X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Перша допомога при травматичних ушкодженнях на до госпітальному етапі.

Завантажити презентацію

Перша допомога при травматичних ушкодженнях на до госпітальному етапі.

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Тернопільський державний медичний університет імені. І. Я. Горбачевського Курс медичного рятівництва Перша допомога при травматичних ушкодженнях на до госпітальному етапі.

Слайд 2

Збільшення кількості травм в усьому світі залишається однією з актуальних соціально-економічних проблем сучасності. Смертність внаслідок травм в Україні складає 91,8 випадків на 100 тисяч населення або 5,99% за питомою вагою в загальній структурі смертності населення. Щорічно в наслідок травматичних пошкоджень в країні помирає 44 тисячі чоловік і за останні 10 років констатовано збільшення смертності населення внаслідок травм на 32,68%. За останні 5 років в Україні зареєстровано 204.195 дорожньо-транспортні пригоди, в яких було травмовано 222.342 чол. і загинуло 35.171. Міжнародний досвід свідчить, що 15% - 20% летальних наслідків травми кожного року можливо попередити за умов покращення служби швидкої медичної допомоги. Якщо в 1972 році в США травматичні ушкодження призвели до смерті 117.000 осіб, а 11.500.000 стали інвалідами, то після прийняття в 1973 році закону про Систему екстреної медичної допомоги (Public Law 93-154) та впровадження концепції "Золота година", яку було запропонованою Dr. R.A. Crowley та співавтори, кількість летальних наслідків зменшилась в 1993 році до 90.523.

Слайд 3

Кількісний характер травм: Травма – ушкодження організму, його тканин чи органів під впливом механічних, фізичних, хімічних чи психічних чинників, що супроводжуються розвитком місцевих та загальних реакцій. Ізольована травма - кожне окреме пошкодження в любій анатомо-функціональній ділянці тіла або органу. Множинна травма - кілька пошкоджень в межах однієї анатомо-функціональної ділянки. Поєднана травма - кілька пошкоджень в межах різних анатомо-функціональних ділянок. Комбінована травма - пошкодження, що виникають в результаті одночасного або послідовного впливу на організм декількох травмуючих агентів. Політравма - тяжкі множинні і поєднані ушкодження при яких виникає травматична хвороба, які потребують надання медичної допомоги за життєвими показами. Обов'язковою умовою для застосування терміну "політравма" є наявність травматичного шоку, а одне з ушкоджень чи їх поєднання являють загрозу для життя та здоров'я постраждалого.

Слайд 4

При поєднаних травмах домінує синдром взаємного обтяження, тобто при кожному окремому ушкодженні загрози життю хворого бути не може, тоді як разом узяті вони зумовлюють таку небезпеку (перелом + пошкодження кишки + пошкодження печінки, селезінки). Політравмі характерні: синдром взаємного обтяження, атипова симптоматика ушкоджень, складність діагностики, необхідність постійної оцінки тяжкості стану постраждалого, термінова потреба в адекватних лікувальних заходах, розвиток травматичної хвороби велика кількість ускладнень і висока летальність. "Травматична хвороба" - фазний патологічний процес, що поступово розвивається при тяжких ушкодженнях, в основі яких лежать порушення гомеостазу, загальних та місцевих адаптаційних процесів, а клінічні прояви залежать від характеру, кількості та локалізації пошкоджень. У перебігу травматичної хвороби прийнято розрізняти 4 періоди: І — шок, II — період ранніх проявів травматичної хвороби, III — період пізніх проявів травматичної хвороби, IV — період реабілітації.

Слайд 5

Перший період - період гострої реакції на травму, відповідає періоду травматичного шоку і ранньому післяшоковому періоду, характеризується вираженою гіповолемією, досягаючою, 30-40 % від потрібного ОЦК, і перфузійним дефіцитом. В цьому періоді для відновлення гомеостазу включаються сильні енергетичні механізми термінової адаптації, що міняють характер основного, вуглеводного, білкового, жирового обміну (синдром гіперметаболізму). Ці механізми або виснажуються - і тоді настає декомпенсація (смерть), або, при адекватному лікуванні, настає нестійка компенсація гомеостазу, і травматична хвороба переходить в другий період свого протікання. В першому періоді відбуваються найбільш виражені порушення гомеостазу, які супроводжуються нейроендокринними реакціями з активацією симпатико-адреналової системи, порушеннями, судинного тонусу, розладами мікроциркуляції, порушеннями водно-електролітного балансу, змінами агрегатного стану крові, змінами клітинного і гуморального імунітету, блокадою РЕС, інгібіцією хемотаксису макрофагів і зниження їх фагоцитарнбї активності, викидом гуморальних факторів, що запускають синдром системної запальної відповіді (ССЗВ). Цей період слід розглядати як період перфузійного дефіциту та індукційної фази поліорганної недостатності (ПОН).

