X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Захист честі, гідності та ділової репутації

Завантажити презентацію

Захист честі, гідності та ділової репутації

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Захист честі, гідності та ділової репутації Паліюк Василь Павлович, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, суддя апеляційного суду у відставці

Слайд 2

Поняття честі, гідності та ділової репутації фізичної особи Честь – позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро та зло. Гідність – визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності. Образа та наклеп (ст. 80 Конституції України передбачає відповідальність народних депутатів за образу та наклеп, ст. 30 Закону України “Про інформацію ”). Законодавчого визначення цих понять не має, однак Конституція України передбачає: “…гарантію судового захисту права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї права вимагати…” (ст. 32); “ кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань… ” (ст. 34); “ кожен зобов'язаний …не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей…” (ст. 68). Ділова репутація фізичної особи – набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. «бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб – про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку» (Закон України від 18 травня 2010 р. (в новій редакції) «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом») «бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб – про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку» (Закон України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»

Слайд 3

Поняття ділової репутації юридичної особи Ділова репутація юридичної особи (в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб) – це оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Ділова репутація юридичної особи – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону (ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 р. “про банки і банківську діяльність ”). «бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб – про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку» (Закон України від 18 травня 2010 р. (в новій редакції) «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом») «бездоганна ділова репутація» – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для фізичних осіб – про належні професійні, управлінські здібності та відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку» (Закон України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» «Імідж» – це поверхове сприйняття дійсності, це те, що першим впадає у свідомість і залишає незабутнє враження, а «репутація» – це логічне сприйняття інформації (сукупності відповідних відомостей, фактів, даних тощо) про професійну чи іншу соціально-корисну діяльність учасника цивільних відносин, з якою їх носій асоціюється в очах своїх партнерів, клієнтів, споживачів і індивідуалізується серед інших професіоналів у сфері своєї діяльності». Порівняння з «гудвілом» відноситься до помилкових, оскільки «гудвіл» наділяється такими ознаками, які просто не властиві «діловій репутації», з огляду на його правову природу як особистого немайнового блага. Так, «позитивний» гудвіл виникає при перевищенні купівельною ціною балансової й ринкової вартості активів, що купують. Відповідно, «негативний» гудвіл виникає при перевищенні балансовою й ринковою вартістю активів купівельної ціни підприємства».

Слайд 4

Захист ділової репутації юридичної особи в Євросуді Конвенція 1950 р. Ст. 41 Справедлива сатисфакція Якщо Євросуд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Євросуд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. а) у рішенні у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (липень, 1999) з огляду на обставини справи Євросуд не вважав за необхідне розглядати питання, чи може комерційна компанія стверджувати, що вона зазнала моральної шкоди через тривогу чи хвилювання. Хоча, між іншим, протягом 13 років вона не могла користуватися своєю власністю (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції); б) у рішенні у справі «Партія свободи і демократії (ÖZDER) проти Туреччини» (грудень, 1999) Євросуд присудив політичній партії компенсацію за моральну шкоду у зв’язку з фрустрацією її членів та засновників, якої вони зазнали внаслідок порушення ст. 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднання); в) у рішенні у справі «Комінгерсол С.А.» проти Португалії» (квітень, 2000) Євросуд не лише підтвердив право юридичної особи на компенсацію моральної шкоди, а й розкрив її зміст стосовно обставин цієї справи. Зокрема, він зазначив, що провадження в національних судах справи поза межами розумного строку (17 років і п’ять місяців) спричинило: «для «Комінгерсол С.А.», його директорів та акціонерів значні незручності і невпевненість упродовж тривало часу, навіть якщо це стосувалося лише ведення повсякденних справ компанії» .

