X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Пієлонефрит

Завантажити презентацію

Пієлонефрит

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Пієлонефрит Доцент кафедри терапії і сімейної медицини ФПО Шостак С.Є.

Слайд 2

Слайд 3

Пієлонефрит (ПН) – інфекційне імуноопосередковане неспецифічне мікробно-запальне захворювання нирок з переважним вогнищевим інфекційно-запальним ушкодженням тубулоінтерстиційної тканини, пов’язане з інфекцією сечових шляхів, що потрапляє в нирки гематогенним, лімфогенним чи висхідним шляхом. В основі лежить генетично обумовлене порушення місцевого імунітету, що призводить до підвищення чутливості до визначених збудників, порушення уродинаміки і розвитку запалення, що охоплює всі структури ниркової тканини і слизової оболонки сечовивідних шляхів. Частіше зустрічається в жінок. Уся група хронічних запальних тубулоінтерстиціальних захворювань складає 0,2-1,8 %.

Слайд 4

Інфекція сечових шляхів – поняття інфікованості органів сечової системи без уточнення рівня ураження. Рефлюкс-нефропатія – стан, в основі розвитку якого лежить поєднання дизембріогенезу сечових шляхів і певних ділянок нервової системи з порушенням структури ниркової тканини. Характеризується розвитком хронічного атрофічного пієлонефриту на фоні міхурово-сечовідного рефлюксу Обструктивні уропатії – група урологічних захворювань, які супроводжуються порушенням відтоку сечі та підвищенням внутрішньомисочкового тиску, розширенням чашечково-мискового сегменту, розвитком вторинного пієлонефриту з поступовою атрофією ниркової паренхіми. Хроніна хвороба нирок -це захворювання, яке характеризується тривалими (не менше 3 місяців) структурними та/або функціональними нирковими змінами за даними клінічних, лабораторних, інструментальних та морфологічних досліджень.

Слайд 5

Критеріями визначення ХХН є: ураження нирок тривалістю більше 3 місяців, проявами якого є структурні або функціональні порушення органа з наявністю/відсутністю зменшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Ураження маніфестує патоморфологічними змінами ниркової тканини або змінами в крові чи сечі; ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 тривалістю 3 місяці й більше за відсутності інших ознак ураження нирок.

Слайд 6

У перебігу ХХН розрізняють п’ять стадій: ХХН І: ураження нирок з нормальною або збільшеною ШКФ (90 мл/хв/1,73 м2); ХХН ІІ: ураження нирок із ХНН з помірним зниженням ШКФ (60-89 мл/хв/1,73 м2); ХХН ІІІ: ураження нирок із ХНН з середнім ступенем зниження ШКФ (30-59 мл/хв/1,73 м2) ХХН ІV: ураження нирок з ХНН зі значним ступенем зниження ШКФ (15-29 мл/хв/1,73 м2); ХХН V: ураження нирок з термінальною ХНН (< 15 мл/хв/1,73 м2).

Слайд 7

Кожна стадія передбачає виконання конкретних дій: І – діагностика та лікування основного захворювання; ІІ – діагностика та лікування основного захворювання, оцінка швидкості прогресування ХНН і застосування препаратів для сповільнення її темпів; ІІІ – діагностика та лікування ускладнень, застосування препаратів для сповільнення темпів прогресування ХНН; ІV – діагностика та лікування ускладнень, підготовка до ниркової замісної терапії (НЗТ); V – НЗТ і лікування ускладнень.

Слайд 8

Для встановлення стадії ХХН використовують показники ШКФ, а не рівня креатиніну Не тільки рівень креатиніну, а навіть кліренс креатиніну на сьогодні не є показником функціонального стану нирок, адже він залежить від багатьох чинників: статі, віку, м’язової маси тощо. До об’єктивних методів, що характеризують функціональний стан нирок, належать радіоізотопні методи з використанням ЕDTA чи Cr51. Для визначення функціонального стану нирок придатні також розрахункові методи, найвідоміші з яких – MDRD і Cockroft-Gault. У вигляді електронного калькулятора формулу можна знайти на сайті www.nephrology.kiev.ua.

Слайд 9

У разі первинного хронічного ураження нирок у діагнозі вказують стадію ХХН, її нозологічну основу (клінічну або морфологічну), наявність нефротичного чи нефритичного синдрому, артеріальної гіпертензії, анемії, ускладнень і супутніх захворювань. Ці синдроми вказують обов’язково, адже вони визначають швидкість прогресування хвороби, якість і тривалість життя пацієнта. Приклад формулювання діагнозу: «ХХН ІІ стадії: первинний правобічний хронічний пієлонефрит, фаза загострення, артеріальна гіпертензія». Якщо має місце вторинне хронічне ураження нирок, спочатку вказують нозологічну основу виникнення ХХН, далі – стадія ХХН і найменування хвороби нирок з морфологічним уточненням, якщо воно є: «СЧВ, ХХН V стадії: люпус-нефрит, VІ клас (прогресуючий склерозуючий ЛН з вираженою тубулярною атрофією, інтерстиціальним фіброзом та артеріолосклерозом), артеріальна гіпертензія». У разі неможливості визначити нозологічну основу ХХН установлюється лише діагноз ХХН.

