X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Державна політика в охороні здоров’я. Характеристика систем охорони здоров'я в Україні та світі. Організація лікувально-профілактичної допомоги різним контингентам населення: принципи, види, етапність, спеціалізація, провідні заклади. Стандарти та якість

Завантажити презентацію

Державна політика в охороні здоров’я. Характеристика систем охорони здоров'я в Україні та світі. Організація лікувально-профілактичної допомоги різним контингентам населення: принципи, види, етапність, спеціалізація, провідні заклади. Стандарти та якість

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Державна політика в охороні здоров’я. Характеристика систем охорони здоров'я в Україні та світі. Організація лікувально-профілактичної допомоги різним контингентам населення: принципи, види, етапність, спеціалізація, провідні заклади. Стандарти та якість медичної допомоги.

Слайд 2

Здоров’я є найбільшою суспільною та індивідуальною цінністю, бо значною мірою впливає на процеси і результати економічного, соціального і культурного розвитку країни, демографічну ситуацію і стан національної безпеки, є важливим соціальним критерієм ступеню розвитку і благополуччя суспільства.

Слайд 3

Головна мета системи охорони здоров'я забезпечення здоров'я населення, його працездатності. В організаційному плані структура система охорони здоров'я має два основних зрізи: адміністративно-територіальний та галузевий. В адміністративно-територіальному відношенні система охорони здоров'я є складною, багаторівневою, ієрархічно побудованою системою. І тоді в ролі елементів (підсистем) до неї входять лікувально-профілактичні заклади різних рівнів підпорядкування, окремі види медичної допомоги, служби, лікувально-діагностичні процеси, матеріально-технічна база, кадри, фінанси тощо.

Слайд 4

Особливості охорони здоров'я, як системи: вона є багатоукладною і багаторівневою з ієрархічною організацією управління; складові компоненти (елементи) нерідко підлягають випадковим, неконтрольованим впливам; характер зв'язку складний і тому система певною мірою носить вірогідний, а не детермінований характер; система складається з надзвичайно великої кількості різноманітних підсистем, що відрізняються не лише ступенем складності, складом і характером елементів, але і організаційною структурою, розмірами і метою.

Слайд 5

Типи систем охорони здоров'я: Державна система, яка спрямована на здійснення повноцінної профілактики і лікування, доступних кожному громадянину країни без винятку. Система, що базується на всеохоплюючому страхуванні здоров'я і опирається на використання переважно страхових засобів для захисту працюючого населення при нещасних випадках, захворюваннях, непрацездатності і при настанні старості. Ринкова або приватна система охорони здоров'я визначається різноманітними пропорціями поміж коштами державного бюджету, медичного страхування і медичними послугами, що сплачуються пацієнтами безпосередньо.

Слайд 6

Розглянемо систему охорони здоров’я в Україні. Основні заклади в системі охорони здоров’я поділяються на: Лікувально-профілактичні (лікарні, диспансери, поліклініки, ФАПи, заклади переливання крові, швидкої та екстренної медичної допомоги, санаоторно-курортні тощо.) Санітарно-профілактичні (санітарно-епідеміологічні станції, заклади санітарної просвіти). Фармацевтичні. Паталого-анатомічні та заклади судово-медичної експертизи. Медико-соціального захисту (обласні центри медико-соціальної експертизи, будинки дитини).

Слайд 7

Медична допомога населенню поділяється на: первинну вторинну третинну

Слайд 8

Первинна медична допомога (ПМД) трактується як основна частина медичної допомоги, вона передбачає консультацію лікаря загальної практики (сімейного), діагностику та лікування основних найбільш поширених захворювань, направлення пацієнта для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомого, проведення профілактичних заходів.

Слайд 9

Принципи організації ПМД 1)     вільний вибір пацієнтом лікаря первинної ланки; 2)     керованість медичної допомоги – надання всіх видів допомоги за направленням сімейного лікаря; 3)     орієнтація на сім’ю; 4) економічна незалежність, тобто автономія первинної ланки.

