Презентація на тему:
Поняття про розвиток особистості

1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у сучасній науці 2. Вікові особливості особистості 3. Вікова динаміка та закономірності психічного розвитку особистості в онтогенезі Розвиток особистості

1. Вітенко І.С., Борисюк А.С., Вітенко Т.І. Основи психології. Основи педагогіки: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 200 с. 2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. — 576 с. 3. Основи психології і педагогіки : навчальний посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. - 2-ге вид., виправ., доп. – Київ : Академвидав, 2006. – 520 с. 4. Мельничук І. М. Вікова і педагогічна психологія : навч.-метод. посіб. для вивчення курсу / І. М. Мельничук. – Тернопіль : ТНЕУ, Економічна думка, 2006. – 144 с.   Література

- найвищий ступінь живих організмів на Землі; - жива істота, яка досягла найвищого розвитку на Землі, суб’єкт суспільно-історичної діяльності; - біосоціальна істота, наділена мовою, свідомістю, вищими психічними функціями Тлумачення поняття «людина»

Сутність понять “індивід” Індивід (лат. individuum — неділимий) — людина як представник людської спільноти, соціуму (групи, класу, нації тощо).

Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Особистість

— розумність — відповідальність — свобода — особиста гідність — індивідуальність Особистість характеризують такі ознаки:

Індивідуальність — сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність, відмінність від інших людей Сутність поняття «індивідуальність»

Соціалізація — процес засвоєння індивідом соціального досвіду, системи соціальних зв'язків та відносин. Соціалізація

Критеріями розвитку людини є анатомічні, фізіологічні, психологічні, педагогічні, фізичні показники стану організму Вікові особливості особистості

Вікова психологія є галуззю психологічної науки про індивідуальний розвиток людської психіки в онтогенезі на різних вікових стадіях Структура вікової психології: психологія пренатального періоду, дитяча психологія, психологія молодшого школяра, психологія підлітка, психологія ранньої юності, психологія дорослості, геронтопсихологія Вікова психологія

Педагогічна психологія вивчає психологічні проблеми навчання і виховання, закономірності процесу засвоєння людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу і диференціюється на кілька галузей знань: психологія навчання, психологія виховання, психологія учителя Педагогічна психологія (засновник К.Д.Ушинський (1823-1871)

Онтогенез Онтогенез – це індивідуальний розвиток організму від зародження до кінця життя Онтогенез людини – це цілісний безперервний процес кількісних і якісних змін, який охоплює становлення людини в біологічному, психічному і соціальному плані; це становлення людини як організму, як свідомої суспільної істоти і як особистості; це розвиток, формування, дозрівання становлення – необхідні, послідовні, прогресивні зміни живої людської системи.

Когнітивна модель періодизації розвитку особистості (за Ж.Піаже) 4 стадії когнітивного розвитку: 1. Сенсомоторна 2. Доопераційна 3. Конкретних операцій 4. Формальних операцій

Психосоціальна концепція періодизації розвитку особистості (за теорією Еріксона) Стадія Назва стадії розвитку Вік І дитинство До 1 року ІІ ранній вік 1-3 роки ІІІ дошкільний вік 3-6 років ІV шкільний вік 6-11 років V юнацький вік 11-20 років VI молодість 20-25 років VII зрілість до 60 років VIII старість після 60 років

Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С.Виготського Становлення людини як індивіда та особистості, за Л.Виготським, передбачає діалектичну взаємодію двох взаємопов’язаних видів розвитку – природного (генотип + природне середовище) і соціального (сім’я, суспільство, виховання, научіння).

Основні положення теорії Л. Виготського Кожному віку притаманна своя специфічна соціальна ситуація розвитку При переході від однієї вікової ступені до іншої виникають новоутворення При зміні стабільних періодів виникають вікові кризи

4 закони психічного розвитку дитини ( за Л.Виготським) 1. Закон циклічності 2. Закон нерівномірності розвитку 3. Закон „метаморфози” 4. Закон поєднання процесів еволюції та інволюції в розвитку дитини

Теорія діяльності О.М.Леонтьєва Види провідної діяльності: - емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0-1 рік); - предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1-3 роки); - сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6 років); - навчальна діяльність у школярів; - інтимно-особистісне спілкування підлітків; - професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці.

