Презентація на тему:
БІЛЬ

БІЛЬ Львівський національний Медичний університет імені Данила Галицького Шуляк О.В.

Біль — неприємні чуттєві та емоційні відчуття, пов’язані з наявним або потенційним ушкодженням тканин або які описуються хворим в термінах такого ушкодження

Біль Існують дві різні види болю. Перший називається ноціцептивним, оскільки він прямо пов’язаний з патологічною стимуляцією: це ключовий компонент захисних сил організму і виникає внаслідок ушкодження тканин або запалення, тому його також називають запальним болем.

Біль Другий вид називають нейропатичним болем, він виникає внаслідок ушкодження периферійної або центральної нервової системи.

Біль Також розрізняють гострий та хронічний біль. Гострий біль виникає внаслідок травми, операції або ушкодження нерва. Хронічний біль триває більш як 3 місяці: він пригнічує відчуття та емоції, думки та реакції, може обмежувати соціальне життя та працездатність.

Ноціцепція та інервація Відчуття болю розпочинається у місці ушкодження тканин. Апарат периферійних нервів попереджує організм про потенційне ушкодження, посилаючи імпульси до ЦНС про локалізацію та інтенсивність патологічних стимулів.

Ноціцепція та інервація Ці імпульси передаються через високоспеціалізовані чутливі волокна та специфічний набір первинних чутливих нейронів, які називаються "ноціцепторами", волокна у свою чергу поділяються на немієлінізовані (С-волокна) та мієлінізовані (А-волокна).

Ноціцепція та інервація На відміну від шкірного болю, глибокий біль дифузний і погано локалізований. Він може супроводжуватися вираженими автономними реакціями, такими як потовиділення та зміною частоти серцебиття, дихання та кров’яного тиску. Окрім цього, глибокий біль також може викликатися подразниками, які не ушкоджують тканини, наприклад розширенням стінок кишечнику та сечового міхура.

Біль в урології В урологічних хворих дуже важливим симптомом являється біль По його характеру та інтенсивності можна запідозрити правильний діагноз та провести відповідні обстеження , які дозволять його підтвердити або спростувати

Біль в урології Біль при нирковій колійці виникає раптово, локалізується в ділянці попереку та підребер'я,і обумовлений розтягненням фіброзної капсули та її ішемією. Біль носить переймоподібний характер,дуже сильний,нестерпний і розпоширюється вниз по ходу сечоводу та нижче в ділянку паху і зовнішніх статевих органів

Біль в урології Для ниркової кольки типова неспокійна поведінка хворого,він безперервно міняє положення тіла. До болю в животі часто приєднуються нудота,блювота,метеоризм. При наявності каменя в нижньому відділі сечоводу характерні розлади сечовипускання.

Біль в урології Характерні зміни в сечі - гематурія або еритроцитурія. На висоті ниркової коліки змін в сечі може не бути,так як при повному блоці нирки сеча в міхур не поступає і досліджується сеча лише із неблокованої нирки. При постукуванні в поперековій ділянці виникає болючість – симптом Пастернацького.

Біль в урології Дуже часто діти раннього віку при нирковій колінці скаржаться на біль в животі,що може служити причиною діагностичної помилки.

Біль в урології при багатьох захворюваннях цього органу - сечокам’яній хворобі, туберкульозі, сифілісі, при хронічному пієлонефриті, гідронефрозі та ін. При більшості цих захворювань спостерігаються посилення болів у вертикальному положенні тіла, при рухах. це відрізняє ниркові захворювання від неврологічних захворювань Тупі ниючі болі в ділянці нирки спостерігаються.

Біль в урології При нефроптозі особливо характерний зв’язок болю із вертикальним положенням тіла та фізичним навантаженням. Болі в ділянці нирки,які появляються в момент сечовипускання,характерні для міхурово-мискового рефлюксу.

