X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Фармакотерапія інфекційних термінальних хвороб

Завантажити презентацію

Фармакотерапія інфекційних термінальних хвороб

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Фармакотерапія інфекційних захворювань

Слайд 2

Інфекційні хвороби – це група захворювань, які спричиняються патогенними бактеріями, вірусами, рикетсіями, найпростішими, грибами. Спільною ознакою більшості інфекційних хвороб є можливість передаватися від хворого організму здоровому і у разі наявності сприятливих умов набувати масового, епідемічного поширення

Слайд 3

Принципи і методи діагностики інфекційних хвороб. Для діагностики інфекційних хвороб застосовують лабораторні, мікроскопічні, бактеріологічні, вірусологічні, серологічні методи та алергічні шкірні проби. Алергічні шкірні проби використовують з метою діагностики туляремії (з тулярином), сибірки (з антраксином), токсоплазмозу (з токсоплазміном), орнітозу (з орнітоїном), дизентерії (з дизентерином), а також лістеріозу, Ку-гарячки, комариного енцефаліту, трихінельозу, трипаносомозу, філяріатозів, шистосомозів (зі специфічними алергенами).

Слайд 4

Біологічні методи грунтуються на зараженні лабораторних тварин шляхом введення матеріалу, взятого від хворих (кров, сеча, пунктат бубонів, вміст елементів висипу—пухирців, пустул тощо). Мета — виділення від заражених тварин збудника інфекційної хвороби (бруцельоз, чума, туляремія, сибірка та ін.), проведення реакції нейтралізації (ботулізм, правець), виявлення специфічної реакції тварини на збудник або його токсин (сап, рикетсіози, ящур та ін.).

Слайд 5

Щоб виявити специфічну сенсибілізацію організму, застосовують клітинні тести алергічної діагностики in vitro: реакції лейкоцитолізу, гальмування міграції лейкоцитів, імунного розеткоутворення, бласттрансформації лейкоцитів та ін.

Слайд 6

З метою діагностики окремих інфекційних хвороб застосовують також біохімічні, гістологічні, гістохімічні, радіонуклідні, інструментальні та інші методи досліджень.

Слайд 7

ВІДМІННІ ОЗНАКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ наявність специфічного збудника контагіозність (заразливість) циклічність перебігу вироблення імунітету до повторного зараження

Слайд 8

-інкубаційний (від моменту проникнення збудника в організм до появи перших ознак хвороби) -початковий - основних клінічних проявів - видужання Циклічність перебігу – наявність періодів у розвитку хвороби

Слайд 9

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ЗА Л.В. ГРОМАШЕВСЬКИМ кишкові інфекції інфекції дихальних шляхів кров яні інфекції інфекції зовнішніх покривів

Слайд 10

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Основні принципи комплексного лікування інфекційних хворих передбачають: вплив на збудника та його токсини— етіотропне лікування, вплив на імунологічну реактивність організму — специфічна і неспецифічна імунотерапія; вплив на певні ланки інфекційного процесу, відновлення і корекцію гомеостазу — патогенетичне лікування; усунення або зменшення основних проявів хвороби — симптоматичне лікування.

Слайд 11

При цьому додержуються загальних положень комплексного лікування, до яких належать індивідуалізація, плановість, послідовність (поліклініка — стаціонар — диспансеризація) лікування, врахування особливостей перебігу, тяжкості та періоду хвороби, віку хворого, супутніх хвороб тощо.

Слайд 12

ЕТІОТРОПНЕ ЛІКУВАННЯ Таке лікування спрямоване на знищення, нейтралізацію і видалення з організму збудника та продуктів його життєдіяльності. Це один з основних видів лікування при більшості інфекційних хвороб, хоча його треба застосовувати разом з іншими методами, які можуть вплинути на перебіг хвороби.

Слайд 13

Основні принципи антибіотикотерапїї. 1. Ідеальною вимогою для раціонального, цілеспрямованого ефективного лікування є виділення, ідентифікація збудника та визначення його чутливості до антибіотика, адекватно підібраного для даного хворого. При багатьох інфекційних хворобах, спричинених одним видом збудника (черевний тиф, лептоспіроз, бешиха, скарлатина, сибірка, висипний тиф, чума та ін.), вже при встановленні клінічного діагнозу можна визначити найбільш ефективний препарат.

Слайд 14

2. Вибір найбільш активного і найменш токсичного препарату 3. Своєчасність і певна тривалість введення антибіотика для досягнення і закріплення терапевтичного ефекту.

Слайд 15

4. Визначення дози, методу і кратності введення препарату (додержання певних інтервалів). Це потрібно для створення сталої терапевтичної концентрації препарату в крові, інших рідинах і тканинах організму, які мають в 2-4 рази перевищувати мінімальну антибактеріальну концентрацію (МАК) для даного збудника.

Слайд 16

5.Комбінування антибіотиків між собою і з іншими лікарськими засобами для посилення (потенціювання) антибактеріального ефекту. 6.Урахування можливості побічної дії антибіотиків під час лікування

Слайд 17

ГРУПИ ПРЕПАРАТІВ Пеніциліни — антибіотики, які належать до першочергових. Часто використовуються антибіотики широкого спектру дії.

Слайд 18

Крім пеніцилінів широко використовуються цефалоспорини, левоміцетини, інгібітори беталактамаз (сульбактам, тазобакт