Слайд 5

Право на відповідь (вибір способу захисту честі, гідності та ділової репутації належить позивачеві) Відповідно до ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відмінності між правом на відповідь та спростуванням інформації: 1) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь – особа має право висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; 2) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Слайд 6

Ієрархія позивачів в контексті ст. 10 Конвенції 1950 р. а) такі межі найширші у представників уряду, оскільки в кожній демократичній системі дії або помилки уряду повинні бути під ретельним контролем не лише законодавчої та судової влади, але також і преси і громадської думки (рішення у справі «Кастеллс проти Іспанії» (1992); б) вужчі ніж в урядовця, але є достатньо ширшими, коли стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986), «Українська Прес-група» проти України» (2005), «Ляшко проти України» (2006); в) вужчі, ніж у політиків, але у державних службовців значно ширші, ніж по відношенню до приватної особи (рішення у справі «Яновський проти Польщі» (1999), «Тома проти Люксембургу» (2001), «Ляшко проти України» (2006); г) у підприємців, які активно задіяні у справах великих публічних компаніях, межі допустимої критики вужчі ніж у державних службовців, але ширші, ніж стосовно приватних осіб (рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (1999); ґ) дуже вузькі у суддів та судових службовців (рішення у справі «Прагер і Обершлік проти Австрії» (1995), «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» (1997). Позаяк, «межі прийнятної критики є ширшими щодо судді, який ступає на політичну стезю» («Гріко проти Словаччини» (2004); д) такі межі найвужчі у приватної особи, особливо тоді, коли вона не приймає активної участі в громадському житті (рішення у справі «Константинеску проти Румунії» (2000).

Слайд 7

Коло позивачів за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації (українське законодавство) Не можуть бути позивачами особи, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а також іншими особами, які брали участь у справі Позивачі: 1) фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права; 2) члени її сім’ї, родичі, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права; 3) законні представники малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб; 4) члени сім’ї особи, яка померла, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у заяві такі обставини: а) характер свого зв’язку з цією особою; б) у який спосіб це порушило особисті немайнові права особи, яка звертається до суду. 5) орган юридичної особи, у разі поширення недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права або ж права її структурного підрозділу. Якщо ж спір у сфері господарювання або іншої підприємницької діяльності, то – в порядку господарського судочинства. Суб'єкти владних повноважень, як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді (ст. 31 Закону України “Про інформацію ”).

Слайд 8

Свобода слова та приватність Знаходження «золотої середини» між свободою вираження поглядів (ст. 10 Конвенції 1950 р.) та правом на повагу до приватного життя (ст. 8 Конвенції 1950 р.). Вона полягає у встановленні: 1) статусу особи (публічна чи приватна); 2) моменту виникнення чи закінчення цього статусу; 3) наявності суспільного інтересу. Приватність виділяється у наступних аспектах: 1) інформаційна приватність, що включає в себе встановлення правил збору та обігу персональних даних, таких як інформація кредитних установ та медичні записи; 2) тілесна приватність, що стосується захисту від втручань стосовно фізичного стану людей, наприклад, тестування щодо вживання наркотиків та обстеження порожнин; 3) комунікаційна приватність, тобто безпека та приватність поштових відправлень, телефонних розмов, електронних повідомлень та інших видів комунікації; 4) територіальна приватність, що стосується встановлення обмежень та втручання в домашнє та інше навколишнє середовище, наприклад, робоче місце чи громадське оточення.

Слайд 9

Ієрархія відповідачів в контексті ст. 10 Конвенції 1950 р. Щодо відповідачів, то їх рівень захисту по ст. 10 Конвенції, на відміну від українського законодавства, в текстах рішень Євросуду виглядає наступним чином: а) у політиків, депутатів (особливо, якщо вони представники опозиції) дуже великий (рішення у справі «Кастелс проти Іспанії» (1992); б) у ЗМІ та журналістів дуже великий, але з накладенням на вказаних осіб відповідних обов’язків та відповідальності (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986), «Обершлік проти Австрії» (1991), «Яновський проти Польщі» (1999); в) щодо юриста, адвоката можливе повселюдне коментування відправлення правосуддя, але при цьому критика не повинна переступати певних меж (рішення у справі «Шьопфер проти Швейцарії» (1998), «Нікула проти Фінляндії» (2002).

