Презентація на тему:
Демократизм системи врядування

Демократизм системи врядування Канадсько-український проект “Розбудова демократії” Семінар “Викладання курсу: Основи демократії” Антоніна Колодій Київ, 28 червня-4 липня 2004 р.

Зміст інтерактивної лекції: І частина - дискусія: В чому полягає “перехідний” характер політичного ладу в Україні? Політична система і система врядування в умовах переходу. Форма правління і політичний режим: наскільки другий залежить від першої. Приклади “за” і “проти”. Яка з трьох форм правління: президентська, змішана чи парламентська найкраще відповідає умовам України (до питання про потребу і зміст конституційної реформи в Україні). ІІ частина – power-point презентація за планом: Основні параметри суспільства і політичної системи України. Гілки влади. Їхні конституційні повноваження, взаємодія і впливовість. Вибори 2002 р.: регіональні відмінності в політико-ідеологічних орієнтаціях українських виборців. Формування парламентської більшості та опозиції. Участь Президента та його Адміністрації у процесах політичної структуризації парламенту. Кланово-олгархічні групи, їх політичні інтереси та дії. Основні сили, що складають противагу одна одній у боротьбі за владу в Україні. Правляча еліта та опозиція. Прблеми реформування Конституції України: що, коли, з якою метою. Вибори 2004 р. як дзеркало плітичного режиму в Україні. Перспективи утвердження демократії.

Україна: основні параметри суспільства та політичної системи Населення – 48 200 тис. Етнічний склад – 78% - українці, 17% - росіяни, 5% - інші Економіка: державно-капіталістична (що мала б уже бути визнана ринковою, бо частка приватного сектора в ВНП становить 65%) ВНП на душу населення = $3 816 (2002р.) Політична система – президентсько- парламентська республіка (змішана, гібридна форма правління), за якої: Глава держави – Президент – ключова фігура політичної системи. Президент обирається всенародно. Згідно з чинною Конституцією посада Презхидента винесена поза межі трьох г ілок влади. Президент не повинен мати партійної приналежності і має відігравати роль арбітра нації і гаранта Конституції. Примітка: Таку „нейтральність” важко реалізувати на практиці. Тому під Президента постійно підлаштовувалась певна „партія влади”, а тепер ще й парламентська більшість, створена з втручанням Президента у парламентський процес і підписанням не передбаченої Конституцією угоди

Гілки влади Кабінет Міністрів, за Конституцією, є вищим органом у системі органів виконавчої влади” (ст.113). Він є “відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах передбачених у статтях 85, 87 Конституції України”. Примітка: На практиці ж він повністю підпорядкований Президенту країни – через систему кдрових призначень та через запровадження широких повноважень неконституційного органу – Адміністрації Президента України. Верховна Рада – вищий законодавчий і представницький орган держави. Незалежно, відповідно до Конституції, має функціонувати судова гілка влади, представлена Конституційним Судом та Судами загальної юрисдикції (вища інстанція - Верховний Суд України), у межах яких виділяються спеціалізовані суди (господарські чи арбітражні). Конституція вимагає, щоб усі структури влади дотримувались її положень. “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” , – сказано в ст. 19, ч. 2. Примітка: У правовій державі органам влади та державним посадовим особам дозволено лише те, що прямо передбачено законом, тоді як громадянам дозволено усе, що не заборонено законом.

Результати пропорційної частини парламентських виборів 2002 р., за округами

Результати пропорційної частини парламентських виборів 2002 р., за областями

2002 р. В результаті виборів політичні сили у ВР були представлені такою кількістю депутатів НУ – 112 КПУ- 65 БЮТ- 22 СПУ – 22 РАЗОМ – 221 депутат За ЄдУ – 121 СДПУ(о) – 27 Про-президентські фракції разом – 148 депутатаів Незалежні депутати – 80 ----------------------------------------------- Процес формування більшості з прямим втручанням Президента і застосуванням найрізноманітніших форм тиску на депутатів, що завершився підписанням угоди між Президентом і більшістю, дав зовсім інший результат: політичні сили, що здобули найбільшу кількість голосів виборців, були витіснені в опозицію, практично усі мажоритарні округи опинились у сфері впливу президентської команди (див. карту, слайд 6), а чисельність пропрезидент-ських та опозиційних фракцій через рік змінилась на користь перших (слайд 7). Y. Lischenko, “WZ” Президент і Верховна Рада: розстановка політичних сил після виборів 2002 р.

Представленість мажоритарних округів у парламентській більшості після завершення її формування

Президент і Верховна Рада – парламентські фракції через рік після виборів фракція блоку "Наша Україна" – 102 нар. деп. фракція Компартії – 60 фракція Соцпартії – 20 фракція Блоку Юлії Тимошенко – 18 ------------------------------------------------------------- Разом – 200 народних депутатів фракція ПППУ і "Трудової України" – 43 фракція СДПУ(О) – 38 фракція партії "Регіони України" – 42 група "Демініціативи" – 22 група "Європейський вибір" – 20 група "Народовладдя" – 20 фракція Аграрної партії – 16, фракція Народно-демократичної партії – 16 група "Народний вибір" – 15 --------------------------------------------------------------- Разом – 232 народних депутати позафракційних депутатів – 17 Y. Lischenko, “WZ”

Основні сили, що складають противагу одна одній у боротьбі за владу в Україні Президент і його Адміністрація Олігархічні партії та групи в парламенті + “незалежні” депутати (парламентська більшість) Ліва опозиція (соціалісти та комуністи) Націонал демократична та ліберальна опозиція (“Наша Україна”, “Блок Юлії Тимошенко”)

Хто при вдаді? Президентська “команда” (“правляча еліта”)

Олігархи України (“еліта впливу”) та їх представники у “владі”: В. Медведчук, Суркіс і В. Пінчук (Київ) Р. Ахметов і В. Янукович (Донецьк)

Політична опозиція в українській політиці: права і ліва

V. Yuschenko, P. Symonenko, V. Yanukovych, Y. Tymoshenko, O. Moroz, V. Medvedchuk, S. Tihipko, V. Lytvyn Рейтинги потенційних претендентів на посаду Президента Травень 2002-Вересень 2003

Політична боротьба навкруг Конституційної реформи 2002-2004 рр. Особливості (недоліки) змішаної форми правління в Україні Чи є потреба всеосяжного реформування політичної системи? Чи відповідним є час реформування? Що саме має бути насамперед змінено в політичній системі? Хто і яким чином може виграти від пропонованих варіантів реформи? Перспективи зміни форми правління та налагодження демократичного механізму зміни людей при владі.

Президентські вибори 2004 – дзеркало політичного режиму та громадянського суспільства Новий закон Про вибори Президента України Виборча кампанія, Президент і Верховна Рада Розстановка політичних сил Засоби масової інформації Висування кандидатів та збір підписів на їх підтримку “Адміністративний ресурс” Роль провокацій у виборчих “технологіях” Соціологія і вибори Результати виборів та їх уроки для української демократії

Висновки Природа політичного режиму в Україні Роль особи та груп інтересів у його формуванні Якості української політичної еліти Значення конституційного дизайну (обраної форми державного правління) Роль опозиції та причини обмеженості її впливу в Україні Стереотипи масової свідомості Демократичні перспективи