Презентація на тему:
Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі

Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі Практичний психолог Мельник О.О.

Конфлікти – це норма життя. Коли вам здається, що у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс. Ч. Ліксон

Конфлікт - це суперечність, яка виникає між людьми через зіткнення поглядів, інтересів, прагнень.

Види конфліктів: Позитивні і негативні, і відповідно, можуть бути конструктивні і деструктивні. Конструктивні – позитивно впливають на життя людей, служать джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистості, стимулюють ефективний вихід із проблемних ситуацій. Деструктивні – призводять до насильства, розриву взаємин самотності та згуби.

Стратегія поведінки в конфліктних ситуаціях: Уникання або відхід від конфлікту; Боротьба або конкуренція; Поступливість або пристосування; Компроміс; Співробітництво.

Уникання, або відхід від конфлікту (намагання його не помітити) – це такий тип поведінки, коли на проблему просто не звертають увагу. Суть поведінки відображають приказки: «Не буди лихо, доки тихо», «Не чіпай, бо вламається». Уникання цілком виправдане тоді, коли напруженість у ситуації занадто велика і необхідно її знизити, або джерело розбіжностей несуттєве

Боротьба або конкуренція – це такий тип поведінки, коли одна сторона завзято відстоює свої позиції і не враховує інтереси опонента. Зміст такої поведінки характеризують приказки: «Переможців не судять», «Сильний завжди правий». Цей тип поведінки найчастіше призводить до ускладнень конфлікту

Поступливість або пристосування – тип поведінки, орієнтований на максимальне задоволення інтересів опонента, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам. Зміст такої поведінки втілюють приказки: «Мир за будь-яку ціну», «Нехай буде гречка, аби не суперечка». Ця позиція доречна, коли потрібно зберегти добрі стосунки з іншою людиною, а привід конфлікту не значний; або результат набагато важливіший для іншої сторони, ніж для вас.

Компроміс – тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті як власних інтересів, так і інтересів іншої сторони, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені в іншому». Зміст такої поведінки формулюється за допомогою приказок: «Краще півхліба, ніж нічого», «Поганий мир кращий за добру сварку»  

Співробітництво – тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення як власних інтересів, так  і інтересів іншої сторони. Зміст такої поведінки характеризують приказки:  «Одна голова добре, а дві – краще»,   «Те, що добре для Вас, добре і для мене».  Результатом цієї поведінки є повне вирішення конфліктної ситуації. Цей тип поведінки у конфлікті є найкращим .

Для спільного виходу з конфлікту бажано дотримуватися наступних умов: відокремити реальні причини конфлікту од формального приводу; зосередити увагу на проблемах, а не на особистих емоціях; діяти за принципом «тут і зараз», не згадуючи інші події і факти; створити обстановку рівної участі  усіх сторін у вирішенні конфлікту; говорити тільки за себе, не висловлювати здогадки про думки інших ; уміти слухати й чути іншого; поважно ставитися до особистості опонента, говорити про факти й події, а не про особистість  співрозмовника; створити клімат взаємної довіри і співпраці.   

Групи конфліктів у педагогічному колективі:    1. Фахові конфлікти. Виникають як реакція на порушення ділових зразків, появу перешкод на шляху до мети у професійно-педагогічній діяльності. Є наслідком некомпетентності вчителя, нерозуміння мети діяльності, безініціативності в роботі та ін.

Групи конфліктів у педагогічному колективі:    2. Конфлікти сподівань (очікувань). їх породжує невідповідність між поведінкою педагога і нормами взаємовідносин у педколективі (нетактовність стосовно колег і учнів, порушення норм фахової етики, невиконання вимог колективу). Виникають при порушенні взаємозв'язків “рольового” характеру.

Групи конфліктів у педагогічному колективі:    3. Конфлікти особистісної несумісності. Вони є наслідком особистісних якостей, характерів учасників педагогічного процесу. В їх основі —нестриманість, завищена самооцінка, зарозумілість, емоційна нестійкість, надмірна вразливість.

Причини конфліктів    1. Матеріально-технічні. Це — протиріччя між засобами і предметом праці, між засобами і процесом праці, коли суб'єкт діяльності змушений працювати із застарілим обладнанням, у непридатних умовах.    2. Ціннісно-орієнтаційні. Виявляються через протиріччя між цілями суспільства, колективу й особистості.

   3. Фінансово-організаційні. Здебільшого постають як протиріччя між організацією та оплатою праці. Справедлива оплата результатів праці передбачає врахування ділових якостей співробітника (фахова компетентність, спроможність самостійно планувати, організовувати і контролювати свою діяльність, здатність освоювати нові методи роботи тощо), результату його праці, складності його роботи, стажу й рівня освіти.

4. Управлінсько-особистісні. Зумовлені неадекватним оцінюванням керівником фахової придатності і моральних якостей співробітника (за обґрунтованих домагань співробітника на вищу посаду або, навпаки, закріплення посади за співробітником, який не має необхідних для справи якостей).

   5. Соціально-демографічні. До них належать вік, стать, соціальне становище, національність, що зумовлюють різні інтереси, ціннісні орієнтації, психофізіологічні особливості.    6. Соціально-психологічні. Виникають внаслідок певної психологічної та моральної несумісності співробітників.

Принципи регулювання протиріч в учительському колективі    1. Відповідальність вчителя за діяльність педагогічного колективу.    2. Повага до колеги як до товариша по роботі, всебічна підтримка авторитету кожного з них як важливого фактора спільного педагогічного впливу на учнів.

Якби я не був (була) учителем, я… - не міг би залишатись молодим душею; - втратив би здатність бачити світ очима дитини; - не відчула б змін у житті; - не була б такою щасливою; - ну відчувала б музики квітів, слова; - не відчувала б тепла людських сердець; - не бачила б сонечка в дитячих очах; - не відчувала б себе актрисою;

- не розуміла б так своїх дітей, не вірила б у їхні здібності; - не зміг би так довго бути учнем; - не змогла б здійснити свої мрії, побачити здорових і освічених дітей; - постійно відчував би, що все могло б бути інакше; - не бачила б сотні дитячих усмішок щодня; - не отримувала б задоволення від життя; - не був би сьогодні ТУТ!