Слайд 10

Коло відповідачів за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації (українське законодавство) Відповідачі: 1) фізична або юридична особа, яка поширила таку інформацію; 2) автор і редакція, якщо інформація опублікована в ЗМІ, чи інша установа, що виконує її функції; 3) юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належний відповідач – засновник друкованого ЗМІ; 4) особа, яка є джерелом інформації, що була поширена у ЗМІ з посиланням на неї; 5) орган, що здійснив випуск ЗМІ, якщо поширена інформація без зазначення автора (наприклад, редакційна стаття); 6) юридична особа в якій працює посадова чи службова особа, яка при виконанні своїх обов’язків видала характеристику; 7) автор матеріалу та власник веб-сайта, якщо розповсюджена інформація в мережі Інтернет; 8) власник веб-сайта, на якому розміщена інформація, якщо автор невідомий або його особу та місце проживання неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайта – вільним. Негативна інформація поширена про особу, відповідно до ст. 277 ЦК України, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Слайд 11

Юридичний склад правопорушення щодо захисту честі, гідності та ділової репутації Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 1)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб. Повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись поширенням,якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності. Недостовірна інформація – не відповідає дійсності, викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативна інформація – в ній стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу гідності, честі чи ділової репутації.

Слайд 12

Моральна (немайнова) шкода – похідна від порушеного права У положеннях ЦК України відсутнє визначення поняття моральної (немайнової) шкоди. Вважається, що це правильно, оскільки кожний підхід (науковий та законодавчий) з метою його розкриття буде неповним. А значить, неповним було б і визначення такого поняття в ЦК України. Тому законодавець правильно поступив, перелічивши у ст. 23 ЦК України лише способи прояву такої шкоди, а саме: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Визначення змісту моральної (немайнової) шкоди через поняття «страждань» означає, що дії заподіювача цієї шкоди повинні знайти своє відображення у свідомості потерпілого, які миттєво оцінюються свідомістю і викликають певну психічну реакцію. При цьому несприятливі зміни в охоронюваних законом благах визначаються у свідомості людини у формі негативних відчуттів (фізичних страждань) або переживань (душевних страждань). Внаслідок чого продовження звичайної буденної поведінки та колишнього способу життя стає неможливим. Безумовно, що такі негативні емоції, які переживає потерпілий, в кожному окремому випадку будуть різними за глибиною, силою, тривалістю, зовнішнім проявом і зумовленими ними наслідками. Часом вони можуть досягати такого кількісного і якісного стану, що спричиняють зміни у найрізноманітніших сферах діяльності потерпілого: втрату творчого натхнення (наприклад, для людини творчої професії), нервове захворювання, депресію, втрату чи погіршення стосунків на роботу, вимушену зміну чи обмеження у виборі професії, втрату кар’єри, звичного кола спілкування, втрату чи погіршення стосунків у сім’ї тощо. Саме ці втрати і є власне моральною (немайновою) шкодою.

Слайд 13

Критерії визначення розміру моральної (немайнової) шкоди Загальні критерії. Вони застосовуються до всіх категорій справ і без яких взагалі неможливо встановити наявність цієї шкоди та її розмір. Вони, зокрема, перераховані в ч. 3 ст. 23 ЦК України, а саме: характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступень вини особи, яка завдала моральної (немайнової) шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, розумності та справедливості. Окремі критерії: 1. Регіон розповсюдження недостовірної інформації. 2. Повторюваність недостовірної інформації. 3. Непристойність форми тих фактів, що не відповідають дійсності. 4. Час, який минув з моменту розповсюдження недостовірної інформації. 5. Індивідуальні особливості потерпілого. 6. Власна поведінка позивача. 7. Наслідки розповсюдження недостовірної інформації.

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Різне