Слайд 10

Надає первинну медичну допомогу населенню сімейний лікар, а за його відсутністю дільничний терапевт та дільничний педіатр Навантаження лікаря первинної медичної допомоги Відповідно до наказу МОЗ України №72 від 23.02.2001 року на одну посаду сімейного лікаря передбачено в сільській місцевості 1100-1200 осіб дитячого і дорослого населення, а в міській місцевості - 1400-1500 осіб. Відповідно до наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 року на 1000 дорослого населення передбачено 0,6 посади терапевта та 0,25 посади стоматолога, на 1000 дитячого - 1,25 посади педіатра та 0,25 посади стоматолога.

Слайд 11

ПРИ ВІЛЬНОМУ ВИБОРІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ НЕОБХІДНО ВРАХУВАТИ: - можливості лікаря забезпечити медичну допомогу оптимальній кількості пацієнтів; - відстань від місця проживання до місця роботи сімейного лікаря; - можливість або зручність одержання медичної допомоги лікарів окремих спеціальностей.

Слайд 12

ОБОВ’ЯЗКИ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ - здійснення амбулаторного прийому та домашніх відвідувань; - проведення профілактичних, лікувальних, діагностичних і реабілітаційних заходів у випадках, передбачених кваліфікаційними характеристиками; - надання при потребі екстреної та невідкладної медичної допомоги; - організацію денних і домашніх стаціонарів; - допомога у вирішенні медико-соціальних проблем родини; - проведення протиепідемічних заходів ; - інформування про випадки інфекційних захворювань лікаря кабінету інфекційних хвороб і санітарно-епідеміологічної станції.

Слайд 13

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР ПОВИНЕН ВОЛОДІТИ: - методикою постановки попереднього діагнозу; - визначення необхідності та послідовності застосування параклінічних методів діагностики, вміння правильно оцінювати їх; - обґрунтування та визначення клінічного діагнозу; - визначення тактики ведення хворого (екстрена допомога, термінова госпіталізація, планова госпіталізація, необхідність консультацій інших спеціалістів, амбулаторне лікування); - надання невідкладної допомоги при екстремальних станах (усі види шоку, гостра серцева та судинна недостатність і інші); - виконання найбільш поширених маніпуляцій; - складання планів диспансеризації та реабілітації хворих і участь у їх здійсненні; - вирішення питань експертизи непрацездатності; проведення профілактичної роботи з населенням.

Слайд 14

СТРУКТУРА АМБУЛАТОРІЇ НА ОСНОВІ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Слайд 15

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ДІЛЬНИЦІ надання лікувально-профілактичної допомоги населенню; проведення протиепідемічних заходів; проведення заходів з охорони здоров’я матері та дитини, патронаж вагітних, динамічне спостереження за дітьми та підлітками, прийняття пологів при нормальному перебігу вагітності; здійснення поточного санітарного нагляду за територією, об’єктами господарської діяльності, освітніми та виховними закладами; вивчення стану здоров’я населення; проведення заходів щодо гігієнічного виховання населення.

Слайд 16

ДО КОНТИНГЕНТУ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ , ЩО ПІДЛЯГАЄ ДИСПАНСЕРНОМУ СПОСТЕРЕЖЕННЮ ЗА МЕДИЧНИМИ ПОКАЗАМИ ВІДНОСЯТЬСЯ: - особи, що мають фактори ризику; - хворі на окремі хронічні захворювання; - особи, які часто і тривало хворіють. За соціальними показами: - особи, що працюють в шкідливих і небезпечних умовах праці; - працівники харчових, комунальних і дитячих закладів; - вчителі загальноосвітніх шкіл; - особи з факторами соціального ризику.

Слайд 17

Вторинна медична допомога (спеціалізована) передбачає консультування, діагностику, профілактику та лікування лікарями різних спеціальностей, надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.