Презентація на тему:
Гумор в українській письменності

1 квітня – День сміху мультимедійна презентація: «Гумор письменників України для дітей»

1 квітня – День сміху

Перше квітня всі чекають, Бо сміятися бажають, Хоч в порядку слух і зір, Та нікому ти не вір. Дуже раді діти Чарівній жар-птиці, Що несе на крилах Сміх і небилиці. Лише раз у році Птиця прилітає, День цей — 1 квітня, Хто ж його не знає? В цей день потрібно жартувати, І людей усіх вітати! Адже сенс у цьому є, Хто жартує – той живе! І тому я всіх вітаю, Посміхатись заставляю. Зичу Вам я грошей міх, В цей день жартів і потіх.        

Здавна українці вирізнялися дотепним гумором та жартами. Багато українських письменників пишуть твори у жанрі сатири та гумору. Серед них можна назвати наступні імена: Грицько Бойко Степан Олійник Павло Глазовий Степан Руданський

Грицько Бойко Український письменник, поет і перекладач. Неперевершений майстер сміху в поезії для дітей СМІЄТЬСЯ ДОНЕЧЧИНА (1923-1978)

Де Іванко? — Де Іванко? — запитав наш учитель Тому. — Та він ногу поламав і побіг додому! Чому Тимко подряпаний - Чому це ти подряпаний? - Юрко Тимка пита. Тимко йому відказує: - Та я ж купав кота! - А я от не подряпаний, Хоч теж купав свого. - Еге, ти ж не викручував І не сушив його! Теж саме — Ну, хіба таке годиться?! В тебе знову одиниця! — А мене сьогодні, мамо, Запитали знов те ж саме!  ПРОМАХНУВСЯ От діла, так діла! — Знов рогатка підвела Нашого Матвійка. На уроці в мух вціляв, А якраз в журнал попав: З поведінки — двійка.

ОДЕЩИНА ЖАРТУЄ Степан Олійник Відомий український поет-гуморист і сатирик (1908 -1982 )

САМ СЕБЕ ПЕРЕХИТРИВ Поїзд Київ — Станіслав Уночі в Попельні став. З напівтемного перону Втиснувсь дядько до вагону. «Хоч людей і тьма, та їх Одурю я геть усіх, Улаштуюсь! — мислить дядько. Я ж не тюхтя-безпорадько». Хитруватий склавши план, Зиркнув дядько в чемодан, Скрикнув «ой!» та без балачки Попід лавку лізе рачки. — Що шукаєте ви там? — Знявся лемент, шум і гам. — Я ловлю, а не шукаю. Все одно її спіймаю!.. — Кицьку ловите свою? — Та не кицьку, а змію!   Десь сюди вона, погана, Шугонула з чемодана. Вчувши дику новину, Зникли люди — в мить одну! ... З’ївши з салом паляницю, Виліз дядько на полицю. Спить він смачно, аж хропе: Сам-один — на всі купе! А в години у ранкові Погукав провідникові: — А чи скоро Станіслав? Не проїхав, не проспав?.. — З ліхтарем в руці з-під лавки Провідник дав точні справки: — Де там скоро! Спи й не бійсь. Вчора йолоп тут якийсь Здуру випустив гадюку, Відчепили нас на муку. От і кукаєм «ку-ку!» У Попельні в тупику!

«У бабусинім буфеті» У бабусинім буфеті І варення є, і мед… Умостившись на паркеті, Іра зиркнула в буфет.   Десь на кухні баба Женя, Тут якраз її нема. І припала до варення Тиха Іра крадькома.   Набере його у жменб І – швиденько, спідтишка – Заховає у кишеню Голубого фартушка!   Чи не йде бабуся Женя, Погляда через плече… А варення із кишені В черевики вже тече.   Баба глип через дверцята! І аж кинулась вперед: Що це тут за поросята – Поналазили в буфет?!   Я залізла недалечко, Фартушок Іринка мне, - А та банка, що скраєчку, Заваренила мене…

СМІЄТЬСЯ МИКОЛАЇВЩИНА Павло Глазовий Український поет-гуморист і сатирик (1922 - 2004)

Саша Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Дуже він не любить їсти манну кашу. Каже: — Як пожежником стану я колись, Потушу пожежі, де б не зайнялись. Тільки магазина я тушить не стану, Де мені купує мама кашу манну. Важка роль Вихваляє синка свого Мати на всі боки: У студії при театрі Вчиться вже три роки. Дуже довго муштрували Його режисери. Аж оце він дочекався Своєї прем’єри. Роль найважчу доручили Моєму синочку: Він на сцену в третій дії Викочує бочку   Татова гордість Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив? Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.— Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи. — Що оце? — кива на зебру. —- Це такі зирафи. — А оце? — осла підносить. — Це таке лосатко. — А оце? — на мавпу тиче. А оце мій татко! Пряник — У вас зуби є, дідусю? — онучок питає. Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.— Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.    

ГУМОР ВІННИЧИНИ Степан Руданський Автор пісень, приказок, байок, небилиць. (1834 -1873)

ОКУЛЯРИ Розходився мужичок Аж гвалт диякувати, Та одна йому біда: Не вміє читати. До аз-буки – так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим просвітити очі. “Не вміє ж так Старий дяк стрічки розбирати, Окуляри ж як візьме - То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі, Піду тілько та куплю Такі окуляри”. Пішов мужик до крамниці Різні вибирає… Що на очі накладе, То все не читає. Далі соті з носа зняв, Об землю ударив, Розплатився та й пішов Сам без окулярів, Та й на провади сказав Хрещеному люду: “Окулярів не купив То й дяком не буду”. «Сто вовків» "Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?" - Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось! "Бог з тобою... Сто вовків!.. Та б село почуло..." - Та вірно пак і не сто, А п'ятдесят було. "Та й п'ятдесят диво в нас... Де б їх стільки взялось?" - Ну, Іванцю! нехай так, Але десять гналось. "Та і десять не було! Знать, один усього?" - А як один? аби вовк! Страшно і одного... "А може, то і не вовк?" - А що ж то ходило? Таке сиве та мале, А хвостик, як шило.

Про почуття гумору в народі говорять   Та нехай люди сміються – аби не плакали Сміятися не гріх над тим, що видається смішним Сміх – чудова штука – і мистецтво, і наука Усміхатися – це завжди трішки показувати зуби У дім, де сміються, приходить щастя Веселий сміх – здоров’я Гумор – велика сила              

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ! Підготувала бібліотекар Дубровицької бібліотеки для дітей Ольга Подік