X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Стан здоров'я населення як індикатор якості навколишнього середовища

Завантажити презентацію

Стан здоров'я населення як індикатор якості навколишнього середовища

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Модуль 2: Стан здоров'я населення як індикатор якості навколишнього середовища Тема 3: Медико-географічні аспекти вивчення населення

Слайд 2

План лекції Зв’язок внутрішнього середовища людина з навколишнім середовищем; поняття про гомеостаз. Визначення поняття “здоров’я”, його характеристики, рівні здоров’я. Сучасні проблеми вибору критеріїв оцінки здоров’я населення

Слайд 3

З самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров’я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. При цьому, здатність організму підтримувати себе у сталому стані незалежно від оточуючого середовища тривалий час залишалася загадкою. Першими, хто внесли великий вклад у розуміння даного питання були французький вчений К. Бернар і американський дослідник Р. Кєннон.

Слайд 4

К. Бернар вважав, що життя — це не тільки хімічні або фізико–хімічні процеси. На його думку, існує тісний зв’язок живого з оточуючим середовищем, який проявляється у різних формах пристосування. Одна із таких форм адаптації — це латентне життя або життя без зовнішніх ознак його прояву, наприклад, зерно, у якого здатність до проростання зберігається багато років.

Слайд 5

Іншою формою адаптації, згідно поглядів К. Бернара, є постійне або вільне життя, тобто форма життя, характерна для тварин з найбільш високою організацією, в тому числі і людини.

Слайд 6

Р. Кєннон увів поняття гомеостазу — відносного сталого стану внутрішнього середовища і деяких фізіологічних функцій організму. З його точки зору, організм — це відкрита для навколишнього середовища система, яка має багато зв’язків з ним через органи почуттів, рецептори шкіри, слизових оболонок, кишково–шлункового тракту, нервово–м’язевих органів.

Слайд 7

Основними механізмами адаптації або пристосувань є механізми саморегуляції. Вони діють і на рівні клітини, і на рівні органу, системи і організму. Реакції, які забезпечують гомеостаз, спрямовані на підтримання стаціонарного стану організму, координацію комплексних процесів для виключення або обмеження впливу негативних факторів, вироблення або збереження оптимальних форм взаємодії організму і середовища у змінених умовах середовища, тобто при зміні температури повітря, його вологості, тиску, руху повітря, сонячної радіації, ґрунту, харчових продуктів тощо.

Слайд 8

Нині серед вчених відсутні єдність і згода стосовно інтерпретації поняття “здоров’я”. П.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень поняття сутності здоров’я людини. Як відзначає автор, наведений перелік є далеко не повним. Здоров’я часто розглядають як відсутність хвороби. Але здоров’я це не лише відсутність хвороби, це також здатність швидко адаптуватись до постійно змінюючихся умов середовища, здатність до оптимального виконання професійних та інших функцій, як суспільних, так і біологічних. Необхідно відзначити, що здорова людина не здатна пристосуватись до любих умов середовища, адаптація завжди має свої межі.

Слайд 9

Здоров'я є вирішальною умовою нормального життя кожного з нас. Від здоров'я залежать фізичні можливості людини, спроможність виконувати суспільні функції врешті-решт соціальний розвиток держави. Центральним поняттям «Медичної географії» є здоров’я.

Слайд 10

Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб фізичних дефектів. Воно визначається умовами проживання, які постійно змінюються, наявністю екстремальних ситуацій як природно-географічного, так і соціально-економічного походження. Серед останніх велике значення належить якості медичного обслуговування та екологічного стану середовища проживання. Здоров’я визначають як стан біогенетичного, психофізіологічного, фізичного і індивідуального благополуччя, при якому системи організму людини взаємно зрівноважені, а також адаптовані до соціального і природного середовища при відсутності хвороб і фізичних недуг.

