X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
АРИТМІЇ СЕРЦЯ

Завантажити презентацію

АРИТМІЇ СЕРЦЯ

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Слайд 2

АРИТМІЇ СЕРЦЯ Причини ІМ; міокардит; артеріальна гіпертензія; кардіосклероз тощо. Екстреної допомоги вимагають: напади пароксизмальної тахікардії; мерехтіння і тріпотіння передсердь; напади Адамса — Стокса — Морганьї; деякі форми шлуночкової екстрасистолії; синдром слабкості синусного вузла.

Слайд 3

ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (ПТ) Напади різкого почастішання серцевих скорочень 130—250 за 1 хв. Ритм серця правильний. Клінічна симптоматика серцебиття; слабкість; відчуття утруднення дихання; біль за грудиною; задишка; страх. Об`єктивно блідість шкірних покривів; ціаноз губ; пульсація вен шиї; зниження артеріального тиску; поліурія. ФОРМИ ПТ: НАДШЛУНОЧКОВА, ШЛУНОЧКОВА.

Слайд 4

СУПРАВЕНТРИКУЛЯРНА (НАДШЛУНОЧКОВА) ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (СВТ) Види : синусовопередсердна; передсердна; атріовентрикулярна. ЕКГ-діагностика: при частому правильному ритмі форма QRS мало відрізняється від такої при нормальному ритмі у даного хворого; зубець Р нашаровується на елементи QRS , важко виявити (мал. 1); аберантна СВТ: комплекс QRS розширений і деформований внаслідок порушення внутрішньошлуночкової провідності або аномального проведення імпульсу. Диф. діагностика з шлуночковою формою : наявність зубця Р при реєстрація ЕКГ в стравохідному відведенні; зубець Р пов'язаний з комплексом QRS.

Слайд 5

Мал. 1. Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія: а – під час приступу, б – поза приступом

Слайд 6

Лікування: вагусні проби. за відсутності ефекту - лікарські засоби: верапаміл (ізоптин, фіноптин), в/в струменево 4 мл 0,25 % р-ну (10 мг); аденозинтрифосфат (АТФ), в/в струменево 1—2 мл 1 % р-ну; новокаїнамід в/в струменево (поволі) 10 мл 10 % р-ну з 10 мл 5 % глюкози або 0.9% NaCl. При гіпотонії, новокаїнамід у вказаній дозі + 0,3 мл 1 % р-ну мезатону. аміодарон (кордарон, аміокордин) в/в струменево — 3 - 6 мл 5 % р-ну (150 -300 мг); дигоксину в/в струменево — 1-2 мл 0,025 % р-ну (0,25 - 0,5 мг);

Слайд 7

аймаліну (гилурітмалу) в/в струменево — 4 мл 2,5 % р-ну (100 мг); пропранололу (індералу, анаприліну, обзідану) в/в струменево —5 мл 0,1 % р-ну (5 мг); дизопіраміду (ритмілену, ритмодану) в/в струменево — 10 мл 1 % р-ну (100 мг). електроімпульсну терапію (кардіоверсію); електричну стимуляцію серця за допомогою эндокардіального електроду (електрод через підключичну, внутрішню яремну, ліктьову або стегнову вену вводять у ПП або в ПШ); стравохідна електрокардіостимуляція. Антиаритмічні засоби вводять в вену повільно в 10 мл 5 % р-ну глюкози або ізотонічного р-ну хлориду натрію.

Слайд 8

Особливості у лікуванні СВТ: при дигіталісній інтоксикації: припинити вживання серцевих глікозидів; при ектопічній передсердній тахікардії неефективні: вагусні проби, АТФ і кардіоверсія. Призначають бета-блокатори, аміодарон (кордарон, аміокордин), соталол, верапаміл, катетерна абляція ектопічних вогнищ тахікардії; при широких комплексах QRS (НПТ + блокада ніжки пучка Гіса): вагусні проби верапаміл аденозин ділтіазем бета-блокатори аміодарон дігоксин

Слайд 9

при тахікардії з широкими QRS невідомого походження: електрична кардіоверсія лідокаїн аденозин аміодарон (при порушеній функції ЛШ) при ПТ з синдромом передчасного збудження шлуночків (або при підозрі): аміодарон, пропранолол, пропафенон, обережно: верапаміл; не застосовувати серцеві глікозиди. Для профілактики СВТ: per os аміодарон 200 мг на добу на 1 прийом, соталол 80-120 мг 2 р/добу, пропафенон 150 мг 3 р/добу.

