Презентація на тему:
Презентація поезій, байок, анекдотів до "Джури"(військово- спортивної патріотичної гри)

В усіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай, Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині рай. Їм красить все їх рідний край, Нема без кореня рослини, А нас, людей, без Батьківщини.

1- хоругва; 2- бунчук; 3- пірнач; 4- булава; 5- печатка.

Було колись в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю…

«Козаки – це надзвичайно симпатичні люди слов’янського племені, горді й відважні лицарі, які сміливо дивилися у вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля – це хрест козака, перемога – його бог, а пісня – його молитва».

Конкурс на кращу декламацію поезій, байок, сценок, анекдотів, пісень про козаків.

СЛОВО КОШОВОГО – Молюся, – казав перед боєм Своїм козакам кошовий, – Щоб кожен із вас був героєм І в Січ повернувся живий.  Я знаю: ви мужні і вперті, Тож вірно народ наш рече: – Не треба боятися смерті – Від неї ніхто не втече.  В хвилини тяжкі і криваві Нагадуймо, друзі, собі, Що краще померти у славі, Ніж жити в неволі й ганьбі!

Петро Ребро Гумореска Козацькі гени

Сергій Батура Вірш Українські козаки

Золота рибка Анекдот

Петро Павлович Ребро. Гумореска «Козацький гумор».

Ще не вмерла в Україна,

Адже наша мати, І не в радісну годину Вміє жартувати.

В неї щире серце б’ється – Вічно злотоцінне...

Якщо ж вона не сміється, То не Україна.

Часом себе критикує (Щоб сухим був порох), Бо хто з себе не кепкує, З того кпиться ворог.

Може всипать на горішки, Може приголубить...

Україну - за усмішку Люд хрещений любить.

І ми попри всякий клопіт, Вигляд маєм хвацький: У всім світі має попит- Гумор наш козацький.

Хай немає нам спокою – Плачемо ми рідко.

Нам із вдачею такою - Не страшний і дідько.

А хто стане на доріжці – Виймем шаблю з піхов Та іще й, як запоріжці, Відшмагаєм сміхом.

Тож жартуймо при нагоді Недругам на шкоду, Щоб не було переводу Козацькому роду!

Яна Яковенко Вірш «Запорізькі козаки».

В сиву-сиву давнину Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну Сунулися без упину Ляхи, турки та татари, Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати, Щоб людей в неволю гнати. Козаки скликають раду : - Треба битись без пощади !

Вірні коні рвуться в битву, Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий, За спокійні дні та ночі – Шаблі весело дзвенять, Вражі голови летять.

І на морі, і в степах Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки – Запорозькі козаки !

І не буде переводу українському народу

Доки із глибин сторіч Долина козацький клич.

Петро Ребро «Оселедець»

Цікавий джура і козак бувалий Тихенько розмовляють в холодку.

«Ви,батьку,ще мені не розказали, Навіщо оселедець козаку?»

«Потрібна річ!   Наприклад, доведеться Переплисти лиман, або Дніпро:

Якраз на голові до оселедця  Прив’язуємо ми своє добро.

Перепливем – дивуються татари. Адже ми щойно вийшли із води, А в нас сухі сорочка й шаровари. Тікають з переляку хто куди!»