Слайд 11

Рівні здоров'я населення на глобальному, популяційному , індивідуальному рівнях;

Слайд 12

Ю.П. Лисицин і співавтори (1985) диференціюють 3 взаємопов’язаних рівні здоров’я

Слайд 13

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві. За визначенням Д.Д.Венедиктова, суспільне здоров’я - це характеристика індивідуальних рівнів здоров’я членів суспільства, яка відображає ймовірність досягнення кожним максимального здоров’я і творчого довголіття і несе інформацію про життєдіяльність усього суспільства як соціального організму, що прагне до гармонійного розвитку і підтримки екологічної та іншої рівноваги з природою та соціальним середовищем. В.П. Казначеев (1993) визначає здоров’я популяції як процес соціально–історичного розвитку психосоціальної та біологічної життєдіяльності населення у низці поколінь, зростання працездатності і продуктивності суспільної праці, удосконалення психофізіологічних можливостей людини.

Слайд 14

Другий — групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій — індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах усього суспільства та групи, так і на основі фізичних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде окрема людина. Найчастіше у літературі приводиться наступне визначення “здоров’я індивіду” — це процес збереження і розвитку його психічних, фізичних та біологічних функцій, його працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.

Слайд 15

Суспільне здоров'я може визначатися станом динамічної рівноваги населення з навколишнім природним середовищем у конкретних соціально-економічних умовах. Це означає, що його можна розглядати як показник якості навколишнього середовища. Саме тому для визначення інтегрального кількісного показника здоров'я необхідно враховувати комплекс показників, які всебічно і безпосередньо характеризують стан кожної людини.

Слайд 16

Показники, що визначають здоров'я населення загальномедичні (поширеність хвороб, захворюваність, смертність, інвалідність, у тому числі загальна і дитяча); психічні розлади (поширеність психічних розладів захворюваність нервової системи та розладу органів відчуття); спадкові розлади (вроджені аномалії, очікувана тривалість життя); соціальні (демографічне навантаження, природний рух населення, рівень соціальної навантаженості, рівень медичного обслуговування, джерела існування); екологічні (кількісні показники екологічної ситуації, включаючи співвідношення техногенного навантаження і стійкості до нього навколишнього природного середовища).

Слайд 17

Більшість дослідників схиляються до думки, що основними ознаками або характеристиками здоров’я є: Нормальна функція організму на всіх рівнях його організації — організму, органів, тканинних, клітинних та генетичних структур, нормальне функціонування фізіологічних та біохімічних процесів, які сприяють відтворенню. Динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно корисній праці. Здатність організму пристосовуватись до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюються, здатність підтримувати постійність внутрішнього середовища організму, забезпечуючи нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігання живої основи в організмі. Відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь–якого порушення. Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.

Слайд 18

Найбільш чутливою групою, що реагує на зміни навколишнього середовища є діти, тому при вивченні цього спецкурсу важливим є не лише встановити зміст поняття “здоров'я”, а й конкретизувати його з огляду на специфічність, особливість дитячого віку. Деякі автори для дітей раннього віку наводять таке визначення: здоров’я – це не стан організму в даний час, а детерміноване сукупністю факторів (генетичних, ембріологічних, постнатальних, соціальних) сполучення показників (фізичний і нервово-психічний розвиток, функціональні стани і резистентність, захворюваність), що формують певний його рівень (здоровий, пограничний стан, група ризику, не здоровий).

Слайд 19

І.М.Воронцов визначає здоров’я дітей як сукупність властивостей організму, сім’ї, оточення та виховання, які забезпечують: відсутність хронічних захворювань та значних аномалій розвитку; відносну рідкість та легкість перебігу гострих захворювань; відсутність “донозоологічних” синдромів; адекватність психологічної підтримки (виховання, навчання) та заходів, що стимулюють розвиток; елімінацію і (або) корекцію факторів ризику для наступних періодів життя; оптимальні темпи онтогенезу (тобто росту, інтелектуального та функціонального розвитку).

Слайд 20

Складові здоров’я фізіологічне здоров’я – всі органи і фізіологічні системи працюють злагоджено, організм характеризується високою резистентністю, функціональні системи організму адаптуються до зміни зовнішніх факторів із найменшим стресовим навантаженням;

Слайд 21

Складові здоров’я психічне здоров’я – існує емоційна та інтелектуальна гармонія дитини з оточуючим середовищем, переважання позитивних емоцій, усвідомлення мотивів поведінки;