X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Особливості роботи з різними категоріями дітей, які мають потенційну схильність до труднощів у навчанні

Завантажити презентацію

Особливості роботи з різними категоріями дітей, які мають потенційну схильність до труднощів у навчанні

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Особливості роботи з різними категоріями дітей, які мають потенційну схильність до труднощів у навчанні

Слайд 2

Термінологія у позначенні дітей із труднощами у навчанні Діти зі зниженою навченістю; Відстаючі у навчанні; Діти з затримкою психічного розвитку; Соматично ослаблені; Нервові; “Групи ризику”; Педагогічно занедбані

Слайд 3

Особливості роботи з ліворукими дітьми

Слайд 4

У ліворуких дітей значно частіше, ніж у праворуких, фіксуються порушення почерку, дзеркальне письмо. У шестирічної ліворукої дитини слабко розвинені пальці руки, відсутня координація рухів, що утруднює точне відтворення букв та їх з’єднань за зразком.

Слайд 5

Ось деякі вимоги, які необхідно ставити до письма ліворукої дитини: правильне написання форм букв та їх з’єднань; однакова відстань між буквами і словами; збереження лінійності і ритмічності; пряме письмо з невеличким нахилом у ліву сторону.

Слайд 6

Для укріплення і розвитку руки та координації рухів у період навчання написанню цілих літер дітям можна запропонувати наступні вправи: застібання і розстібання ґудзиків; зав’язування и розв’язування стрічок; перекладання дрібних іграшок трьома пальцями, які тримають ручку при письмі тощо.

Слайд 7

Вирізнити „істинного” лівшу серед інших ліворуких дітей можна за такими ознаками: Образна пам’ять, яка надовго зберігає яскраві враження; Підвищена здатність чітко сприймати звуки та інтонації, відрізняти найтонші відтінки кольору, що не дано правшам; Легкість орієнтування у просторі; Потяг до парадоксів.

Слайд 8

Рекомендації щодо навчання ліворуких дітей Початок заняття. Його потрібно організовувати, спираючись на попереднє. Атмосфера. Необхідно створювати психологічно комфортну, творчу атмосферу Формування образу. Важливо давати дитині можливість поринути в атмосферу того, що відбувається, і самостійно сформувати певний образ. Важливість повторення. Мова. Під час взаємодії з дитиною мова батьків має бути образною, емоційною; бажано підкріплювати слова наочними образами. Заучування. Щоб завчити будь-який новий термін, його краще проспівати або проговорити як який-небудь образ. Зміна видів діяльності. Краще займатися різноманітними, але близькими за своєю сутністю видами діяльності, що не вимагають постійної зміни місця й положення в просторі. Самостійність. Якщо дитина не просить, батьки не повинні втручатися в роботу: ставити запитання, цікавитися чим-небудь, оскільки дитина глибоко поринає у творчий процес. Відпочинок. Сугестивність. Релаксацію краще проводити з елементами сугестії (навіювання) Переучування. Необхідно застерегти батьків і вихователів ліворуких дітей від бажання переучити дитину „на праву руку”.

Слайд 9

Особливості роботи з тривожними дітьми

Слайд 10

Ознаки тривожності: Дитина швидко втомлюється. Їй важко зосередитися на чому-небудь. Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння. Під час виконання завдань дитина дуже напружена, скута. Дитина бентежиться частіше за інших. Часто говорить про можливі неприємності. Як правило, у незнайомій обстановці червоніє. Скаржиться на те, що їй сняться страшні сни. Руки зазвичай холодні і вологі. Нерідко спостерігаються розлади шлунка. Рясно пітніє, коли хвилюється. Не має доброго апетиту. Спить неспокійно, важко засинає. Полохлива, багато чого викликає в неї страх. Зазвичай неспокійна, легко засмучується. Часто не може стримати сльози. Погано переносить очікування. Не любить братися за нову справу. Не впевнена в собі, у своїх силах. Боїться труднощів. Опрацювання отриманих результатів: за кожну відповідь „так” – 1 бал. Висока тривожність – 15-20 балів. Середня тривожність – 7-14 балів. Низька тривожність – 1-6 балів.

Слайд 11

Поради щодо подолання тривожності в дитини Витісняйте відчуття занепокоєння постійною зайнятістю дитини. Активна діяльність – найкращий засіб лікування. Нехай дитина відвідує різні гуртки, секції, постійно спілкується з однолітками, дорослими. Навчіть дитину не перейматися через дрібниці. Поясніть дитині, що трапляються ситуації, у яких обставини залежать не від вас і не від неї, тому ані дитина, ані ви не можете нічого змінити чи виправити.

Слайд 12

Рекомендації для подолання тривожності Якомога частіше хвалити дитину в присутності інших дітей та дорослих (для підвищення самооцінки); Відзначати досягнення дитини; Доручати дітям виконання престижних у даному колективі доручень; По можливості не порівнювати виконання завдань одних дітей з іншими. Можна порівняти результати даної дитини з її результатами, яких вона досягла вчора, тиждень, місяць тому; Бажано уникати завдань, які виконуються протягом фіксованого часу; Створювати відчуття просування вперед, відчуття успіху в діяльності (для цього добирати завдання, з якими дитина зможе легко впоратися).

