Презентація на тему:
Євген Плужник - Поетична творчість письменника

Поетична творчість Євгена Плужника

1926 “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (П. Тичина)- епіграф ЗБІРКА “ДНІ”

Для вас, історики майбутні,

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ МЕДИТАЦІЯ Жанр ліричної поезії. Суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції: «людина –суспільство», «людина-людина», «Людина-особистість» , колізії морального характеру. виступає як «контекст душі поета», художня настанова- аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Інтонації-роздуми

ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ Друге ліричне «Я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Не ототожнюється з поетом, його душевним станом, він живе своїм життям у новій худ. дійсності.

Для вас, історики майбутні, Наш біль — рядки холодних слів!  О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив!  Забудь про вистраждані свята,  Що в них росила землю кров!  Мовчи, мовчи, душе підтята, —  - Агов!   Якийсь дідок нудний напише, — Війна і робітничий рух... О, тихше! - Біль не вщух!

Висновки Людське життя для історії –це тільки мить. А для людини-піт праці і кров боротьби, це радощі і страждання. Про них вряд чи напишуть майбутні історики. Можливо. Узагальнять словами “війна” , “робітничий рух”. Для ліричного героя поезії- це живий біль, і не треба його ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почуття, історію “підтятої” людської душі.

Книга “Рання осінь”

Вірші –роздуми, мета яких- знайти позицію певний спокій у житті. Позиція та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє

ВЧИСЬ У ПРИРОДИ ТВОРЧОГО СПОКОЮ Вчись у природи творчого спокою В дні вересневі. Мудро на землі, Як від озер, порослих осокою, Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже Не шанувати визнаних взірців, Бо хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців? 1927

ВИСНОВКИ До тих взірців, вічних цінностей, до яких варто звертатися поет відносить природу, у якій все гармонійно поєднане. Людині притаманно сумніватися , помилятися. Тому потрібно вчитися в природи, прислухатися до свого серця як частки природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями

ЗБІРКА “РІВНОВАГА” Не побачила світу. Рукопис зберігся завдяки дружині та був вивезений за кордон і надрукований через 12 років після смерті письменника. Основні вірші з неї надруковані у «Вибраних поезіях» Документ перемоги людини, що знайшла душевну рівновагу

Ніч... а човен - як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) ...Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи... І внизу, і вгорі глибини... О, який же прекрасний ти, Світе єдиний!

ВИСНОВКИ Мариністична мініатюра нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин

Афоризми   Де українців два, там і лінгвістів двоє.   Минуло всім, але не всім минулось.   Як два по два чотири: лівіють погляди - псуються і маніри.   Зміст - справа поглядів і часто... гонорару...   Люди часто говорять: "Я вас кохаю" тоді. як треба казати: "Я вас хочу..." Причім дуже часто на місце цього "вас" у другій формулі можна підставляти багатьох...   Хай розмовляють ті, кому сказати нічого...   Щоб покохати жінку, треба полюбити її, як людину. Шукати в жінці людину - це суть кохання; в нім ріжність статей тільки підкреслює одність єства.   Та це ж розмова лиш! - Але розмова довга: почнеш у Києві, кінчиш на Соловках! Афоризми Де українців два, там і лінгвістів двоє. Минуло всім, але не всім минулось. Як два по два чотири: лівіють погляди - псуються і маніри. Зміст - справа поглядів і часто... гонорару... Люди часто говорять: "Я вас кохаю" тоді. як треба казати: "Я вас хочу..." Причім дуже часто на місце цього "вас" у другій формулі можна підставляти багатьох... Хай розмовляють ті, кому сказати нічого... Щоб покохати жінку, треба полюбити її, як людину. Шукати в жінці людину - це суть кохання; в нім ріжність статей тільки підкреслює одність єства. Та це ж розмова лиш! - Але розмова довга: почнеш у Києві, кінчиш на Соловках!

Автор презентації Прокопенко Наталія Олександрівна, учитель української мови та літератури Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №138