, і я засинала під шум дубів і осик...» — таким у спогадах української письменниці Любові Пономаренко постає її маленька батьківщина, де минули перші п'ять років життя.

За свої книги повістей та оповідань Любов Пономаренко здобула п р е м і ї: Літературна премія «Благовіст» (1999); Літературна премія імені Олеся Гончара (2000); Полтавська обласна премія імені Панаса Мирного (2005); Полтавська обласна премія імені Леоніда Бразова (2012).

Обласна газета «Комсомольський гарт» надрукувала невеличку добірку поезій десятикласниці зі Срібнянського району — Ти б не йшла так далеко, доню,  Там вітри обпікають долоні.  Цілий рік заметіль і негода,  Не цвіли едельвейси там зроду,  Журавлі не кричали весняно…  — А пісні ж ідуть,  А вітри ж ідуть,  А зірки ідуть, мамо… 

А потім захопилася прозою… «Тільки світу» (Київ: Радянський письменник, 1984); «Дерево облич» (Київ: Український письменник, 1999); «Ніч у кав'ярні самотніх душ» (Миколаїв, 2004); «Портрет жінки у профіль з рушницею» (Київ: ВЦ «Просвіта», 2005); «Помри зі мною» (Львів: Піраміда, 2006); «Синє яблуко для Ілонки» (Львів: Піраміда, 2012).

Любов Пономаренко - член Національної спілки письменників України з 1987 року

Віртуальна мандрівка (м. Гребінка Полтавської області)

Письменниця покидає свою малу батьківщину і від 1987 року мешкає у містечку Гребінка Початок існування Гребінки припада на 1895 рік. Тоді на місці Гребінки було село  Т І Н Ь Нова станція, яка виникла поблизу села Городище, була названа на честь відомого українського поета-байкаря ЄВГЕНА ГРЕБІНКИ.

Більшість байок Гребінки — «Зозуля та Снігир», «Сонце та Хмари», «Рожа та Хміль», «Школяр Денис», «Грішник», «Ворона і Ягня», «Вовк і Огонь» та інші — своїм корінням сягають у народну творчість і побудовані на зіставленні двох моралей — панської і народної, хижацької і гуманної.

Мандрівка вулицями міста Гребінка

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа - криниця, З якої ви п'єте: змагайся і кріпись! Олена Теліга

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://grebenka.com/index/0-255 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school.xvatit.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.grebinkiv.narod.ru/Lit_4.htm [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shkola.ua/book/read/97/page233