Слайд 6

Другий період - період ранніх проявів травматичної хвороби -характеризується порушеннями або нестійкістю функцій окремих органів та систем. Поряд з порушеннями функції легень відмічається ниркова, печінкова недостатність, енцефалопатія. Необхідно відмітити, що, якщо при поступленні хворого органна або поліорганна недостатність може бути результатом безпосереднього пошкодження травмуючим фактором органу чи кількох органів, то в цьому періоді травматична хвороба ПОН є результатом генералізованої системної відповіді на пошкодження. Ступінь її вираження визначається ступенем тяжкості травми. Синдром ПОН слід розглядати як важкий ступінь ССЗВ. В інших (легких) випадках через імунодепресію в цьому періоді часто виникають ускладнення запального характеру (пневмонії, нагноєння ран, васкуліти в місцях катетеризації крупних судин і ін.). Оперативні втручання, наркоз, транспортування, що виконуються, необхідно розглядати як ятрогенні фактори, що можуть призвести до прогресування ПОН і летального наслідку. Більш чи менш виражене відновлення функції органів і систем настає лише до кінця цього періоду (2-14 доба), але не завжди в повному об'ємі.

Слайд 7

Третій період - період пізніх проявів травматичної хвороби. При благоприємному протіканні травматичної хвороби цей період характеризується розвитком відновних процесів у пошкоджених органах. Цей період може продовжуватись дні і місяці в залежності від важкості протікання травматичної хвороби. В окремих випадках у хворих у цьому періоді настають дистрофічні і склеротичні зміни в пошкоджених органах, вторинне порушення їх функцій, процесів остеогенезу, виникають різного роду ускладнення: абсцеси, флегмони, остеомієліти, раневе виснаження, тромбофлебіти, сепсис. Цей період може тривати місяці і потребує відповідного лікування. Відновлення нормальних показників гемоглобіну може розцінюватись як одна з ознак завершення періоду пізніх проявів травматичної хвороби. Четвертий період - період реабілітації. Період характеризується повним або неповним видужанням.

Слайд 8

Слайд 9

Згідно концепції "Золота година" всі ушкодження було розподілено на три категорії: 1. Не обернені, вкрай тяжкі ушкодження, при яких навіть негайне втручання не призводить до позитивних наслідків травми. 2. Ушкодження при яких наслідки травми (смерть або інвалідність) залежать від своєчасності та якості втручання. Таким постраждалим медичну допомогу слід надавати на місці події та госпіталізувати в спеціалізовані лікарняні установи (в США - Центри травми І рівня) або в багатопрофільні лікарні для надання спеціалізованої медичної допомоги на протязі 1 години з моменту травмування. 3. Ушкодження, при яких надання спеціалізованої медичної допомоги може бути відкладеним на протязі 1 години без ризику для життя та здоров'я постраждалого.

Слайд 10

Періоди летальності в результаті травмування Перший пік летальності приходиться на час травмування, коли смерть настає протягом перших секунд або декількох хвилин від моменту травми, що перш за все обумовлено тяжкістю травматичних ушкоджень життєво важливих органів, таких як мозок, серце, великі судини. В більшості випадків такі ушкодження фатальні, хоча швидко розпочате лікування на місці пригоди може врятувати деяку частину хворих. В цей період гине близько 60% постраждалих внаслідок: 1. Пошкодження стовбуру мозку. 2. Високого пошкодження спинного мозку. 3. Пошкодження серця. 4. Пошкодження аорти або інших магістральних судин.

