X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Історія страхової медицини

Завантажити презентацію

Історія страхової медицини

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Історія страхової медицини

Слайд 2

Головна мета системи охорони здоров'я забезпечення здоров'я населення, його працездатності шляхом раціонального використання ресурсів системи охорони здоров'я

Слайд 3

Особливості системи охорони здоров'я вона є багатоукладною і багаторівневою з ієрархічною організацією управління; складові компоненти (елементи) нерідко підлягають випадковим, неконтрольованим впливам; характер зв'язку складний і тому система певною мірою носить вірогідний, а не детермінований характер; система складається з надзвичайно великої кількості різноманітних підсистем, що відрізняються не лише ступенем складності, складом і характером елементів, але і організаційною структурою, розмірами і метою.

Слайд 4

Типи систем охорони здоров'я: Державна система або система Бевериджа, яка спрямована на здійснення повноцінної профілактики і лікування, доступних кожному громадянину країни без винятку. Система, що базується на всеохоплюючому страхуванні здоров'я або система Отто Бісмарка і опирається на використання переважно страхових засобів для захисту працюючого населення при нещасних випадках, захворюваннях, непрацездатності і при настанні старості. Ринкова або приватна система охорони здоров'я визначається різноманітними пропорціями поміж коштами державного бюджету, медичного страхування і медичними послугами, що сплачуються пацієнтами безпосередньо.

Слайд 5

Розподіл країн по типах систем охорони здоров'я Переважно державна - СНД, Великобританія, Греція, Португалія, Данія, Ірландія, Іспанія, Канада, Італія. Переважно страхова - Німеччина, Нідерланди, Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Японія. Переважно приватна – США.

Слайд 6

Рекомендації ВООЗ щодо оптимальної системи охорони здоров‘я державний бюджет — 60 % медичне страхування — 30 % платні послуги — 10 %

Слайд 7

Джерело обов‘язкового медичного страхування У XVII сторіччі вперше ремісники організували в Німеччині перші страхові (лікарняні) каси, які крім медичного (лікарняного) страхування, що забезпечувало оплату медичних послуг ремісникам та членам їх сімей, здійснювали на громадській колективній основі їх захист і в інших випадках, що в наш час відноситься до системи соціального страхування. Медичне страхування виникло як добровільне громадське, а перші страхові каси ремісників були громадськими організаціями.

Слайд 8

Історія розвитку обов'язкового медичного страхування най­більш показова в Німеччині, де на його основі сформувалася «страхова медицина» — особлива система організації охорони здоров'я з трьох джерел фінансування: державного бюджету, обов'язкових внесків працівників найманої роботи та роботодавців. Практично всі країни сучасного світу, економічна система яких характеризується як соціально орієнтована ринкова економіка, тою чи іншою мірою використовують обов'язкове медичне страхування для вирішен­ня проблем охорони здоров'я. Це і визначає особливу зацікавле­ність історією охорони здоров'я та медичного страхування в Німеч­чині. Історія розвитку обов'язкового медичного страхування най­більш показова в Німеччині, де на його основі сформувалася «страхова медицина» — особлива система організації охорони здоров'я з трьох джерел фінансування: державного бюджету, обов'язкових внесків працівників найманої роботи та роботодавців. Практично всі країни сучасного світу, економічна система яких характеризується як соціально орієнтована ринкова економіка, тою чи іншою мірою використовують обов'язкове медичне страхування для вирішен­ня проблем охорони здоров'я. Це і визначає особливу зацікавле­ність історією охорони здоров'я та медичного страхування в Німеч­чині.

Слайд 9

Початок історії соціального страхування в Німеччині пов'язаний з прийняттям в кінці XIX століття трьох законів: 1883 року був прийнятий «Закон про страхування робітників на випадок хвороби», 1884 року — «Закон про страхування від нещасних випадків», 1889 року — «Закон про страхування по інвалідності та старості». Початок історії соціального страхування в Німеччині пов'язаний з прийняттям в кінці XIX століття трьох законів: 1883 року був прийнятий «Закон про страхування робітників на випадок хвороби», 1884 року — «Закон про страхування від нещасних випадків», 1889 року — «Закон про страхування по інвалідності та старості».

Слайд 10

Закони, прийняті при уряді Бісмарка, створили систему соціального страхування робітників, що враховувала всі ці випадки. До системи соціального страхування, як його найважливіша частина, увійшло обов'язкове медичне страхування, а система охорони здоров'я, що виникла на його основі, отримала в історії назву «система охорони здоров'я Бісмарка», або страхова медицина. Закони, прийняті при уряді Бісмарка, створили систему соціального страхування робітників, що враховувала всі ці випадки. До системи соціального страхування, як його найважливіша частина, увійшло обов'язкове медичне страхування, а система охорони здоров'я, що виникла на його основі, отримала в історії назву «система охорони здоров'я Бісмарка», або страхова медицина.

