Презентація на тему:
Телемедицина

ПЛАН Вступ Інформаційне забезпечення медичних технологій Телемедицина як один з прикладних напрямків медичної науки Предмет телемедицини Ціль телемедицини Висновок Література

ВСТУП. У ХХI ст. інформаційні технології розвиваються надзвичайно швидкими темпами. У комп’ютерній сфері з’являються нові методи і програмні продукти, змінюючи ті, що, здавалося б, нещодавно увійшли до повсякденної практики. Комп’ютерна техніка стала невід’ємною частиною бізнесу, а бази даних та Інтернет – невичерпним джерелом інформації. Головні проблеми при розв’язанні різних задач в медицині та охороні здоров’я, окрім дефіциту ресурсів, визначаються браком часу та інформації.

В наш час швидкість і якість отримання та обробки інформації стали умовою існування та прогресу галузі. Цю проблему неможливо вирішити без використання комп’ютерів і сучасних комп’ютерних технологій.

Комп’ютерні технології є відносно новими взагалі і, зокрема, для медичних працівників. Світовий досвід чітко свідчить, що нові медичні технології та технічні засоби, що їх забезпечують, з’являються і асимілюються клінічною практикою перш за все шляхом переносу ідей фізики, хімії, математики, радіоелектроніки, інформатики в медичну проблематику. Сучасний технологічний фундамент наукової та клінічної медицини виник і розвивається саме "на стику наук", на основі потенціалу різних областей науки і техніки, які об’єднуються загальними проблемами медичної спрямованості.

Використання комп’ютерної техніки і різних телекомунікаційних технологій у медичних цілях призвело до виникнення телемедицини – одного з прикладних напрямків медичної науки, який використовує телекомунікаційні та електронні інформаційні технології для надання висококваліфікованої медичної допомоги на відстані.

Телемедицина (грецьк. “tele” – дистанція, лат. “mederi” лікування) – використовує електронні комунікації та інформаційні технології для забезпечення медичної допомоги на відстані. Термін “телездоров’я” означає використання інформаційних комунікацій в медичному навчанні, науковій діяльності, профілактиці, адмініструванні.

Існує багато різних визначень телемедицини, але у всіх прослідковуються такі основні положення: використання телекомунікаційної технології для забезпечення медичною інформацією споживачів (лікарів і/чи пацієнтів), що знаходяться на відстані від джерела інформації; опосередковане надання невідкладної медичної допомоги за допомогою консультацій по телеканалах зв’язку.

Узагальнюючи всі ці положення, можна дати таке визначення: Телемедицина – це медичні знання, отримані через будь-які канали зв'язку, у тому числі і через телекомунікаційні, з метою проведення діагностико-профілактико-лікувально-реабілітаційних заходів. Телемедицина сама по собі, без медицини як такої, не проводить лікування, профілактику, реабілітацію і не вивчає функціонування органів і систем організму в нормі і патології, що є предметом медицини як науки.

Предмет телемедицини – передача усіх видів медичної інформації (графічної, аудіо-, відео- і ін.) між віддаленими пунктами, де знаходяться пацієнти, лікарі, інші представники охорони здоров'я, а так само між окремими медичними установами; забезпечення реальночасового і відстроченого зв'язку медичних спеціалістів із клініками, лікарнями, лікарями, що надають первинну допомогу, пацієнтами, що знаходяться на відстані, з метою діагностики, лікування, консультації, безперервного навчання. Передача інформації забезпечується за допомогою використання телекомунікацій і комп'ютерних технологій.

Ціль телемедицини – передача засобами телекомунікацій та комп’ютерних технологій всіх видів медичної інформації між віддаленими один від одного пунктами (медичними закладами, пацієнтами та лікарями, органами охорони здоров’я і т.д.).

Телематика – діяльність, послуги та системи, пов’язані з наданням медичної допомоги на відстані засобами інформаційно–комунікаційних технологій, спрямовані на сприяння розвитку світової охорони здоров’я, здійснення епідемологічного нагляду і надання медичної допомоги, а також навчання, управління і проведення наукових досліджень в області медицини.

