Презентація на тему:
Медицина стародавнього світу

Медицина стародавнього світу

Медицина Стародавнього Єгипту

Стародавньоєгипетська держава охоплює часовий простір з V по II тисячоліття до нашої ери і поділяється на чотири періоди: архаічний період (V-IV тис. до н.е.) Давнього царства (IV-III тис. до н.е.) Среднього царства (III-II тис. до н.е.) Нового царства (від II тис. до н.е. і до народження Христа).

Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є археологічні материали (рештки людей і тварин, мумії), письмові пам”ятки - папіруси (Кахунский, Сміта, Єберса та ін.), архитектурні пам”ятки з численними підписами, ієрогліфами на них.

Богом медицини в Стародавньому Єгипті вважався Анубіс, якого відтворювали як людину з головою шакала. Також було ще декілька богів, які покровительствували медицині. Засновником медицини був відомий Імготеп, що жив в період Давнього царства. Наступні покоління обожнювали його і вважали головним над лікарями.

Богиня Сохмет Богиня Тауэрт

Бальзамування тіл фараонів супроводжувалось розтинами трупів, тому єгипітські лікарі мали певні анатомічні уявлення. Вони ж розвивали теорію медицини.

Голова мумії

Анатомичні відомості стародавніх лікарів в Єгипті були для тих часів досить вагомими. Центральним органом лікарі вважали мозок. Вони разрізняли артерії, вени, нерви. Через те, що під час розтинів трупів в артеріях немає крові, її можна побачити тільки у венах, лікарі ввжали, що по артеріях розноситься повітря - пневма, яке через легені і серце вступає в контакт з кров”ю, а кров тече лише по венах, то здоров”я залежить від нормального обміну між пневмою та кров”ю людини.

Через те, що хвороба є наслідком поганої крові, гнилої пневми, то основою терапії стародавніх лікарів-єгиптян були блювотні, послаблюючі, сечогінні, потогінні засоби.

У єгипетських музеях можна бачити ланцети, пінцети, катетери для спускання сечі, маткові дзеркала, набори інструментів для припікання и скарифікації. Вже на стародавніх муміях знайдено скріплення рухливих зубів з сусідніми здоровими золотою стяжкою, переломи кісток, що правильно зрослися. Все це свідчить про високий рівень розвитку хірургії у стародавніх єгиптян.

Стародавні єгипетські хірургичні інструменти. З колекції Т. Мейер-Штейнега

Медицина Месопотамії

За дві тисячі років до нашої ери в уст”ї рік Тигр та Євфрат утворилося Вавілонське, а потім Ассірійське царство.

Основні джерела вивчення історії медицини Вавілонії та Ассірії Камінна плита часів царя Хаммурапі (1792-1750 до н.е.), на якій були записані 282 закони. В Ніневії знайдена бібліотека царя Ашшурбаніпала (669-663 до н.е), яка складається із глиняних табличок, на яких клинопис”ю відображене життя ассирійського царства. Серед табличок - біля тисячи з медичного спрямування.

Глиняна табличка з текстом медичного характеру про лікування розладів шлунка. VII ст. до н. е.

Теоретичні уявлення медицини Вавілонії и Ассірії були такими: людина створена із землі, Бог вдихнув у неї душу - пневму. Хвороба - покарання за гріхи. Хвороба обумовлена проникненням у тіло злих духів.

Амулет із зображенням демона бурі Пазузу (зліва) і демона лихоманки Ламашту (зправа, знизу).

Лікування починалося з вигнання духів заклинаннями, спалюванням фігур демонів. Займалися вони і вивченням небесних світил. Через це лікарі під час лікування цікавились положенням зірок на небі, складали для хворого гороскопи, визначали щасливі і нещасливі дні. Застосовувався і такий прийом: хворих виносили на людні місця, де перехожі давали рекомендації відносно їх лікування.

