Презентація на тему:
"Нація. Етнос. Націоналізм"

Презентація на тему “Нація. Етнос. Націоналізм.” виконала учениця 11-А класу Лавриненко Інна

Етнос : його основні ознаки та особливості : Слово «етнос» перекладається з грецької мови як «народ» і означає групу людей, які об’єднані суб’єктивними або об’єктивними ознаками. До них відносяться культура, мова, територія проживання і самосвідомість. Правда, значення його набагато більш широке, ніж просто “народ”. Основні ознаки етносу, на думку одних вчених, це мова і культура. Інші додають сюди етнічну самосвідомість і загальну територію проживання. Треті приєднують до цих ознак загальну психологічну сутність людей. Інакше кажучи, етнос може складатися з біологічних і соціально-економічних особливостей певного народу чи нації. Він почав формуватися 100 000 років тому. До його виникнення існували такі поняття, як сім’я, потім рід і клан. До етносам відносяться племена, народності, а завершують цей ланцюжок нації. На відміну від держав вони не розпадаються, а переміщуються самостійно з будь територіям. Необхідно виділити такі ознаки етносу, як державність, загальна економіка і соціальний розвиток. Це поняття поступово еволюціонує і проходить стадії від племені і народностей, згодом стаючи нацією. Біологічна спільність етносу змінюється на соціально-політичну.

Першою сходинкою у його формуванні є плем’я. Спочатку воно складалося з людей, які розмовляли на одному і тому ж мовою і проживали на одній території. Це було притаманне пологовому строю, після розпаду якого формується нова спільність людей під назвою «народність». Деякі прелемена ще досі існують.

Вперше народності стали виникати під час рабовласницького ладу і феодалізму. Ознаки етносу, які їх відрізняли, це не тільки мова та загальна територія, а й культура, і економіка. Народність набагато більше, ніж плем’я, і родинні зв’язки в ній інші, ніж це спостерігається в племені. Етнічні групи об’єднуються в держави, куди можуть включатися і абсолютно неспоріднені етноси. Народності самі по собі нестійкі і в епоху феодалізму часто розпадалися, утворюючи при цьому нові групи. У великій кількості вони виникали під час формування держав. Ознаки етносу народності – це, перш за все, національну самосвідомість. Останній, вищий тип етносу – нація. Нація – певна форма існування етносу, характерна для певного стану історичного розвитку. Отже, нація – історично сформована спільнота людей, якій притаманні спільні економічне життя, мова, територія, певні ознаки психології, які виявляються в особливостях її культури, мистецтва та побуту.

Національна свідомість — сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування; або сукупність соціальних, моральних, політичних, економічних, естетичних, релігійних, філософських поглядів, що характеризують зміст, рівень і особливості духовного розвитку націй. Складові національної свідомості : - сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього; - усвідомлення національно-етнічної належності; - ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти; - ставлення до представників інших націй і національностей; - патріотичні почуття та патріотична самосвідомість; усвідомлення національно-державної спільності. Національний інтерес – сукупність потреб і прагнень народів тієї чи іншої держави створити необхідні для себе життєві умови, усвідомлення свого сувернітету, встановлення взаємних відносин з народами інших країн.

Міжнаціональна диференціація - це процес роз`єднання, розділення, протистояння різних націй, етносів, народів. Міжнаціональна інтеграція – це процес поступового об`єднання різних етносів, народів і націй через сфери суспільного життя.

Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання. Націоналізм – ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.

Міжнаціональний конфлікт – одна із форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй, які мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.

Причини міжнаціональних конфліктів: Можна виділити декілька основних причин міжнародних конфліктів: недосконалість людської природи; бідність та нерівність у добробуті народів різних країн; соціально-економічний та політичний лад держави, рівень її культури і цивілізованості; невпорядкованість міжнародних стосунків. Практика міжнародних відносин свідчить, що в основі суперечності зрідка лежить якийсь один чинник. Джерелом суперечностей здебільшого є інтереси певних держав, економічних союзів, а також військово-політичних блоків. Предметом суперечностей часто є території та кордони (о. Коса Тузла, 2003 p.), прагнення посісти домінуюче становище в регіоні, протистояння економічних, політичних інтересів країн, що розвиваються, негативні етнічні стереотипи, релігійні протиріччя. С. Хантінгтон, виділяючи західну, японську, ісламську, слов'янсько-православну та африканські цивілізації, вважає, що основні конфлікти у майбутньому відбуватимуться між країнами різних культурно-цивілізаційних типів. Зразок таких конфліктів С. Хантінгтон убачає на Балканах, де, на його думку, триває боротьба між народами західної (словенці, хорвати), слов'янсько-православної (серби, чорногорці) та мусульманської (боснійські мусульмани) цивілізацій. Отже, нині міжнародні відносини все ще залишаються сферою розбіжностей інтересів, суперництва, непередбачуваності, конфліктів і насильства. Можна стверджувати, що міжнародний конфлікт — це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації цілей та інтересів в умовах протидії.

Типи міжнаціональних конфліктів: 1. Державно-правові  (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація). 2. Етнотериторіальні  (визначення кордонів нації). 3. Етнодемографічні  (захист прав корінної національності). 4. Соціально-психологічні  (зміна способу життя, порушення прав людини).

Шляхи розв`язання міжнаціональних конфліктів: Усвідомлення усіма людьми неприйнятності насильства, вироблення поваги до національних почуттів всіх етнічних груп. Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей. Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв`язання національних суперечок. Надання національно-культурної автономії усім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.