Телемедицина має шість основних предметних областей: технології (вимірювальні прибори, системи моніторинга, канали зв’язку і комунікації, відеосистеми, робочі станції, бази даних, експертні системи і т.д.) медична освіта (внутрішньовузівський навчальний процес, робоче місце студента, робоче місце викладача, міжвузівські освітні програми, міжнародні освітні програми, програми управління освітою)

Основні предметні області телемедицини: медична наука (робоче місце спеціаліста науково–дослідного закладу; відомчі, міжвідомчі та державні інформаційні і бібліотечні бази даних; відомчі, міжвідомчі, державні та міжнародні програми) охорона здоров’я (робоче місце спеціаліста, програми консультативної допомоги по спеціальностях за принципом пацієнт–лікар–консультант–периферія–центр, міжнародні консультативно–діагностичні центри)

Основні предметні області телемедицини: спеціальні області знань та діяльності (космічна біомедицина і медицина, екомедицина, медицина катастроф, медицина надзвичайних ситуацій, військова телемедицина та ін.) суміжні області знань і діяльності (вітчизняні та зарубіжні вчені, організації, міністерства та відомства, чия діяльність пов’язана з теоретичними і прикладними аспектами здоров’я людини)

Перша телемедична маніпуляція була проведена лікарем Michael Е.De Bakeya в 1965 р. За допомогою супутника інтерконтинентальних повідомлень “Early Bird” та інтерактивних телевізійних систем лікар, перебуваючи в своїй резиденції в США, підготував, слідкував за ходом і контролював операцію на відкритому сердці, яка проводилась в Женеві (Швейцарія).

Одним з головних досягнень телемедицини є можливість наблизити висококваліфіковану та спеціалізовану допомогу у віддалені райони. Надання телемедичної допомоги характеризуєтся переважно двома ознаками: вид інформації, що передається (опис історії хвороби, відеозображення ендоскопічної та УЗ-картини, рентгенівських знімків, мікроскопічних мазків, данілабораторних аналізів і т.п.); спосіб передачі інформації (телефонні лінії, супутниковий та сотовий зв’язок і т.п.).

В теперішній час під телемедициною, частіше розуміють проведення телеконсультацій або віддалених консультацій. Найпростішим видом телемедицини є контроль і консультування хворого медичною сестрою за допомогою телефонного зв’язку. Складна телемедицична система використовує інтерактивне відео та аудіоканали. Вона складається з стандартних високошвидкісних телефонних ліній, цифровіх інформаційних технологій, комп’ютерів, периферійного обладнаня, волоконної оптики, супутників зв’язку, програмного забезпечення.

Для проведення телеконсультацій використовуються найрізноманітніші технології, найбільш поширені з них – телемости і передача інформації через Internet в режимі on-line або через e-mail (електронну пошту).

Основні напрямки телемедицини телеконференції (консультації, допомога в прийнятті рішень і т.д.); моніторинг і біорадіотелеметрія; управління пацієнтами на відстані

Можливості телемедицини використовуються в таких областях громадянською медициною (зв’язок між міськими та сільськими районами, діагностика і моніторинг паціентов і т.д.); військовою медициною (лікування боювої травми на полі бою при значному його віддаленні, консультування, тюремні системи і т.д.); різними системами охорони здоров’я, в тому числі для ветеранів.

Всі телемедчні системи можна розділити на дві основні групи: Засоби віддаленого консультування, діагностики та навчання Засоби віддаленого моніторинга життєвих функцій (БРТМ системи)

Основою будь–якої телемедичної системи першої групи є базова робоча станція. Але ця група систем реалізується і більш простими способами: за допомогою двох комп’ютерів, об’єднаних модемнним зв’язком; можливе проведення сеансу віддаленого консультування через: електронну пошту (в т.ч. з використанням chat-режиму або on-line діалога); аудіоканал; відеотелефон

Друга група телемедичних систем (власне біорадіотелеметричні (БРТМ) системи) служать для віддаленого моніторинга життєвих функцій та загального стану обследуваного в процесі виконання ним деякої активної діяльності. По суті, БРТМ системи застосовувались вже давно (в спортивній, космічній медицині), однак, прогресивний розвиток комп’ютерної техніки, а також мініатюризація електронних пристроїв відкривають нові перспективи для цього виду телемедицини: військова медицина, медицина катастроф, будь–які експериментальні роботи, віддалений моніторинг стану хворих з хронічними захворюваннями серця, дихальної та мочевидільної систем.

В процесі надання медичної допомоги з використанням телемедичних технологій взаємодіють лікуючий лікар, координатор, віддалений лікар, пацієнт, технічний і допоміжний персонал.

Абонент – юридична або фізична особа, яка надає клінічний випадок для телемедичної процедури. Консультант – спеціаліст або група спеціалістів, які розглядають клінічний випадок. Координатор – спеціаліст з вищою медичною освітою і знанням кмп’ютерних технологій на рівні користувача, який забезпечує безперебійну роботу по проведенню телемедичних процедур.