Слайд 10

ШЛУНОЧКОВА ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ (ШТ) ЕКГ-діагностика: розширення (> 0,14 с) і деформація QRS ; форма QRS різко відрізняється від такої при синусному ритмі (мал. 2); ритм неправильний (різниця R—R ≤ 0,03 с); 1 або декілька комплексів синусного походження, при екстрасистолічній, або залповоій тахікардії. атріовентрикулярна дисоціація: відсутність зв'язку між Р і QRS. Для дифдігностики шлуночкової тахікардії від аберантної надшлуночкової: стравохідне відведення для виявлення зубця Р.

Слайд 11

Мал. 2. Пароксизмальна шлуночкова тахікардія. Зареєстрований момент медикаментозного відновлення синусового ритму

Слайд 12

Варіанти ШПТ: при політопній ШТ, при двонаправленій тахікардії - чергування QRS з різним напрямком головних зубців (для дигіталісної інтоксикації); при множинних ектопічних вогнищах, хаотична ШТ, що передує ФШ; двонаправлено-веретеноподібна ШТ, або «пірует» (мал. 3) з синдромом подовженого інтервалу Q—Т.

Слайд 13

Мал.3. Приступ двонаправлено-веретеноподібної шлуночкової тахікардії («пірует») у хворої з синдромом подовженого інтервалу Q—Т

Слайд 14

Лікування ШТ: аміодарон (кордарон, аміокордин) 5 мг/кг в/в протягом 1 год, 15 мг/кг в/в наступні 23 год; лідокаїн в/в струменево 4 мл 2 % р-ну (80 мг), згодом 6 мл 2 % р-ну (120 мг) в/в краплинно, а тоді в/м по 200 мг кожних 4-6 годин до ліквідації пароксизму ШТ. Тривалість застосування лідокаїну – не більше 2 діб. соталол 1-1,5 мг/кг в/в повільно протягом 10 хв, потім в/в з швидкістю 0,2 мг/кг/год; новокаїнамід, пропафенон, мекситил, аймалін (гілурітмал), дизопірамід в дозах, вказаних вище; при неефективності терапії, колапсі, шоку, серцевій астмі або набряку легень - електрична кардіоверсія. При ШТ не призначають вагусні проби, верапаміл, пропранолол, АТФ і серцеві глікозиди - мала ефективність; при ШТ з синдромом подовженого Q—Т, при нападах типу «пірует» - лідокаїн, мекситил. при ШТ з синдромом подовженого Q—Т протипоказані: хінідин, ритмілен, новокаїнамід - подовжують Q—Т.

Слайд 15

ПАРОКСИЗМАЛЬНА МИГОТЛИВА АРИТМІЯ (МА). Клініка: відчуття серцебиття і «перебоїв»; задишка; біль в серці блідість шкірних покривів; ціаноз губ; Виділяють: Фібриляція передсердь; тріпотіння передсердь.

Слайд 16

ФІБРИЛЯЦІЯ (МЕРЕХТІННЯ) ПЕРЕДСЕРДЬ (ФП). ЕКГ-діагностика: відсутність зубця Р; наявність дрібних або крупних хвиль F на ЕКГ; неправильний, безладний ритм шлуночків - неоднакові R—R . форма QRS збережена (мал. 4); аберантні QRS при порушенні внутрішньошлуночкової провідності або при синдромі WPW(мал. 5).