Критерії визначення психологічного віку (за Д.Б.Ельконіним) 1) соціальна ситуація розвитку 2) провідний тип діяльності; 3) основні новоутворення розвитку; 4) вікові кризи.

За Д.Б.Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів: 1) вік немовляти – до 1 року; 2) раннє дитинство – 1-3 роки; 3) молодший і середній дошкільній вік – 3-5 років; 4) старший дошкільний вік – 5-7 років; 5) молодший шкільний вік – 6-10 років; 6) підлітковий вік 10-14 років; 7) ранній юнацький вік – 13 (14-16) 17 років.

Хронологія вікових криз криза новонародженого (до 1 міс.); криза одного року; криза трьох років; криза семи років; підліткова криза (11-12 років); юнацька криза.

Етапи життєвого циклу особистості у сучасній віковій психології 1. Пренатальний (внутріутробний) 2. Дитинство 3. Отроцтво 4. Зрілість

Стадії пренатального (внутріутробного) етапу а) гермінальна (передзародкова) стадія, що триває 2 тижні б) зародкова (ембріональна) стадія – до кінця другого місяця розвитку в) стадія плоду – від третього місяця розвитку до народження

1) спермогенез – вихід яйцеклітини із фолікули яєчника, запліднення, занурення заплідненого яйця у слизовий шар матки (7-8 доба запліднення); 2) період формування окремих органів плода і плаценти (3-8 тиждень); 3) диференціація функцій органів і систем плода (20-24-й тиждень); 4) момент народження; 5) період адаптації новонародженої дитини Найбільш небезпечними для організму є такі періоди

Новонародженість виховання зводиться в основному до фізичного розвитку дитини і піклуванню про її здоров'я; важливим завданням є створення умов для активного функціонування органів чуття, що забезпечує розвиток нервової системи, мозку.

Немовлячий період виховуючий, освітній, навчаючий вплив здійснюють на дитину дії з предметами, спілкування з дорослими; завдання виховання полягає в забезпеченні можливості всіх пізнавальних процесів.

Раннє дитинство завдання - забезпечити різносторонню діяльність, різноманітні форми спілкування, що сприяє розвитку самостійності. від виховання залежить засвоєння моральних норм, вимог, якими оволодіває дитина;

Дошкільний період фізичний розвиток передбачає охорону здоров'я, розвиток рухових вмінь; розумове виховання формує систему уявлень про оточуючий світ, інтелектуальні вміння; в моральному вихованні, спираючись на наслідування, формуються моральні норми, відношення до людей, до себе; естетичне виховання сприяє розвитку творчих сил дитини, формує естетичний смак.

Молодший шкільний вік цілеспрямоване виховання здійснюється в процесі учбової діяльності; важливо формувати властивості особистості. Підлітковий вік найважливішими умовами результативності виховних впливів є їх відповідність думкам, переживанням і почуттям підлітків.

Юнацький вік головним є проблема формування життєвої позиції, світогляду, переконань; проблема вираження своїх почуттів тощо. Період зрілості виховання здійснюється в продуктивній діяльності; проблема виховання власних дітей; проблема необхідності для інших.

Період старіння прийняття свого життєвого шляху як єдино можливого; переоцінка цінностей минулого; виникнення цілісності особистості.

1) макросоціальні умови 2) мікросоціальні умови 3) психоматичні умови Об’єктивні умови та передумови розвитку

Суб’єктивні чинники внутрішньої логіки розвитку (саморозвитку) 1) особливості мотиваційної сфери; 2) особливості формування свідомості та самосвідомості; 3) активність дитини (поведінка, діяльність, спілкування). Франсуа Рабле (1483-1553) у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” здійснив блискучу атаку на середньовічну школу та науку. Книга Рабле – це гімн гуманістичному вихованню і реальній освіті.

Узагальнення досліджень у галузі проблематики вікового розвитку людини Індивідуальний розвиток є багатозначним процесом, що передбачає різні варіанти і не обов’язково завершується однаково. Розвиток людини не обмежується певним періодом: здатність до змін зберігається, хоч і різною мірою, протягом усього життя. Індивідуальний розвиток у різних сферах життєдіяльності людини залежить від багатьох факторів, одним з яких є саморозвиток.

Дякую за увагу