Телемедична процедура – це стандартна послідовність спільних дій абонента, консультанта, координатора, пацієнта та допоміжного персоналу, яка відбувається за шаблонним сценарієм з використанням комп’ютерної та телекомунікаційної техніки і має строго визначену ціль.

Телемедична система – сукупність базових робочих станцій, об’єднаних лініями зв’язку, призначена для виконання певної клінічної або наукової задачі за допомогою телемедичних процедур. Базова роба станція (БРС)– це комплекс апаратури та програмного забезпечення, який є багатопрофільним багатозадачним робочим місцем спеціаліста зможливрстями вводу, обробки, перетворення, виводу, класифікації та архівування загальноприйнятих видів медичної інформації, а також проведення телеконференцій.

Віддалене консультування (телеконсультування, дистанційне консультування) – телемедична процедура – процес обговорення конкретного клінічного випадку абонентом та консультантом з ціллю надання висококваліфікованої невідкладної або планової медичної допомоги, причому абонент і консультант розділені географічною відстанню.

Телеконсультація заочна (телеконсультація відкладена, телеконсультація планова, телеконсультація офф-лайн) – різновид віддаленого консультування, який проводиться без використання реальночасових систем внутрішньомережевого спілкування. Для спілкування консультант і абонент використовують електронну пошту, FTP–сервери, форуми на базі Інтернет). В клінічній практиці використовується для надання планової медичної допомоги.

Телеконсультація очна (телеконсультація екстренна, телеконсультація он-лайн) – різновид віддаленого консультування, який проводиться з використанням реальночасових систем внутрішньомережевого спілкування: відеозв’язку, чат-режиму, ICQ і т.д. В клінічній практиці використовується для надання невідкладної (ургентної) медичної допомоги.

Біорадіотелеметрія (БРТМ, телеметрія) – реєстрація фізіологічних даних на відстані засобами радіозв’язку. Виділяють такі види БРТМ: Дистанційна: бортова; стаціонарна. Динамічна. Ендорадіозондування. Ретрансляційна.

Моніторинг – телемедична процедура, різновид телеметрії – віддалена реєстрація фізіологічних показників, в яких виявлено певне захворювання. Домашня телемедицина – 1. Діагностико–лікувальні прибори, які інтегруються за допомогою домашнього персонального комп’ютера і призначені для надання медичної само- і взаємодопомоги в побутових умовах. 2. Різновид моніторинга – діагностичні системи для збору, накопичення та дистанційної передачі інформації про стан тих чи інших фізіологічних параметрів пацієнта, який знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Дистанційне навчання – різновид навчального процесу, при якому викладач або аудиторія або учень та джерело інформації розділені географічно. Для забезпечення сеансів дистанційного навчання використовуються комп’ютерні та телекомунікаційні технології, в тому числі Інтернет. Дистанційне маніпулювання – телемедична процедура – дистанційне управління лікувальною і діагностичною апаратурою консультантом для проведення очного телеконсультування або дистанційного лікування.

Телетравматологія – розділ телемедицини, який вивчає використання всіх відомих видів допомоги пацієнтам травматологічного профілю. Телеортопедія – розділ телемедицини, який вивчає використання всіх відомих видів телемедичних систем для надання планової і невідкладної медичної допомоги пацієнтам ортопедичного профіля. Телепатологія – – розділ телемедицини, проведення гістологічного дослідження на відстані з використанням комп’ютерних та телекомунікаційних технологій.

Телерадіологія – розділ телемедицини, який вивчає пересилання оцифрованих зображень з використанням телекомунікацій. Телеендоскопія – розділ телемедицини, який вивчає проведення віддаленого ендоскопічного дослідження з реальночасовим або відкладеним консультуванням з використанням комп’ютерних і телекомунікаційних технологій.

Головна мета телемедицини полягає в створенні умов, при яких допомога висококваліфікованих спеціалістів стає доступною всім мешканцям, незалежно від відстані до спеціалізованих медичних центрів, клінік. ВИСНОВОК. Основна концепція телемедицини полягає в широкому застосуванні новітніх досягнень інформатики, радіоелектроніки, зв’язку, математики, біофізики, медичного приладобудування та інших наукоємних галузей з метою покращення діагностики, лікування та профілактики захворювань людини.

ЛІТЕРАТУРА www.telemed.org.ua www.refine.org.ua www.ish.iatp.org.ua