X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Гомеопатія в сучасній системі медицини

Завантажити презентацію

Гомеопатія в сучасній системі медицини

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Гомеопатія в сучасній системі охорони здоров’я. Принципи і основні положення гомеопатії, їх обґрунтування. Гомеопатична термінологія, класифікація гомеопатичних препаратів. Гомеопатична фармакопея В. Швабе. Лекція №1

Слайд 2

План 1. Історія розвитку гомеопатії. 2. Ганеман – засновник гомеопатії. 3.Гомеопатія як наука. Принципи гомеопатії. 4.Сучасний стан та перспективи розвитку гомеопатії. 5.НТД, що нормує гомеопатичну діяльність. 6.Гомеопатична термінологія, класифікація гомеопатичних препаратів.

Слайд 3

Вищий ідеал терапії - відновлення стабільного здоров'я обережно і швидко, тобто цілком вилікувати хворобу в найкоротші терміни надійним і найбільш безпечним способом, діючи згідно однозначно сформованим принципам. Єдине і саме високе призначення лікаря - відновити здоров'я хворого, що і називається зціленням. С.Ганеман

Слайд 4

Медична наука на кінець XVIII - початок XIX століття була досить убогою. Виходячи з фантастичних уявлень про суть хвороби, лікарі пропонували різні методи лікування. Наприклад професор Паризького університету Бруссе вважав, що всі хвороби - через запалення і надмір крові в ураженому органі. Отже, й боротися з ними треба кровопусканнями, навіть якщо це нежить. Сталь вбачав причину хвороби у надмірі жовчі, тому призначав блювотні засоби. Подібних прикладів чимало.

Слайд 5

І ось у такій атмосфері терапевтичного хаосу практикував і експериментував німецький учений-лікар Самуїл Ганеман, який став основоположником гомеопатії. Сам він не стверджував, що зробив наукове відкриття. Адже про цей принцип лікування писав ще Гіппократ у IV ст. до н. є.: "Хвороба може бути зумовлена і вилікувана одним засобом". Тобто, це по суті основний принцип гомеопатії: "Подібне лікується подібним". На початку XVI століття Парацельс у «Liber Paramirum» писав: «Шукайте зовні те, що відповідає за своєю природою вашій внутрішній хворобі».

Слайд 6

Аналогічні висловлювання можна знайти і в знаменитого бельгійського лікаря Ван-Гельмонта: «Хвороба лікує хворобу». Відомо також, що в XVIII столітті Г.Сталь писав: «Я впевнений у тому, що хвороба поступається перед тими засобами, які самі викликають подібні стани».

Слайд 7

Таким чином, ще задовго до Генемана окремі лікарі застосовували принцип подібності, але експериментально його вивчив тільки Ганеман, який створив метод лікування, відомий під назвою гомеопатія.

Слайд 8

Гомеопатія належить до біологічної медицини. БІОЛОГІЧНА МЕДИЦИНА - це процес самозцілення. Основана вона на впливі на організм шляхом пробудження його власних захисних механізмів. Пробуджений у такий спосіб організм сам у стані перемогти хворобу. Лікувати біологічним методом - означає охоплювати своїм впливом не тільки хворий орган, але і всього пацієнта: його тіло і душу.

Слайд 9

Саме в 1796 р. відбулися дві події, що вплинули на розвиток медицини. Англійський хірург і аптекар Едвард Дженнер ввів восьмирічному Джеймсу Фіппсу витяжку коров'ячої віспи, а шістьма тижнями пізніше намагався заразити його натуральною віспою, зробивши хлопчику щеплення з віспяного пухирця. Оскільки дитина віспою не захворіла, Дженнер зробив висновок, що коров'яча віспа захищає від віспи натуральної. З цього почалися щеплення!

Слайд 10

І в тому ж 1796 р. німецький лікар Самуэль Ганеман опублікував у "Журналі Гуфеланда" свою статтю "Досвід нового принципу знаходження цілющих властивостей лікарських речовин" в якій були викладені принципи гомеопатії і вперше використаний сам термін “гомеопатія”. З цієї статті почалася гомеопатія.

Слайд 11

У 1778 році Ганеманн складав іспит на ступінь доктора медицини, а 10 серпня 1779 року захистив дисертацію на тему «Про причини і лікування судомних хвороб». На той час йому було всього 24 роки! У 1810 році вийшов у світ ганеманнівський «Органон лікарського мистецтва» — систематичний виклад гомеопатичного навчання.

Слайд 12

Основні праці Ганемана: «Органон лікувального мистецтва» (1810 р.) «Чисте лікознавство» в 6 томах (1811 р.) «Хронічні хвороби» в 5 томах (1828 р.)

Слайд 13

Гомеопатія — це метод лікування хвороб за допомогою невеликих доз лікарських засобів, які в здоровому організмі людини в великих дозах утворюють подібну хворобу. Слово «ГОМЕОПАТІЯ» походить від грецьких слів homoios — схожий, подібний і pathos — страждання, хвороба, що означає „лікувати подібним”.

Слайд 14

Звична для нас медицина називається АЛОПАТІЯ (allos - другий, pathos - хвороба), що означає „лікувати протилежним”. Гомеопатія як терапевтична система була створена на рубежі XVIII — XIX століть німецьким ученим професором Лейпцігського університету Христіаном Фрідріхом Самуїлом Ганеманом. Роком народження гомеопатії вважається 1796 рік.

