Презентація на тему:
Ким має бути лікар

Ким має бути лікар: І-спеціалістом чи Т-спеціалістом? д.мед.н., професор Самарін Д.В.

Самарін Дмитро Вікторович Доктор медичних наук, професор Лікар дитячий інфекціоніст, імунолог Сфера інтересів: дитячі інфекційні хвороби, імунологія, алергологія Контактні дані: kafpediatrii.kmuuanm@gmail.com

Суспільні зміни у сучасному світі відбуваються набагато швидше ніж у минулому. перше подвоєння загальної кількості знань на Землі відбулося за період від початку нашої ери до приблизно 1750 року друге подвоєння сталося вже через 150 років тоді як кількість знать подвоїлася втретє лише за 50 років. Існування вчених-енциклопедистів (полімати) - мали знання у всіх існувавши тоді галузях вільне поєднання заняття різними науками сьогодні зустріти настільки різнобічно обізнану людину практично не можливо. у 70-х роках минулого сторіччя подвоєння кількості знань відбувалося кожні 5 років, а у 90-х роках – вже щорічно.

Медицина – частина суспільства Раніше студент під час додипломного навчання підготовки отримував знання, якими користувався упродовж усього професійного життя Сьогодні – упродовж життя лікар не один раз стикається із змінами існуючих концепцій, новими уявленнями про хвороби та підходи до їх лікування.

Парадокс навчання Інформація так швидко оновлюється, що людині потрібно постійно вчитися інакше вона не зможе адаптуватися до сучасних умов. Але поки людина підлаштовується під той рівень інформації який почав на неї тиснути і завершує адаптацію до цього рівня, на неї вже впливає наступний, за яким людина не встигає

людина керується марною інформацією, що не дозволяє використовувати її продуктивний потенціал. величезна кількість інформації перевантажує сенсорні можливості особистості => гальмування => людина вже не може сприймати нову інформацію. переважна більшість цієї інформації не має першочергового значення для діяльності фахівця

закон Лемана Harvey Lehman “Age and achievement”, 1953 середньостатистична крива професійної активності фахівців залежить від їхнього віку. у віці 20-35 років активність швидко підвищується, а потім йде на спад до 70 річного віку

Одна динаміка професійної активності – дві групи фахівців І група - швидкій підйом професійної активності у віці від 20 до 35 років, потім рівень їхньої компетентності стрімко знижується Рівень професійної непридатності вже у 40 років. Відразу від початку трудової діяльності демонструють стабільні професійні результати. ІІ група - деяке зниження рівнів професійної компетенції у віці старше 35 років, але воно є незначним. Упродовж тривалого часу підготовка цих фахівців відповідає вимогам сучасності лише після 60 років істотне зниження рівнів професійної компетенції. Підготовка фахівців потребувала певного періоду адаптації до конкретних умов праці, після цього ефективність не поступається навіть молодим представникам І групи.

Ефективність перепідготовки І група - спроби оновити знання мало ефективні: для того, щоб відповідати вимогам сучасності - потрібна повна ґрунтовна перепідготовка її вистачає не на довго. ІІ група - самостійне оновлення знань достатньо короткотермінових курсів перепідготовки присвячених конкретним фаховим проблемам сучасності.

Чому так? І група - фахівці, які отримали вузьку спеціальність і весь час працювали за фахом. І-спеціалісти - вузька спеціалізація ІІ група – особи що отримали освіту яка передбачала формування широкого кругозору або вузьку спеціалізацію але працювали не за фахом змінюючи декілька спеціальностей або взагалі галузей. Т-спеціалісти - поєднання вузьких фахових знань з широким світоглядом

Що таке Т-спеціаліст в медицині? Наявність вузької спеціалізації в певній галузі Реалізація своїх бажань та мрій Широкий світогляд Обізнаність не лише в своїй галузі, але й в суміжних – необхідність проведення диференційної діагностики Коло інтересів не закінчується лише медициною – профілактика професійного вигорання Хто в медицині має справу з усім пацієнтом в цілому? з усіма можливими і неможливими захворюваннями? усіх вікових груп? Загальний практик!!! Етап лікаря загальної практики та робота за цим фахом є критичною для підготовки лікаря будь-якого профілю

Якою має бути освіта? Традиційна система освіти - засвоєння певних фіксованих обсягів фактичної інформації спрямованої на вирішення фахових завдань. Рівень підготовки фахівця визначається саме здатністю до відтворення заздалегідь відомих (детермінованих) положень Професійний світогляд формується одного разу і назавжди Сучасна освіта під час процесу навчання не можливо не лише охопити увесь об’єм інформації, якої буде потребувати спеціаліст упродовж професійного життя, але навіть окреслити ці межі. Має бути підготовка самовдосконалюючихся фахівців на додипломному рівні закладається певний набір базових знань не лише в якійсь певній галузі (вимальовується горизонтальна літери Т) але й формується внутрішня потреба до самостійного оволодіння інформацією (що дозволить сформувати її вертикальну частину) формування культури роботи з інформаційними потоками, коли людина може класифікувати інформацію на першочергову та другорядну професійний світогляд – це матриця, яка заповнюється упродовж життя, підлаштовуючись під актуальні вимоги суспільства

Невігласами 21-го століття будуть не ті, хто не вміє читати і писати, а ті, хто не вміє вчитися, розучуватися і переучуватися