X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Іван Франко. “Притча про життя”

Завантажити презентацію

Іван Франко. “Притча про життя”

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Іван Франко. “Притча про життя”

Слайд 2

Було се в Індії.

Слайд 3

Степом безлюдним Йшов чоловік.

Слайд 4

І враз напав на нього Голодний лев. Побачивши звірюку Ще здалека, почувши рик її, Почав тікати чоловік щодуху.

Слайд 5

Тікаючи,наскочив він нараз На глибоченну балку. Не було Часу вертатись, не було де скритись, А звір вже близько.

Слайд 6

Бачить чоловік, Що зо стіни безодні, зо стрімкого Скального обриву худа берізка В щілині виросла й вершок зелений Понад безодню к сонцю піднімає.

Слайд 7

Не довго думаючи, він чепився За ту берізку; держачись руками За пень її, повис над гирлом темним, Аж поки, бовтаючи там ногами, На щось твердого крихту не оперся. Тоді аж відітхнув і дрож смертельна Потрохи втихла. І почав тоді Сірома озиратися довкола, Де він і що з ним?

Слайд 8

Перший зирк його Впав на коріння деревця, що в ньому Була його єдиная опора. Що за притичина? Глядить: дві миші, Одна білява, друга чорна, пильно, Запопадно, і ненастанно, й прудко Гризуть коріння того деревця, Лапками землю порпають, працюють, Немов наняті,щоб його підпору Підгризти, підкопати, повалити.

Слайд 9

І похололо в того чоловіка На серці, бо в тій хвилі лев розжертий Надбіг над пропасть, і його побачив, І лютим ревом відгомін збудив. Не міг його дістати, але люто Глядів згори, скакав і землю гриз, Ждучи, аж він угору знов підлізе.

Слайд 10

І глянув вниз у пропасть чоловік. І бачить, що на дні тієї балки Страшна гадюка в’ється і широко Пащеку рознімає, жде лише, Щоб він упав для неї на поталу. Померкло в голові у чоловіка, За серце стисло, і холодним потом Все тіло облилось.

Слайд 11

Та враз почув, Що те, о що опер він ноги, якось Ворушиться. Зирнув, аж пробі! Се Гадюка, звита в клубок, що в щілині Дрімала. Рад був скрикнуть чоловік, Та голос в горлі задушив переляк. Рад був молиться, та тривога вбила Побожну думку.

Слайд 12

Наче труп холодний, Він висів, певний, що в найближчій хвилі Коріння миші підгризуть, гадюка У ногу вкусить, сил його не стане, І вниз він упаде, змії в пащеку.

Слайд 13

А втім – о диво! На гілках берізки Побачив той нещасний чоловік Гніздо чмелів. У щільнику малому Було там трохи меду, а чмелі Всі полетіли в поле за пожитком, І закортіло чоловіка того Покушать меду. Він всіх сил добув, Піднявся трохи вгору, і устами Досяг щільник, і ссать його почав.

Слайд 14

І враз немов рукою відняло Йому від серця. Солодощі меду Заставили його про все забути: Про льва, що вив йому над головою, Про миші, що його підпору гризли, І про дракона, що внизу грозив, І про гадюку, що у стіп сичала. Про все, про все забув той чоловік, Найшовши в тих краплинах медових Несказанну, високу розкіш раю.

Слайд 15

Готама Будда, Азії світило, Очима духа бачив сю пригоду І своїм вірним так про неї мовив: “Сей чоловік, брати, - то кождий з нас. Життя важке, природа нам ворожа І тисячі пригод і небезпек З усіх боків усе нас окружають, Як того мужа, що там в балці висів.

Слайд 16

Голодний лев над нами – то є смерть; Дракон внизу – то вічне забуття, Що кождого нагрожуєсь пожерти, А миші, чорна й біла, - день і ніч, Що ненастанно вік наш підгризають,

Слайд 17

А та гадюка під ногами, браття, - То наше власне тіло непостійне, Слабе і хоре, що нам в кождій хвилі Назавсіди відмовить може служби. А та берізка, за яку вчепившись, Міркуємо спастися від заглади, - Се людська пам’ять – щира, та коротка.

Слайд 18

Нема нам виходу із того горя, Нема рятунку. Та одно лиш нам Лишилось те, чого ніяка сила, Ніяка нам пригода взять не може: Се чиста розкіш братньої любові, Се той чудовий мід, якого крапля Розширює життя людське в безмір, Підносить душу понад всю тривогу, Над всю турботу із-за діл минущих – В простори, повні світла і свободи.

Слайд 19

Хапайте сквапно краплі ті, брати! Бо лиш в тому, що серце ваше чує, Чим груди повні, чим душа живе. У розкоші любові і бажання, В братерстві, у надії, у змаганні До вищих, чистих цілей є ваш рай”.

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Українська література