Презентація на тему:
Політична система Швейцарської Конфедерації в світлі децентралізації

Політична система Швейцарської Конфедерації в світлі децентралізації Навчальна поїздка до Швейцарії посадових осіб Уряду та керівників органів місцевого самоврядування України Марк Бюльман, Центр з питань демократії, Аарау NCCR-демократія, Університет Цюрих

План Децентралізоване управління – приклад Швейцарії Від об'єднання держав до федеральної держави – витоки та історія Швейцарського федералізму Швейцарська система сьогодні Децентралізація в порівнянні Переваги та недоліки федералізму

1. Децентралізоване управління – приклад Швейцарії

Швейцарія

26 кантонів

2600 громад

3 опори Швейцарської системи Конкордат (прийняття рішень на базі консенсусу) Пряма демократія Федералізм

Федералізм Розподіл політичної влади шляхом: Вертикального розподілу влади Участь кантонів на федеральному рівні Участь громад на кантональному рівні Захисту меншин / інтеграції Кантони з невеликою кількістю жителів Релігія та мова Федералізм = Автономія / Гарантія існування субнаціональних одиниць (правова, політична) Принцип субсидіарності Оптимальний розподіл

2. Від об'єднання держав до федеральної держави Витоки та історія Швейцарського федералізму

Огляд 1291-1798 Старий “клятвений союз” Розвиток держави з 13 кантонів, слабо пов'язаних між собою 1798-1813 Гельвеція Наполеон: Централізована держава з 19 кантонів 1815 Віденський Конгрес Федеральний договір нейтральність; 22 кантони як державне об'єднання з першою федералістською конституцією 1830-1847 Боротьба за нову федерацію Полеміка і сутички за демократію і федеральну державу 1848- (Кон)федерація Компромісне рішення „confederatio helvetica“ – “Швейцарська Конфедерація”

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: ліберали Починаючи з 1815 р.: знову частково запроваджені старі, з численними обмеженнями кантональні конституції (більше ніяких політичних прав) Після 1830 р.: демократичні (ліберальні та радикальні) зустрічні рухи в протестантських кантонах Насильницьке повалення влади Народні збори в Устері

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: консерватори Путч в Цюриху (1839 р.): переворот Люцерн (1841 р.): питання єзуїтів Ааргау (1841 р.): “монастирський спір” Походи добровільних озброєних формувань (1844 р., 1845 р.): напад на Люцерн “Особлива федерація” 1845 р.: Люцерн, Цуг, Фрібург, Валліс

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: “Зондербунд” – “Особлива федерація”

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: війна “Зондербунду” Початок війни – 4 листопада 1847 р.: протягом 20 днів генерал Дюфур переміг Фрібург, Цуг, Люцерн та Валліс 138 загиблих, 500 поранених Битва під Гізіконом

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: конституція 1848 р.: нова Федеральна конституція як компроміс УСІХ кантонів Федеральна держава (репрезентативна демократія з розподілом гілок влади) Компетенції Федерації: зовнішня політика, економічна політика, оборона Федеральні установи: двопалатний парламент – Національна Рада та Рада кантонів; уряд (Бундесрат – колегіальний орган); судова влада Широкі компетенції кантонів Напівпряма демократія (референдум та конституційна ініціатива) Права громадян

Боротьба за демократію та федералізм 1830-1847 рр.: висновки Формування нації “знизу” – компроміс між противниками та прихильниками централізованої держави Конституція: Уряд та двопалатний парламент Кантональний суверенітет з великим впливом на федеральну політику Кантони зберегли власні конституції та переважну частину компетенцій (особливо податки) Багатокультурна держава: гарантується різноманітність культур, мов та релігій

3. Швейцарська система сьогодні

3 рівні з різними компетенціями Держава - федерація Кантони Громади

Система Швейцарії: Бундесрат (уряд) 7 членів Обрані парламентом на 4 роки Щороку обирається новий Президент Принцип колегіальності Керівники 7 департаментів (міністерств) Бундесрат 2010 р. з федеральним канцлером (жінка)