Слайд 13

Деякі прийоми подолання тривожних ситуацій (за Г.М.Прихожан, М.М.Толстих, А.І.Захаровим) „Лист об’єктові, що викликає тривогу або страх” „Розумове тренування” „Репетиція” „Доведення до абсурду” „Зелений виноград” „Виконавець ролі” „Переінтерпретація симптомів тривоги”

Слайд 14

Особливості роботи з гіперактивними дітьми

Слайд 15

Гіперактивність найяскравіше проявляється у дітей у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до провідної – навчальної – діяльності, та у зв’язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей вимагається концентрувати увагу протягом більш тривалого відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися необхідного результату.

Слайд 16

Ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей: Збуджені рухи у кистях та стопах. Сидячи на стільці, корчиться, бешкетує. Не може спокійно сидіти на місці, коли від нього це вимагають. Легко відволікається на сторонні стимули. Ледве чекає на свою чергу під час ігор та в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій та свят). На питання часто відповідає не замислюючись, не вислухавши його до кінця. При виконанні запропонованих завдань зазнає труднощів (не пов’язані з недоліками розуміння). Ледве зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої. Не може грати тихо, спокійно. Балакучий. Часто заважає іншим, чіпає оточуючих (наприклад, втручається в ігри інших дітей). Часто виникає враження, що дитина не слухає звернення до неї. Часто загублює речі, необхідні в дитячому садку, школі, вдома, на вулиці. Іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Слайд 17

Гіперактивним дітям властива нестійка працездатність, що є причиною збільшення кількості помилок в усних відповідях та під час виконання письмових завдань тоді, коли настає стан втомленості. Навички читання і письма у гіперактивної дитини значно нижчі, ніж в однолітків, і не відповідають її інтелектуальним здібностям.

Слайд 18

Психологи рекомендують дорослим, які працюють з гіперактивними дітьми, дотримуватися таких правил: Тренування слабких функцій проводити в ігровій формі, щоб зацікавити дитину (тоді їй легше буде сфокусуватися на завданні). Добираючи ігри, брати до уваги, що гіперактивній дитині важко одночасно бути уважною, контролювати свою поведінку й сидіти нерухому. Тому на початкових етапах роботи необхідно добирати ігри на тренування лише однієї функції, наприклад, такі, що сприяють розвитку уваги. Надалі можна ускладнити роботу, переходячи до ігор, що сприяють розвитку двох (а згодом і трьох) функцій одночасно, наприклад, розвитку уваги й контролю поведінки.

Слайд 19

Особливості роботи з дітьми з пасивною поведінкою

Слайд 20

Основні причини пасивності дітей: знижена інтелектуальна активність; недоліки фізичного здоров’я; дефекти розвитку. На думку вчених, інтелектуально пасивні діти мають такі психологічні особливості: недостатня сформованість інтелектуальних умінь і навичок; негативне ставлення до інтелектуальної діяльності; відсутність пізнавального ставлення до навколишнього світу.

Слайд 21

Відомий психолог Н.О.Менчинська виділяє такі причини інтелектуальної пасивності: недоліки у вихованні дієвих мотивів навчання; ускладнення навчального матеріалу; небажання старанно займатися навчальною працею у зв’язку із завищеною самооцінкою й легкістю оволодіння знаннями або із заниженою самооцінкою; ослаблення контролю батьків за дітьми або, навпаки, занадто прискіпливий контроль. Крім зазначених причин пасивної поведінки можна назвати, наприклад, неправильне ставлення батьків до дитини. По-перше, пасивна поведінка зазвичай виникає унаслідок надмірної опіки дітей з боку батьків, а по-друге, через вимагання безумовного підкорення батькам.

Слайд 22

Особливості роботи з інфантильними дітьми

Слайд 23

Основною причиною ЗПР є слабко виражені (мінімальні) органічні ушкодження мозку дитини чи вроджені, чи отримані у внутрішньоутробному та ранньому періодах її життя. Однією з характерних рис ЗПР є нерівномірність формування різних сторін психічної діяльності дитини. Встановлено, що усім дітям з ЗПР властиве зниження уваги і працездатності.

Слайд 24

Як зазначають багато авторів, діти з ЗПР ефективно приймають і використовують допомогу дорослого і під час будь-яких завдань. Причому залежність від ступеня затримки психічного розвитку та матеріалу, з яким працює дитина, допомога за своїм характером може бути різною. Здатність приймати допомогу дорослих, засвоювати принцип дії і переносити його на аналогічні завдання істотно відрізняє дітей із ЗПР від розумово відсталих, виявляє вищі потенційні можливості їх психічного розвитку та є основою, на яку можна спиратися для організації коригувальних заходів.