Слайд 17

Мал. 4. Пароксизмальна миготлива аритмія: а – під час приступу, б – поза приступом

Слайд 18

Мал. 5. Приступ миготливої аритмії з аберантними шлуночковими комплексами у хворого з синдромом WPW

Слайд 19

Лікування аміодарон (кордарон, аміокордин) в/в пролонговано до 1200 мг на протязі 24 годин (при дисфункції ЛШ) за схемою: 5 мг/кг в/в протягом 1 год, 15 мг/кг в/в наступні 23 год або 300 мг в/в краплинно впродовж 1 год і 600-800 мг на добу per os в 3 прийоми; в/в дигоксину струменево 0,25 – 0,5 мг. :покращання гемодинаміки - стабілізація серцевого ритму; верапаміл (ізоптин, фіноптин) 5—10 мг в/в струменево (протипоказано при артеріальній гіпотонії, СН); новокаїнамід в/в поволі фракційно до 1 г;

Слайд 20

пропафенон або флекаїнід ; аймалін (гилурітмал) в/в поволі до 100 мг; в/в струменево ритмілен 100—150 мг; при набряку легенів, різкому зниженні АТ – електроімпульсна терапія. Медикаментозна кардіоверсія : хінідин 200 мг всередину 2 табл. (через 15 хв. після в/в-го болюса дігоксину - 1 мл 0,025 % р-ну (0,25 мг) або верапамілу - 2 мл 0,25 % р-ну (5 мг), 1 табл. через 2 год і ще 1 табл. через 3 год після дігоксину або верапамілу, далі по 1 табл. кожні 8 годин до відновлення синусового ритму ( не більше 2 днів). Максимальна добова доза хінідину – 1500 мг.

Слайд 21

При ФП з невисокою частотою шлуночкового ритму застосовують per os або сублінгвально: пропранолол (анапрілін) 20—40 мг; верапаміл 80 - 160 мг; Бета-адреноблокатори - при тиреотоксикозі, після операцій, при стенокардії. Верапаміл - при хворобах легень, при ІХС, гіпертрофії ЛШ. При пароксизмах ФП з синдромом передчасного збудження шлуночків: при шлуночковому ритмі >200 за 1 хв. (фібриляції шлуночків) - електроімпульсна терапія. аміодарон (кордарон, аміокордин), пропранолол, пропафенон в/в струменево в дозах, вказаних вище; Протипоказано: серцеві глікозиди і верапаміл через небезпеку почастішання шлуночкового ритму Для профілактики пароксизмів ФП per os: аміодарон (кордарон, аміокордин) 200 мг 1 раз на день (протипоказаний при порушеннях функції щитовидної залози); соталол 160-240 мг на добу (кожні 12 год).

Слайд 22

ТРІПОТІННЯ ПЕРЕДСЕРДЬ (TП) ЕКГ-діагностика: ритмічні, постійні пилкоподібні хвилі F > 0,1 с, ізоелектричний інтервал відсутній; QRS ритмічні за кожною 2, 3 або 4 передсердною хвилею - правильна форма ТП (мал. 6,а). ТП із співвідношенням передсердного і шлуночкового ритмів 1:1 - різка тахікардія, 150-200 за I хв; ТП з нерегулярним ритмом шлуночків називають неправильною формою (мал. 6,б). При ТП, ФП і НПТ можлива аберація QRS. Правильну форму ТП відрізняти від ШТ: хвилі F пов'язані з QRS, стравохідне відведення ЕКГ.

Слайд 23

Мал. 6. Пароксизм тріпотіння передсердь: а - правильної форми, б – неправильної форми

Слайд 24

Лікування ТП викликає менші порушення гемодинаміки в порівнянні з ФП при однаковій частоті шлуночкового ритму. ТП з ЧСС 120—150 за 1 хв нерідко не відчувається пацієнтом. При ТП ефективним є: аміодарон (кордарон, аміокордин) 300 мг в/в краплинно; дигоксин 0,25 – 0,5 мг в/в при ознаках ГСН або артеріальній гіпотонії; верапаміл до 10 мг або пропранолол 5—10 мг в/в струменево повільно при відсутності серцевої недостатності і артеріальної гіпотензії; пропранолол або кордарон комбінувати з дигоксином; верапаміл (ізоптин, фіноптин) + хінидин можуть відновлюють синусовий ритм з ФП, ТП; черезстравохідна часта електрокардіостимуляція передсердь (при ЧС передсердь > 340/хв. - малоефективно); кардіоверсія; Аймалін, новокаїнамід і ритмілен при пароксизмах ТП менш ефективні. Глікозиди та верапаміл протипоказані хворим з синдромом WPW.