Презентація на тему:
Ліна Костенко “Я в ранці голос горлиці люблю”

Підготував Учень 7(11)-А класу Бельмега Олег

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 1950-1960-х років. Період так званих в історії «шестидесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завжди, безжальне та максимально критичне по відношенню до влади і тодішнього режиму.

Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...

При знайомстві з цим віршем створюється враження, що ліричний герой збігається з автором вірша. Від вірша віє тишею і спокоєм. Коли читаєш його, хочеться розтягувати слова, як би пропевая їх. Відчуття якоїсь дрімоти, як ніби це все наснилося поетесі. Створюється трохи сумне, умиротворений настрій.

На перший погляд темою даного вірша є природа, але при більш вдумливому прочитанні можна помітити, що основною темою є любов, а природа - це засіб вираження душевного стану ліричного героя. «Настрій» природи абсолютно відповідає настрою закоханої героїні. Не дивлячись на те, що про любов тут ні сказано ні слова, створюється враження, що «за кадром» йде інша бесіда, бесіда про любов. Складається таке відчуття, що мова тут йде про гаснучому почутті («Скрипучий гальмо першого трамвая я забуваю, геть забуваю »). І все вже тихо і спокійно, і пора знову вийти до людей («Скучила вже за зойк слова. Я средь народу - гілочкою тернової. Особа в холодному вітрі утоплю»). Ідея: допомогти зрозуміти про вагомість власниих почуттів до справді важливих речей.

У композиції вірша можна відзначити одну цікаву особливість - повторення однієї і тієї ж рядки кілька разів. Це ліричний повтор. Він же відноситься і до виразних засобів. Ліричні повтори відрізняються потужним емоційним зарядом. Мабуть, не даремно автор повторює саме цей рядок «Я ранній голос горлиці люблю». Можливо, лірична героїня - це і є горлиця, а її ранній голос - голос першої або ранньої любові або початку любові. Можливо, цим повтором поетеса підкреслює, що любов вже згасла, що їй миліше «ранній голос».

Можна відзначити і епітети, вони як би говорять. Ранній, скрипучий, чудовий, тихі, прозорі, тернової, в холодному - кожен з них несе в собі важливе значення, необхідне для вірша. Саме вони створюють настрій і співучість.

Цікава лексика цього вірша. Особливо слово «камертон», яке зустрілося в словосполучення «камертон природи». Нагадаємо, що камертон - музичний інструмент. Значить, природа в даному вірш звучить, не випадково ж поетеса використовувала саме це слово. Відзначимо також, що камертон видає тільки один звук, отже, природа для автора змінюється разом з настроєм, і звучить вона в унісон з почуттями поетеси.

Як вже було зазначено вище, при першому прочитання складається відчуття умиротворення і спокою. Але при ретельному розгляді вірша, при глибокому вчитування в зміст слів, з'явилося відчуття смутку і втоми, втоми від навколишнього світу, від почуттів, від людей. Коли читаєш його, хочеться втекти в ту прекрасну тиху, прозору природу і забути «скрипучий гальмо трамвая».