Біль в урології Міхурово-сечовідний та міхурово-мисковий рефлюкси часто зустрічаються в дитячій урологічній практиці. У більшості дітей вони зникають самостійно по мірі росту та дозрівання. У випадку ускладнення рефлюксу сечі пієлонефритом може знадобитися оперативне лікування - уретероцистоанастомоз по антирефлюксній методиці.

Біль в урології Якщо причиною зворотнього закидування сечі у верхні сечові шляхи є інфравезікальна обструкція,то лікування повинно заключатися в ліквідації останньої тим чи іншим способом.

Біль в урології Болі в ділянці сечового міхура бувають ознакою гострої затримки сечовипускання, гострого або хронічного циститу, каменів,пухлини. Болі локалізуються в самому низу живота,нерідко віддають в ділянку сечовипускного каналу,пов’язані з актом сечовипускання.

Біль в урології Болі обумовлені захворюванням передміхурової залози відчуваються в зоні промежини та крижів, віддають в пах,зовнішні статеві органи,найчастіше всього зустрічаються при простатиті.

Біль в урології Болі в яєчку та його придатку можуть бути внаслідок різноманітних захворювань цих органів ,частіше всього запального характеру або їх пошкодження.

Біль в урології Болі в ділянці яєчка, які з’являються у вертикальному положенні тіла,фізичному навантаженні,характерні для варікоцеле.

Біль в урології Болі в сечовипускному каналі виникають найчастіше при уретриті,носять ріжучий характер і посилюються при сечовипусканні,рідше спостерігаються при каміннях і пухлинах сечовипускного каналу.

Лікування післяопераційного болю До 77% дорослих очікують на появу післяопераційного болю (ПОБ), для приблизно 60% з них цей біль становить первинну причину страху перед операцією. У більш як 50% хворих поширена практика призначення опіоїдів "по потребі" внутрішньом’язово.

Лікування післяопераційного болю Неполегшений біль може призводити до багатьох побічних проявів зі сторони як серцево-судинної системи, так і дихальної. Раннє та агресивне лікування ПОБ за допомогою регулярної оцінки болю, полегшеного доступу до сильнодіючих наркотичних препаратів, освіти пацієнтів належить до правильної сучасної клінічної практики.

Анальгетичні препарати [1] Кодеїн + 500 мг парацематолу. [2] 32,5 мг декстропропоксифену + 325 мг парацетамолу

Методи знеболювання [1] Цей метод парентерального введення препарату полягає в тому, що пацієнт керує інфузійним приладом, який болюсно вводить знеболюючий препарат згідно параметрів, встановлених лікуючим лікарем. У пацієнтів з раком довготермінова АКП здійснюється за допомогою інфузійного пристрою для підшкірного введення анальгетика в амбулаторних умовах. (Прим перекл.)

Знеболювання в урології

Лікування ракового болю У ракових хворих біль може зумовлюватися: власне раком, вторинним м’язовим спазмом онкологічним лікуванням (наприклад, нейропатією плечового сплетення, викликаною променевою терапією) може бути не пов’язаним з раком, наприклад артрит

Лікування ракового болю Раковий біль складається з двох комплексних діагностичних підтипів: ноціцептивного та нейропатичного болю. Ноціцептивний біль включає біль у кістках та м’яких тканинах; його описують як тупий, чітко локалізований і ниючий, цей тип болю дуже чутливий до нестероїдних протизапальних препаратів та наркотиків.

Лікування ракового болю Нейропатичний біль виникає внаслідок ушкодження центральної або периферійної нервової системи. Він не дуже добре знімається НСПЗП та наркотиками, його характеризують як пекучий або гострий, стріляючий біль. Передусім застосовують такі додаткові анальгетики, як антидепресанти та протисудомні препарати.

Лікування ракового болю Біль, зумовлений кістковими метастазами, за своєю природою є ноціцептивним, але в третини пацієнтів може поєднюватися з нейропатичним болем, якщо пухлина інвазує або стискає нерв, нервове сплетення або спинний мозок. При нейропатичному болю ефективність наркотиків може бути зниженою, тому виникає необхідність у додаванні інших анальгетиків.