Слайд 15

Принципи гомеопатії принцип подібності; принцип малих доз; принцип потенціювання лікарських речовин; принцип цілісності організму; принцип випробування гомеопатичних засобів; Перші три принципи вважаються основними.

Слайд 16

«Подібне лікується подібним» (Simіliа similibus curantur). Аналогічно діє кава, яка може викликати безсоння або навпаки — діє заспокійливо. Тютюн викликає і усуває втрату свідомості; каломель і іпекакуаиа провокують і лікують пронос; миш'як — основний засіб для лікування холери і в той же час отруєння ним характеризується всіма ознаками холери; мідь викликає судоми і розслаблення; щеплення віспи корові служить для добування вакцини і усуває віспу; радій має здатність утворювати рак і одночасно служить для лікування раку; наперстянка залежно від дози посилює або послаблює скорочення серця і т.д.

Слайд 17

ПРИНЦИП МАЛИХ ДОЗ (гомеопатичні дози) В гомеопатії дози, які викликають в організмі захворювання, але не токсичні явища, називаються великими, а дози, які лікують ці явища, - малими Це одні із основних принципів, тобто хвороби можна лікувати малими дозами тих речовин, які у великих дозах викликають симптоми, схожі із симптомами хвороби.

Слайд 18

ПРИНЦИП ПОТЕНЦІЮВАННЯ Щоб гомеопатичні ліки мали лікувальний ефект, їх необхідно готувати шляхом поєднання серійних розведень і енергійного струшування; чим вище розведення, тим більшу активність мають ліки. Розведенням називається як сам процес, так і його результат. Також використовують такі терміни як потенціювання — процес розведення; потенція - результат розведення (для алопатичних ліків - результатом розведення є концентрація, доза)

Слайд 19

ПРИНЦИП ЦІЛІСНОСТІ ЛЮДСЬКОГО ОРГАНІЗМУ Згідно цього принципу організм розглядається як єдине ціле і, отже, немає окремих захворювань, а є різні стадії розвитку патологічного процесу. Виходячи з концепції цілісності організму в гомеопатії введене поняття конституційного типу. Всі конституційні типи розділяються на істинні природжені конституційні типи і патологічно набуті конституційні типи.

Слайд 20

ПРИНЦИП ВИПРОБУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН Тільки експеримент на здоровій людині може дати характеристику дії кожного засобу, починаючи з найлегших симптомів інтоксикацій до більш глибоких. Крім експериментів на собі, на своїх рідних та співробітниках Ганеман користувався клінікою випадкових отравлень і професійних інтоксикацій для більш глибокого вивчення патологічного вливу різних ядів. Таким чином встановлюється "лікарський патогенез ". Симптоми хвороби порівнюються із симптомами дії ліків на здорову людину. Схожі "із симптомами хвороби ліки називають «симіле» — безмежно малі дози ліків зберігають лікувальну дію, майже не викликаючи побічних явищ.

Слайд 21

НТД, ЩО НОРМУЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ГОМЕОПАТІЇ В гомеопатичних аптеках нашої країни як фармакопея використовується книга «Гомеопатичні лікарські засоби» /М., 1967/. яка с перекладом німецького видання «Керівництво по приготуванню гомеопатичних ліків» Вільмара Швабе, написаного ним ще в 1827 р. У цьому керівництві /фармакопеї/ зібрані основні прописи С. Ганемана з деякими доповненнями і уточненнями.

Слайд 22

Приготування гомеопатичних ліків у нас в країні виготовляються за технологією, описаною в книзі Вільмар Швабе «Гомеопатичні лікарські засоби» і заснованої на приписах Самуеля Ганемана. Запропонована технологія гомеопатичних ліків є загальновизнаною

Слайд 23

У 1957 році під редакцією В. І. Рибака фармакопея було перевидано на російську мову під назвою «Гомеопатичні лікарські засоби». У загальній частині описуються загальні положення Гомеопатичної фармації в підрозділі «Гомеопатична фармація», також «Технологія гомеопатичних лікарських засобів» і «Загальні методи дослідження гомеопатичних лікарських препаратів». У спеціальній частині описуються «Основні засоби», тобто найбільш часто вживані в гомеопатії лікарські засоби, і «Додаткові засоби», рідше застосовуються в гомеопатії.

Слайд 24

У розділі «Технологія приготування гомеопатичних лікарських засобів» наведені 9 основних параграфів, за якими готують гомеопатичні препарати: за § 1 готують есенції і тинктури зі свіжих рослин, що не містять смоли, ефірну олію, сполуки камфори і дають при подрібненні і пресуванні 60% і більше соку. Есенції готують шляхом змішування рівних частин видавленого соку і спирту етилового 90%-ного; вміст лікарської речовини 1:2; за § 2 готують есенції і тинктури зі свіжих рослин, що не містять смоли, ефірну олію, сполуки камфори і дають при подрібненні і пресуванні менше 60% соку. Есенції готують шляхом змішування рівних частин подрібленої рослини з урахуванням розрахованої кількості соку і спирту етилового 90%-ного; вміст лікарської речовини 1: 2;

Слайд 25

по § 3 готують есенції і тинктури зі свіжих рослин, що містять смоли, жирні масла, з'єднання камфори. Есенції готують шляхом змішування однієї вагової частини подрібненої рослини з урахуванням розрахованої кількості соку та двох вагових частин спирту етилового 90%-ного; вміст лікарської речовини 1:3; по § 4 готують настоянки (тинктури) з однієї вагової частини сухої рослини або свіжої тваринної тканини і десятьма ваговими частинами спирту етилового; вміст лікарської речовини 1: 10;