Презентація на тему:
"Григорій Квітка-Основ'яненко"

Григорій Квітка-Основ'яненко Підготувала учениця 9-Б класу Брикова Ганна

Григорій Квітка-Основ'яненко

Григорій Квітка-Основ'яненко (1778-1843 ) Квітка Григорій Федорович, псевдонім :Грицько Основ'яненко український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч.

НародивсяГригорій 29 листопада 1778р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині. Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі.

Будинок , де народився та виріс Григорій

З дитинства дитя було слабким і кволим. Із-за золотухи до п'ятирічного віку він осліпнув.

Хлопчик поїхав з матір’ю в Куряж поклонитися відомій на всю Слобожанщину іконі Озерянської богоматері, про яку йшла слава, як про чудотворну.

Того пам’ятного дня Гриць несподівано відчув, що з очей спадає поволока. Туман поволі розвіявся, погляд ковзнув по оздобленій золотом іконі, з якої непорушно дивилися холодні кришталеві очі.

В перші дні після прозріння від напливу вражень він і слова вимовити не міг, але поволі звикав до нового життя, для якого вже ніч і день мали свою визначену межу.

У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій; він же виконував і головні ролі.

Родину Квіток часто відвідував Г. Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчав напам'ять

вірші Григорія Сковороди

байки Гулака-Артемовського

читав Михайла Ломоносова

Мольера Жан-Батиста

вірші Василя Жуковського

Мигеля де Сервантеса Сааведра

В грудні 1793 р. Григорія Федоровича Квітку віддали на військову службу вахмістром в лейб-гвардії кінний полк. Та вже через рік він вийшов у відставку і вступив у департамент герольдії, де числився до 1796 р.

Після того Григорій Федорович служив ще ротмістром у Сіверському карабінерському та Харківському кірасирському полках. Однак військова служба ніскільки не вабила до себе Квітку, чин капітана він одержав лише завдяки своєму дворянському походженню.

4 травня 1804 р. Квітка раптом всупереч бажанню батьків подав заяву до Старо-Харківського Преображенського монастиря з проханням постригти його в ченці.

А вже в квітні 1805 р. подав заяву з проханням відпустити його. Свою заяву він передав через родича і навіть не з’явився в консисторію для одержання відставки – монастир його більше не приваблював.

У 1812 р. Григорій працював директором Харківського театру. З часом організував, відредагував і опублікував перші в Україні суспільно-літературні журнали «Харківський Демокріт» і «Український вісник».

В ті часи заперечувалася будь-яка здатність жінки до громадсько-корисної діяльності, тому на жіночу освіту дивилися як на зайву, нікому не потрібну річ. Квітці-Основ’яненкові належало пробити цю глуху рутинну стіну.

Він організував «Товариство добродіяння», кошти якого використав для створення Інституту благородних дівчат. Енергійний Квітка запросив кращих професорів міста, серед яких був і П.П.Гулак-Артемовський, для безплатного читання лекцій в інституті.

Фото Інституту шляхетних дівчат

Їдальня Урок музики

За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Нерідко, коли не вистачало коштів для придбання чогось важливого, докладав потрібні суми із своїх скромних достатків. А були вони дуже невеликі.

На початку 1814 року поховали батька. Григорія обсіли думки, серце було сповнене туги й відчаю. Нелегко цю втрату пережила і мати Григорія.

У 1817 році Квітку обирають предводителем повітового дворянства. Він збирався навчити дворян гуманно ставитися до селян-кріпаків.

Минуло майже 5 років після смерті батька, а він почувався самотнім. Йому було нелегко. Ішов уже сорок третій рік, а він - неодружений. І от врешті зважився на заручини. Та чи вірно зрозуміє його Ганна Григорівна, адже ж він удвічі старший?

Вперше вони зустрілися в Інституті шляхетних дівчат, де Ганна Григорівна була класною дамою. Познайомилися. І ось уже третій рік Ганна Григорівна в Харкові, куди її направили після закінчення Смольного інституту. Як і Григорій, вона була теж самотня.