Система Швейцарії: Національна Рада 200 членів (мають інше постійне місце роботи) Кількість місць на кантон в залежності від кількості жителів Вибори: кожні 4 роки З 1918 р.: пропорційний принцип Національна Рада

Система Швейцарії: Рада кантонів 46 членів (мають інше постійне місце роботи) 2 делегати від кожного кантону Вибори: кожні 4 роки Однакові з Національною Радою владні повноваження Рада кантонів

Система Швейцарії: Кантони 26 ‚держав‘ Автономія: власні конституції Власні парламенти, уряди та судді Виконання власних та національних законів Висока фінансова автономія

Система Швейцарії: громади (I) 2600 громад з кількістю жителів від 17 (!) до 350000 Незалежність у власній організації та наданні послуг: Система поєднання виконання управлінських завдань з основною роботою Співробітництво між громадами Фінансове вирівнювання Зростаючі територіальні реформи (об'єднання)

Система Швейцарії: Громади (II) Автономія: гарантія існування, свобода політичної структури та адміністративної організації, стягнення податків, самостійне виконання завдань (в рамках конституції кантону та Федеральної конституції) Свобода політичної організації: Виконавча влада: колегіальний уряд з 3 – 15 членів (обирається народом) Законодавча влада: парламент (30 – 60 членів) чи Збори громади Судова влада: місцеві мирові судді Висока фінансова автономія

3 рівні з різними компетенціями (переплетіння завдань) Bund Kantone Gemeinden Гроші X Армія X Зовнішня політика X Охорона здоров’я (X) X X Залізниця X Дороги X X X Дослідження X Освіта (X) X X Поліція (X) X X Податки X X X Гром.транспорт / дороги X X X Вода / Відходи / Струм X Соціальна сфера X X Просторове планування / сільське господарство X X

Інституції федералізму Друга палата парламенту: Рада кантонів При перегляді Конституції – більшість кантонів Кантональні ініціативи Кантональні референдуми Процес розгляду (обговорення) проектів законів на кантональному рівні

4. Децентралізація в порівнянні

Децентралізація в Швейцарії Особливості Швейцарії: 1. Культурні відмінності та місцева автономія – федералізм помічник при народженні “вольової нації” швейцарців 2. Не централізація через недовіру до центральних гілок влади (політична культура) 3. Ідея максимального наближення до громадян 4. Федералізм як досвід, що склався в процесі історичного розвитку

Децентралізація в інших країнах Тенденції: Прагнення окремих регіонів до автономії Делегування владних повноважень з національного на регіональний рівень Глокалізація (на противагу глобалізації) Приклади: Велика Британія: перехід права (Шотландія, Уельс, Північна Ірландія) Іспанія: Конституція 1978 р.: Communidades Autonomas Різні європейські країни: автономізація та демократизація громад (наприклад, Німеччина, Велика Британія, Франція)

Головні поняття Деконцентрація Центральний уряд розміщує власні установи в субнаціональних одиницях відсутність переміщення влади Децентралізація Центральний уряд передає владу і повноваження субнаціональним одиницям (наприклад, фіскальні чи адміністративно-організаційні повноваження) зростає автономія субнаціональних одиниць Федералізм = децентралізація + субнаціональні одиниці отримують можливість (та інституції) впливати на національні рішення

4. Переваги та недоліки федералізму

Переваги Інтеграція гетерогенних суспільств Свобода, участь, ефективність Інновативність Залучення громадян (знання, компетентність) Підвищення відповідальності та контролю Можливі політичні вигоди: Послаблення регіональних конфліктів, пов’язаних з меншинами Подолання фінансових проблем

Недоліки Демократія проти федералізму Політичні переплетіння Гальмування реформ: Зміна рамкових умов Інші, не “прив'язані” до територій “сфери напруги” Зміни в населенні Глобалізація

Виклики Децентралізація – це постійний, довготривалий процес, який може призводити до конфліктів і кінцевою метою якого мають бути компроміси (передумовою є стабільна система) Досягти рівноваги між демократією і федералізмом важко (рівноправність проти захисту меншин) Фіскальна автономія як важлива умова (незалежність)

Щиро дякую! Питання?