Лікування ракового болю Індивідуалізація лікування: у деяких випадках завдяки хірургічним заходам, таким як дренування та стентування, може відпасти потреба в призначенні знеболюючих засобів. У першу чергу слід застосовувати протиракове лікування (наприклад, операцію, хіміотерапію, променеву терапію).

Лікування ракового болю Анальгетики слід застосовувати згідно рекомендацій ВООЗ. Під час лікування застосовувати психологічну консультацію та фізіотерапію

Лікування ракового болю Первинні заходи для знеболення включають: променеву терапію, Хіміотерапію, оперативне лікування антибіотикотерапію, проте наріжний камінь лікування ракового болю — системна знеболююча фармакотерапія

Анальгетики можна розділити на три групи: ненаркотичні анальгетики, наркотики та ад’ювантні анальгетики (препарати з іншими первинними показами до застосування, які при певних обставинах можуть діяти як ефективні анальгетики).

Рекомендації ВООЗ

Рекомендації ВООЗ

Рекомендації ВООЗ Ненаркотичні анальгетики включають аспірин, парацетамол та НСПЗП. Їх можна застосовувати в режимі монотерапії з приводу болю незначної або помірної інтенсивності (1-ий крок "анальгетичної драбини"), для забезпечення анальгезії при комбінації з наркотиками, мають стелю анальгетичної дії, не викликають звикання або фізичної залежності.

Рекомендації ВООЗ Наркотичні анальгетики. Тоді як пацієнтів з помірним болем звичайно лікують комбінацією парацетамолу або аспірину з кодеїном, оксикодоном або пропоксифеном, при вираженому болю при раку з самого початку слід системно вводити сильнодіючі наркотики. Метод їх введення повинен бути найменш інвазивним і найбільш безпечним, забезпечуючи адекватну анальгезію.

Рекомендації ВООЗ Ад’ювантні анальгетики — це препарати, первинним показом до застосування яких не є біль, проте вони діють анальгетично в деяких ситуаціях. Їх можна комбінувати з власне анальгетиками під час будь-якого кроку "анальгетичної драбини" для покращення результатів в пацієнтів, у яких іншим чином не вдається досягнути балансу між знеболенням та побічними проявами.

Ад’ювантні анальгетики-3групи І.     Ад’ювантні анальгетики широкого профілю ·        Кортикостероїди: мають протинабрякову та протизапальну дію ·        Нейролептики: для поєднання анксіолітичної та протиблювотної дії Бензодіазепіни: для зняття тривоги та безсоння, пов’язаних з болем

Ад’ювантні анальгетики-3групи ІІ.      Ад’ювантні препарати для лікування нейропатичного болю ·        Третинні та вторинні амінні трициклічні антидепресанти ·        Протисудомні препарати (в основному Габапентин) ·        Клонідин: застосовують трансдермально у пацієнтів, нечутливих до дії наркотиків

Ад’ювантні анальгетики-3групи ІІІ.    Ад’ювантні препарати для лікування болю в кістках 1.      НСПЗП та кортикостероїди 2.      Біфосфонати (в основному Памідронат) Радіоактивні препарати (стронцій99, самарій159, реній186).

Комплексне лікування При застосуванні виключно системної фармакотерапії без неприйнятної токсичності препаратів 10–30% хворих на рак не можуть досягнути задовільної рівноваги між адекватним знеболенням та побічними проявами ліків. Тому слід розглянути інші методи лікування: 1.      Черезшкірна електростимуляція нервів 2.      Інвазивні методи 3. Фізіотерапія 4. Психотерапія.

Лікування болю потребує адекватного володіння всіма методами анальгезії. Побічні прояви, спричинені невідповідним проведенням протиракового лікування, можуть становити значну проблему, тому слід збалансовувати недоліки лікування з паліативним ефектом від нього. Найкращий підхід до знеболення полягає в співпраці між лікарями різних спеціальностей для призначення оптимального лікування.