Слайд 11

Другий пік летальності припадає на проміжок часу від декількох хвилин до декількох годин з моменту травми, коли частота летальних наслідків може бути зменшеною за рахунок профілактики та лікування вентиляційної, гемічної та тканинної гіпоксії шляхом проведення штучної вентиляції легень, зупинки зовнішньої та внутрішньої кровотечі, відновлення об'єму циркулюючої крові та відновлення перфузії тканин. На цьому етапі причиною смерті є: Субдуральна та епідуральна гематоми. 2. Гемопневмоторакс. 3. Розрив селезінки. 4. Розтрощення печінки. 5. Перелом кісток тазу та/або інші поєднанні ушкодження з великою крововтратою. Третій пік летальності виникає через декілька днів та тижнів з моменту травми, звичайно, від поліорганної недостатності та сепсису.

Слайд 12

Одну з найскладніших проблем охорони здоров'я в усьому світі являє собою політравма, яку визнано самостійною нозологічною одиницею, що супроводжується специфічними змінами в усіх системах травмованого організму з розвитком травматичної хвороби. Летальність при політравмі складає 22 - 34%, із них в перші 24-48 години з моменту госпіталізації смерть констатують в 65,1%-70% випадків, а серед померлих в першу добу в 35% випадків смерть настає в перші 15 хвилин з моменту госпіталізації. Це обумовлює надання на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах своєчасної та адекватної допомоги за життєвими ознаками в повному обсязі. Принцип надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі "краще менше але швидко" не є придатним стосовно політравми, а неповноцінне надання медичної допомоги на місці пригоди може привести до фатальних наслідків.

Слайд 13

Після падінь з висоти внаслідок нещасного випадку, політравму констатують у 66-76% випадків, із них краніо-скелетну травму констатують у 63%; торако-скелетну травму - у 52%. ЧМТ, як ізольоване пошкодження, спостерігають лише у 35,3% випадків. У постраждалих з політравмою поєднанні ушкодження кінцівок (закриті та відкриті переломи) спостерігають у 76-90% травмованих, поєднану черепно-мозкову травму та переломи кісток черепа — у 66-76%, поєднану травму грудної клітки - у 62-80%. Більш розповсюдженою комбінацією ушкоджень є голова + кінцівки (63%) та грудна клітка + кінцівки - (52%). Політравму найчастіше спостерігають внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) та падінь з висоти.

Слайд 14

Дії бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди. Бригада швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце пригоди, повинна: 1. Ретельно оглянути місце події. 2. Визначити "що сталося?" 3. Встановити кількість постраждалих. Визначення механізму травмування та огляд місця події дозволяє провести об'єктивну оцінку тяжкості пригоди та прогнозування наявності вірогідних травматичних ушкоджень у постраждалих. Невідкладну медичну допомогу потерпілим часто доводиться надавати в екстремальних ситуаціях, коли існують додаткові фактори, що загрожують не тільки потерпілим, але й їх рятувальникам. У таких випадках медичним працівникам слід дотримуватися наступних принципів

Слайд 15

Послідовність дій бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди. Перевірка безпечності місця пригоди у разі необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби або міліції. Визначення кількості постраждалих, механізму травмування, джерел небезпеки в оточуючому середовищі тощо. Визначення потреби і, в разі необхідності, зробити запит про додаткові бригади швидкої медичної допомоги.

Слайд 16

Невідкладна медична допомога. Основною метою надання невідкладної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі є запобігання розвитку ранніх так пізніх ускладнень -гіпоксії, ішеміїї реперфузії та поліорганої недостатності, а позитиві результати мають бути досягнуті за рахунок скорочення часу прибуття бригади швидкої медичної допомоги на місце пригоди та скорочення часу транспортування до лікарні. На догоспітальному етапі пріоритетами надання невідкладної медичної допомоги є виявлення станів, які загрожують життю постраждалого: ♦ Шоку. ♦ Обструкції верхніх дихальних шляхів. ♦ Масивні кровотечі. ♦ Тяжкій травмі грудної клітки, що може призвести до розвитку респіраторного дістресс-синдрому. ♦ Тяжкій черепно-мозковій травмі та травмі шийного відділу хребта. Обсяг допомоги на догоспітальному етапі обмежують екстреними заходами по відновленню та підтримці основних життєвих функцій організму (дихання та кровообігу).