Слайд 11

У 1911 році німецький уряд прийняв «Правила державного страхування». Вони увійшли у зведений «Закон про соціальне страхування», який включав усі види страхування: на випадок хвороби, нещасного випадку, інвалідності, старості. Це, на думку О. В. Висоцької зі співавт. (1993), дещо спростило систему медичного страхування запровадженням системи єдиного нагляду (страхових бюро). Закон поетапно вводився в дію з 1912 по 1914 роки, однак його функціонування було перервано першою світовою війною У 1911 році німецький уряд прийняв «Правила державного страхування». Вони увійшли у зведений «Закон про соціальне страхування», який включав усі види страхування: на випадок хвороби, нещасного випадку, інвалідності, старості. Це, на думку О. В. Висоцької зі співавт. (1993), дещо спростило систему медичного страхування запровадженням системи єдиного нагляду (страхових бюро). Закон поетапно вводився в дію з 1912 по 1914 роки, однак його функціонування було перервано першою світовою війною

Слайд 12

В 1952 році вводиться самоуправління і паритетне представництво робітників та роботодавців в установах соціального страхування, а також відроджуються структури соціального страхування, що існували до 1933 року. В перші післявоєнні роки пріоритетно розвиваються пенсійне страхування і страхування на випадок хвороби інвалідів війни, сиріт, осіб, які переслідувалися фашизмом, біженців. В 1952 році вводиться самоуправління і паритетне представництво робітників та роботодавців в установах соціального страхування, а також відроджуються структури соціального страхування, що існували до 1933 року. В перші післявоєнні роки пріоритетно розвиваються пенсійне страхування і страхування на випадок хвороби інвалідів війни, сиріт, осіб, які переслідувалися фашизмом, біженців.

Слайд 13

З кінця 40-х — початку 50-х років з появою у Великобританії державної системи охорони здоров'я в ряді країн Східної Європи, відмічається посилення державного впливу на сферу медичного страхування.

Слайд 14

Найбільш типові форми організації обов'язкового медичного страхування: децентралізована, наприклад в Німеччині, централізована — у Франції, змішана — в Японії.

Слайд 15

Система фінансування охорони здоров'я Німеччини обов'язкового медичного страхування (страхування на випадок хвороби), на яке припадає 160 млрд. марок, або більш ніж 53 % усіх коштів, призначених для охорони здоров'я населення; страхування від нещасних випадків на виробництві; пенсійного страхування щодо передчасного виходу на пенсію за станом здоров'я і проведення реабілітаційних заходів; комунальної соціальної допомоги, яка призначена для догляду за хворими і немічними людьми та зміцнення їх матеріального становища; надання медичної допомоги жертвам війни та інвалідам; приватного медичного страхування; аптекарської служби.

Слайд 16

Обов'язковим медичним страхуванням охоплено 90 % населення, де 2/5 складають члени сімей застрахованих. Майже 10 % громадян, які належать до вищих прошарків суспільства, охоплено тільки приватним страхуванням, а біля 3 % із числа залучених до системи обов'язкового медичного страхування здоров'я, також користуються і приватним страхуванням, що дозволяє вибрати лікаря, кращі умови госпіталізації або отримати додаткову грошову компенсацію при захворюванні. Обов'язковим медичним страхуванням охоплено 90 % населення, де 2/5 складають члени сімей застрахованих. Майже 10 % громадян, які належать до вищих прошарків суспільства, охоплено тільки приватним страхуванням, а біля 3 % із числа залучених до системи обов'язкового медичного страхування здоров'я, також користуються і приватним страхуванням, що дозволяє вибрати лікаря, кращі умови госпіталізації або отримати додаткову грошову компенсацію при захворюванні.

Слайд 17

Поряд з обов'язковим страхуванням в Німеччині продовжує розвиватися приватне медичне страхування, яке досить дороге і недоступне для більшої частини населення. Ним у теперішній час охоплено 10 % населення. Зберігається приватна оплата медичних послуг, яка становить 20 % усієї суми витрат населення на медичне обслу­говування. Система медичного страхування передбачає принцип «участь у витратах», тобто оплату пацієнтом певної долі вартості медичної допомоги в доповнення до внесків на медичне стра­хування. Поряд з обов'язковим страхуванням в Німеччині продовжує розвиватися приватне медичне страхування, яке досить дороге і недоступне для більшої частини населення. Ним у теперішній час охоплено 10 % населення. Зберігається приватна оплата медичних послуг, яка становить 20 % усієї суми витрат населення на медичне обслу­говування. Система медичного страхування передбачає принцип «участь у витратах», тобто оплату пацієнтом певної долі вартості медичної допомоги в доповнення до внесків на медичне стра­хування.

Слайд 18

Приватні медичні страхові компанії працюють за принципом еквівалентності, тобто внесок громадянина на отримання медичної допомоги чітко залежить від його статі, віку та ризику захворюваності, а також від структури лікувальних послуг. Приватне медичне страхування не допускає можливості розриву угоди за ініціативою компанії. Обов'язковим принципом його діяльності є гласність при оплаті вартості лікування. Приватні медичні страхові компанії працюють за принципом еквівалентності, тобто внесок громадянина на отримання медичної допомоги чітко залежить від його статі, віку та ризику захворюваності, а також від структури лікувальних послуг. Приватне медичне страхування не допускає можливості розриву угоди за ініціативою компанії. Обов'язковим принципом його діяльності є гласність при оплаті вартості лікування.

Слайд 19

Види приватного страхування повне страхування, при якому надається весь необхідний комплекс медичних послуг; додаткове страхування на подання медичної допомоги дітям і застрахованим в обов'язковому медичному страхуванні; страхування осіб вільних професій, а також позбавлених працездатності; страхування на випадок перебування в лікарні; страхування на випадок догляду за хворим (цей вид медичної допомоги є новим для Німеччини, і тому порядок його фінансування поки що не розроблено); страхування при поїздках за кордон.

Слайд 20

Добровільне медичне страхування, як правило, є доповненням до існуючих в економічно розвинутих країнах систем обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страху­вання, яке розвивалося як частина особистого комерційного страхування, має загальну з ним історію. Але, на превеликий жаль, вітчизняного досвіду організації добровільного медичного страхування в Україні не було, тому необхідно звернутися до досвіду цього виду страхової діяльності за кордоном. Добровільне медичне страхування, як правило, є доповненням до існуючих в економічно розвинутих країнах систем обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страху­вання, яке розвивалося як частина особистого комерційного страхування, має загал