Глиняна модель печінки вівці, яку використовували для гаданій і передбачення долі. За R. Маrgottа. Перша вавілонська династія (XIX-XVI ст. до н. е.). Лондон. Британський музей

Медицина стародавньої Індії

Стародавня Індія отримує развиток починаючи з III тисячоліття до нашої ери. Джерелами вивчення індійської медицини є письмові пам”ятки - Аюрведи (наука життя) і закони Ману.

Буддистський рел”єф із Бхархута: гиганту видаляють зуб за допомогою слона. II ст. до н. е.

Теоретичними уявленнями індійських медиків були такі: тіло людини складається з жовчі, слизу і повітря, а також з п”яти космічних елементів: землі, води, вогню, повітря, ефіру. З цих елементарних частинок утворюються сім органічних продуктів, а саме: хілус, кров, м”ясо, жирова клітковина, кістки, мозок, сім”я. Кожний наступний продукт утворюється із попереднього. Так складається фізіологічний цикл, що продовжується місяць і створює життєву силу, яку можна збуджувати харчовими та лікувальними засобами.

Стародавні індуси займалися хірургічним лікуванням. З хірургічних методів застосовувались кесарський розтин, поворот плода на ніжку при поперечному положенні, видалення камнів із сечового міхура, видалення катаракти, трепанація черепа, ампутації кінцівок, зупинка кровотечі лігатурами.

Стародавні хірургічні інструменти, що були знайдені під час археологічних розкопках в м. Таксила

В стародавній Індії рабів наказували відрізуванням вух та носу. Це сприяло розробці індійськими лікарями пластичних операціїйи із застосуванням відповідних хирургичних інструментів (до нас дійшло понад 200 взірців).

Рінопластика

Ілюстрація «індійського методу» — операції з приводу видалення катаракти

Медицина стародавнього Китаю

Історія медицини Стародавнього Китаю бере свій почато з IV тис. до н.е. Головним джерелом вивчення є писмові документи. Серед письмових пам”яток традиційної китайской медицини особливе місце належить трактату “Хуанді Ней-цзин” (Канон медицини Жовтого Предка). Згідно легенді, Хуанді - легендарний “Жовтий предок” китайского народа - вважається засновником китайскої медицини. Йому належить авторство першого медичного кодексу “Нуці-кінг" датований 2657 р. до н.е.

Китайці розглядали організм людини як зменшений світ і вважали, що в ньому здійснюється постійний взаємообмін між п”ятьма головними елементами, з яких складається світ: вогнем, землею, водою, деревом и металом. Сили цих процесів концентруються в двох протилежних початках - полюсах, від взаємовідношення яких і залежить рівновага або порушення її як в усьому світі, так і в житі організму. Одне з цих протилежних початків розглядалося як чоловіче (янь) і вважалося активним, світлим, друге - як жіноче (інь) - пасивне, темне.

Схема: уявлення стародавніх китайских філософів-матеріалістів про взаємодію п”яти космічних «першоелементів». Суцільна лінія - взаємодія; пунктир - противодія

Тільки китайскими методами стали лікування чжень-цзю (уколами - акупунктура) і лікування припіканнями. В книзіе видатного китайського лікаря Бьянь-ціо “Трактат про захворювання” (VI-V ст. до н.е.) описано 600 точок, в які потрібно робити укалування під час хвороби. Укалування нормалізували циркуляцію “Янь” та “Інь”.

Схема каналу нирки з точками традиційного голковколювання. Період династії Мін (XIV-XVII ст.)

Пуста бронзова фігура людини з каналами для засвоєння практичних навиків у голковколюванні. XIV ст., Рига. Музей історії медицини імені П. Я. Страдіня

Сучасні китайскі ігли: шість ниткоподібних для заглиблення в тканини і одна тригранна для пункції вени

Процедура припікання Сучасні сигари для припікання

Медицина античної Греції та Риму

Розквіт медицини стародавньої Греції припадає на перше тисячоліття до н.е. Головими джерелами вивчення медицини стародавньої Греції - письмові.

