Презентація на тему:
Мило

Солодка Оксана Миколаївна, учитель хімії Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Городищенської районної ради

Мило — поверхнево-активна речовина, що використовується як мийний засіб. Основна складова твердого мила – натрієві солі вищих карбонових кислот, рідкого мила – солі калію. Мило

суміш натрієвих солей природних і синтетичних жирних кислот. У залежності від способу переробки тверде господарське мило поділяють на піліроване, що містить 72% натрієвих солей жирних кислот, і звичайне, яке утримує в собі 60 і 70% натрієвих солей жирних кислот. З твердого господарського мила механічним шляхом у невеликих обсягах виготовляють мильні порошки, гранули, стружку. Так, для одержання порошку суміш мила і соди розпорошують у середовищі холодного повітря.

Мило очищає шкіру, надає їй свіжість, приємний аромат, м'якість на рівні верхнього шару. Ця початкова стадія готує шкіру до впливу інших косметичних засобів, а значить, підвищує їх ефективність. Як косметичний засіб

Мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н.е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е.  Єгипетський папірус середини II тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні миючі засоби і у Стародавньому Римі.

Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з такими лугами, як каустична сода. При кип'ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот, тобто мило. Натрієві мила більш густі і, як правило, тверді. Калійні мила більш м'які, або взагалі рідкі. Подальший етап виготовлення включає очищення мила від залишку солей типу хлориду натрію і лугів типу гідроксиду натрію, а також від гліцерину. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисептиків тощо.

У виробництві мила давно використовують каніфоль, що одержують при переробці живиці хвойних дерев. Каніфоль складається із суміші смоляних кислот, що містять у ланцюзі близько 20 вуглецевих атомів. У рецептуру господарського мила звичайно вводять 12-15% каніфолі від маси жирних кислот, а в рецептуру туалетних мил - не більше 10%. Введення каніфолі в більших кількостях робить мило м'яким і липким.

Особливе місце серед наповнювачів займає сапонін, який одержують вилуговуванням деяких рослин і насамперед мильного кореня. Він добре розчиняється у воді і його розчини сильно піняться. Тому сапонін використовують для поліпшення піноутворення і застосовують для дорогих сортів мил.

– це натрієві солі кислих складних ефірів вищих спиртів і сірчаної кислоти. Вони, на відміну від мила, є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук.

Поверхнево-активні речовини, лужні добавки, хімічні відбілювачі і ферменти – це основні речовини, що руйнують забруднення і видаляють їх із тканини, тобто основні компоненти сучасних СМЗ.

Для прання в пральних машинах випускаються малопінні засоби, що містять стабілізатори піни. При пранні такими засобами кількість піни невелика і, головне, мало залежить від температури.

Порошки Переваги порошків очевидні - вони швидко розчиняються у воді, ними можна прати у воді будь-якої твердості завдяки великому змісту триполіфосфатів.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Сучасні ПАР повинні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.