Ганна Григорівна Вульф була розумна, освічена, душевна. Не можна сказати, що красуня. Щире, відкрите обличчя свідчило про її душевну врівноваженість.

Вона була не з тих, для кого найголовніше – мода, розкіш, розваги. Їй було не до того: обов’язки класної дами забирали багато часу. Крім того, опинившись у незнайомому місті, далеко від батьків і подруг, вона жила, як у засланні.

У 1821 р. вони одружилися. Залишивши інститут, вона присвятила себе сім’ї. Постійно стежила за літературою, відбирала найцікавіше, і все те вечорами перечитувала чоловікові: він цілі дні був на службі.

Раділи появі кожного нового твору Пушкіна, зачитувалися Жуковським, Рилєєвим, Грибоєдовим; Григорій розповідав дружині про зустрічі зі Сковородою, Головатим, розважав її казками, грав на флейті, співав свої романси та народні пісні.

Дружину він обожнював. Вони навчилися розуміти одне одного без зайвих слів, варто було схрестити погляди – і в очах кожен читав «так» чи «ні».

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник». Писав українською і російською мовами.

Українські прозові твори Квітки-Основ'яненка поділяються на дві основні групи: Бурлескно-реалістичні («Мертвецький великдень», «Пархімове снідання», повість «Конотопська відьма» та інші ) Сентиментально-реалістичні повісті («Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов», та інші).

Вразливий до критики, він іноді розгублювався, втрачав віру у свою працю. Та щоразу дружина допомагала зібратися із силами і взятися за перо.

Літературна спадщина: Комедії : «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Шельменко — волостной писарь»;

Літературно-публіцистичні статті : «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців Русского вестника»;

Історико-художній нарис: «Головатый»

Фейлетон : «Письма Фалалея Повинухина»; Жартівливі вірші : «Шпигачки»;

Романи: «Пан Халявский», «Жизнь и похождения Петра Степанова, сына Столбикова»

Повісті : «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся»

Оповідання «Салдацький портрет», «Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та інші…

Його спадщина нараховує близько 80 прозових і драматичних творів, щоправда не всі вони мають однакову художню вартість.

Кращі твори Квітки-Основ'яненка представляли українську літературу європейським читачам.

У 1854 р. в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану».

Твори Квітки-Основ'яненка перекладено на польську, болгарську, чеську та інші мови.

  Квітка-Основ'яненко носить почесне ім'я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму.

У липні 1843 року він захворів запаленням легенів і через одинадцять днів, приготувавшись до смерті, тихо помер на руках дружини, рідних і близьких. Похований він був на Холодногорськом кладовище, з якого відкривався дивний вид на рідне місто, якому він присвятив все життя.

Могила Григорія Квітки-Основ'яненко

Вшанування пам'яті У Харкові є багато місць, пов’язаних із пам’яттю про видатного земляка. Його ім’я носять парки культури та відпочинку, одна з середніх шкіл. У Харківському театрі ім. Т.Г.Шевченка є громадський музей письменника.

Ім'ям письменника у 1978р. названо вулицю поблизу старого харківського університету.

Присвячена монета

Пам'ятник Квітці

У Тараса Григоровича Шевченка є вірш «До Основ'яненка», присвячений письменнику.

Квітка був неординарною людиною: мав приголомшливу пам'ять, навіть на старості років, живив постійну любов, що здається дивною, до вогню, про що просив не забути своїх біографів.

Використана література http://kharkov.vbelous.net/kvitka.htm http://www.velib.com/author.php?author=k_328_1 http://numizmat.com.ua/catalog/coins/?425 http://library.khai.edu/pages/kvitka/kvitka_1.htm http://ru.wikipedia.org/wiki/Улица_Квитки-Основьяненко_(Харьков) http://library.khai.edu/pages/kvitka/kvitka.htm http://www.google.ru/imgres