Богом медицини був Асклепій, внук Зевса і син Аполлона. Мав двох синів - Махаона і Подалірія та двох дочок - Гігією і Панакею. До нас дійшло зображення Асклепія з палицею, обвитою змією. Змія - давній символ мудрості. Знатоками лікувальних трав були богині Артеміда і Афіна.

Асклепій і Гігея. Антична скульптура. За L. Р. Еntralgo Рим. Ватикан

Панакея — покровительниця медикаментозного лікування

Медичні емблеми ХVI ст. ХIХ ст.

Лікарів готовили в асклепіонах і в приватних сімейних школах. Мистецтво лікування передавалося з одного покоління до іншого. Самим видатним лікарем стародавньої Греції в 17-ому коліні був Гіппократ (450-370 до н.е.).

Гіппократ. Бюст. Рим. Капітолій

Люба хвороба, за Гіппократом, є наслідком боротьби між оздоровчими силами организму та шкідливими природніми причинами - розміщенням грунтових вод, станом повітря, кліматом, станом харчування, способом життя. Головне завдання лікаря - максимально можливо підвищити оздоровчі властивості організму.

Відповідно до вчення Гіппократа, людське тіло містить чотири соки: кров, слизь, чорну та жовту жовч. Переважання одного із соків визначає темперамент людини: сангвіничний (кров), флегматичний (слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч). Благоприємне перемішування соків забезпечує ейкразію, неблагоприємне - дискразію.

Модель печінки, яка використовувалася для гадання в античному Римі. За R. Margotta

Хирургия Гиппократа (вправление вывиха методом вытяжения).

Аппарат для растяжения плеча конструкції Гиппократа

Терапия заболеваний базировалась на таком принципе: противоположное лечить противоположным (сontraria contrariis) - переполнение опорож-нением, труд отдыхом, покой движением. При лечении рекомен-довалось назначать средства, которые бы усиливали целебные силы природы, - Vis medicatrix naturae. Считалось, что врач должен прежде всего не навредить больному - Primum non nocere.

Медичні інструменти елліністичного періоду, з колекції Т. Мейер-Штейнега

інструменти хірурга косской школи: а - катетер; б — ложка; в — скальпель; г — кісткові щипці; д — пінцет

Самим выдатним лікарем античного Риму був Клавдій Гален (131-210). Згідно теоретичним уявленням Галена основу людського организму складає душа, яка є частиною всесвітньої душі - пневми. Ця пневма з повітрям поступає до в легень, далі до серця, звідки розноситься по тілу артеріями. Кров утворюється в печінці.

Гален. Рисунок Рубенса. Відень. Національна бібліотека

Гален полав початок експериментам на тваринах - свинях та мавпах, завдяки чому він зміг класифікувати кістки (плоскі та довгі), відкрити і описати чутливі та рухові нерви, відкрити сім черепно-мозкових нервів, описати м”язи, сухожилки, будову стінок артерій, кишок, матки. Для збереження здоров”я і при лікуванні хвороб Ґален дотримувався гіппократових принципів.

Гален виготовляв та застосовував такі лікувальні форми: порошки, пілюлі, болюси, мазі, пластирі, гірчичники, настої, відвари, розчини, мікстури, рослинні соки, рослинні масла, ефірні масла, вина, оцет, компреси, примочки, припарки. Гален развив лікувальний асортимент за рахунок сумішей і складних рецептів. Один із його рецептів складався із 23 інгредієнтів. Він застосував вагові та об’ємні співвідношення при виготовленні настоїв, екстрактів, відварів із росли, які з тих часів отримали назву галенових препаратів.

Зубні протези етруссков. VII ст. до н.е. За R. Margotta

Зубний протез етруссков. VII-VI ст. до н.е.

Дякую за увагу !