Слайд 10

Етіологія, патогенез ПН кишкова паличка, ентерококи, протей, синьогнійна паличка, стафілокок, клебсієлла, дріжджовий грибок, віруси. Для хронічного ПН (ХПН) притаманна різноманітність - “асоціація” збудників. В окремих випадках збудниками ПН є змінені форми мікроорганізмів – L – форми.

Слайд 11

Морфологічні форми ПН: Серозний ПН – крайове стояння лейкоцитів у капілярах, просочування строми серозним ексудатом з поодинокими лейкоцитами, венозним повнокрів’ям, численними діапедезними крововиливами в строму. Білкова дистрофія, некробіоз та некроз ниркових канальців. Гнійний ПН – вогнищевий, дифузний та абсцедуючий. При вогнищевому – у просвітах канальців та перитубулярно гнізда скупчення лейкоцитів. При дифузному – ексудат поширюється на судинні петлі клубочків, проривається до канальців і до просвіту клубочків. При гнійному ПН з абсцедуванням – вогнища гістолізу з формуванням мікроабсцесів на тлі дифузної гнійної інфільтрації. Гострий ПН з мезенхімальною реакцією – зменшення лейкоцитарної інфільтрації строми, проліферація лімфогістіоцитарних елементів, фібропластична трансформація клітин проліферату та початок фіброзу нирки. мал

Слайд 12

Класифікація пієлонефритів (за А.Я. Пителем, 1968, 1977) За локалізацією: однобічний, двобічний. За походженням : первинний, вторинний. За перебігом : гострий, хронічний. Фази: загострення, ремісії. За шляхами поширення інфекції: гематогенний,лімфогенний (нисхідний), урогенний (висхідний).

Слайд 13

Класифікація ХПН за Л.А. Пирогом (1998) Механізм ураження Первинний (гематогенний) Вторинний (висхідний, уриногенний) Локалізація Однобічний Двобічний Прогредієнтний Фаза Загострення Нестійка ремісія Ремісія Стадія Догіпертензивна Гіпертензивна Хронічна ниркова недостатність Ускладнення Гідронефроз, паранефрит, уросепсис

Слайд 14

ПН вважається гострим при тривалості його перебігу до 6 місяців. Хронічний ПН діагностується на підставі понад 6-місячного перебігу процесу або загострення захворювання протягом цього періоду не менше 2 разів Рецидив ПН документується за наявності, окрім клініко-лабораторних симптомів, того ж збудника, що й при першому епізоді захворювання. Виявлення іншого чинника при бактеріологічному дослідженні сечі свідчить про реінфекцію.

Слайд 15

Сприяючі фактори переходу ГПН у ХПН: передчасне припинення лікування, сечокам’яна хвороба, аномалії нирок, запальні захворювання сусідніх органів (коліт, аднексит, апендицит), рефлюкси на різних рівнях сечових шляхів, цукровий діабет, хронічні інтоксикації.

Слайд 16

За станом уродинаміки виділяють: первинний процес, якщо при використанні сучасних методів діагностики не вдається визначити причини фіксації мікроорганізмів в тубулоінтерстиційній тканині нирок вторинний, якщо відомі фактори, що сприяють розвитку запального процесу (тобто порушення уродинаміки)

Слайд 17

Серед вторинних ПН відрізняють: обструктивний тип – розвивається за наявності органічної чи функціональної обструкції необструктивний – при дисметаболічних нефропатіях, імунодефіцитних станах, нирковому дизембріогенезі тощо.

Слайд 18

Обструкція сечових шляхів може мати: функціональний характер при: нейрогенних розладах сечопуску міхурово-сечовідному рефлюксі вроджених нервово-м’язових дефектах мисково-сечовідного з’єднання, сечоводів, сечового міхура органічний характер при: аномаліях сечової системи (синдром Фралея, гідронефроз, уретерогідронефроз, мегауретер) інтраміхурових обструкціях (контрактура шийки сечового міхура, клапани, дивертикули, стеноз сечовипускного каналу) у результаті травм при стисненні пухлинами, конкрементами

Слайд 19

Функція нирок може бути збереженою або порушеною. Під час встановлення діагнозу пієлонефриту стан функції нирок не береться до уваги у випадку відсутності її порушення. Усі інші ознаки вказують лише за їх наявності. SIRS (Systemic inflammatory response syndrome) – передсепсис – свідчить про наявність септичного процесу, причиною або наслідком якого є пієлонефрит. У діагнозі цю ознаку зазначають тільки за її наявності. Окремо вказують на наявність ВІЛ, туберкульозу, ксантогранулематозу.