Презентація на тему:
Презентация культурологія вступ

Рідна земля, де народилася, живу і працюю, - славна Хмельниччина! Яскравою перлиною Поділля є моя рідна Нова Ушиця. Це край, який виростив і викохав не одне покоління добрих, щирих, талановитих людей. Природа нашого краю вабить око усіх, хто сюди приїздить: Нова Ушиця – край замріяний, До джерел твоїх припаду, Зашумлять, мов дощ, весни крилами, У саду твоїм, у саду…

Московчук Світлана Григорівна Викладач соціально-гуманітарних дисциплін Новоушицького технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету

Дорогі друзі! У північних народів є простий і мудрий вислів: “Якщо подарувати людині одну рибину, то вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. Якщо навчити людину ловити рибу, то вона буде ситою усе життя. Так і в навчанні: Корисно знати багато, але ще корисніше самостійно добувати знання.

організовує свою працю; обмірковує, як краще її розпочати; знає, як швидко і правильно її виконати; перевіряє результат; ставить за мету виконувати цю роботу усе краще і краще.

уміння тримати в порядку своє робоче місце, розподіляти і берегти свій час, планувати і контролювати свої дії. Якщо хочете домогтися гарних результатів у навчанні, запам’ятайте просту формулу:

Алина - null

Розділ I. Теоретичні аспекти культури. 1.Предмет культурології як науки про культуру. Суть і сутність культури. Функції культури. Культура і цивілізація. 2.Походження і головні етапи розвитку культури. Виникнення мистецтва. Первісна культура. Розділ II. Основні етапи розвитку світової культури. 3. Культура Стародавнього Сходу. 4. Культура Античності. 5. Культура Середньовіччя. Культура Візантії. 6. Культура епохи Відродження. 7. Культура Нового часу і Просвітництва. 8. Європейська культура XIX – XX ст..

Розділ III. Основні етапи розвитку культури України. 9.Культура східних слов’ян. 10.Культура Київської Русі. 11.Українська культура XIV – XVII ст.. 12.Українська культура XVIII - XIX ст.. 13.Українська культура XX ст.. 14.Національна культура в сучасній Україні. Єдність і взаємозалежність світової та національної культур.

Походить від латинських слів colo, colere (щось вирощувати, доглядати,обробляти); Звідси – culturare (вирощений, оброблений людською працею, доведений до досконалості); Спочатку ці слова стосувалися праці на землі, згодом їх стали вживати у широкому значенні – стосовно духовно-практичної діяльності людини.

Культура – це історично обумовлений ступінь розвитку людини і суспільства, який виражається у результатах матеріальної та духовної діяльності людей, це ставлення до самого себе, до інших людей, до живої і неживої природи, суспільства.

Практичне застосування знань з галузі теорії культури спрямоване на виховання в людей цивілізованості, високої культури мислення, гуманізму, моральності.

Немає жодної особи чи спільноти, повністю позбавлених культури. Існують різні історичні типи культур: Національні. Світова. Класові. Професійні. Серед них перше місце посідає світова культура.

Світова культура – це вікова сукупність культур цілісного світу, це найвищі досягнення і рівень національних культур різних народів, що стали загальнолюдським надбанням.

Культурні епохи (епоха Середньовіччя, епоха Відродження); Національні (українська, польська, англійська); Регіональні(первісна, антична, слов’янська); Класові (селянська, робітнича, буржуазна).

Міська і сільська; Професійна і молодіжна; Культура сім’ї і особистісна. Класова і етнічна.

Ми чуємо: “культурна людина”, “некультурна людина”, висока культура, первісна культура, сільськогосподарська культура, художня культура, політична культура, технічна культура, правова культура, культура побуту, фізична культура.

Соціально-економічних відносин; Політичних подій; Історичних передумов; Соціального стану людини, суспільства; Інтелектуального рівня особистості, сформованого світогляду та системи цінностей.

Вони виступають як засоби, за допомогою яких визначаються умови, необхідні для задоволення і розвитку людських потреб. У різних народів, у різні історичні часи склалися різні культурні форми як засоби задоволення потреб: релігійні уявлення, обряди, мистецтво, спортивні ігри, святкові ритуали. Різдвяні колядки Великодні писанки

Філософія; Наука; Мистецтво.

Національні культури; Регіональні культури; Цивілізації.

Інтегративна функція - виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації,національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – в світову цивілізацію. Комунікативна функція – зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Оцінно-нормативна функція – реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства.

Ж.Кондорсе виділяв в історії людства послідовно змінювані ступені господарської діяльності: 1)полювання і рибальство; 2) скотарство і землеробство

Еволюціоністи найбільш цікавилися питаннями шлюбно-сімейних відносин.Початок вивчення історії сім’ї поклав швейцарський етнограф І.Баховен. Розвинув цю концепцію американський етнограф Л.Морган у праці “Стародавнє суспільство”, намітивши схему еволюції сімейно-шлюбних відносин із послідовною їх зміною: Кровноспоріднена сім’я (шлюби між родичами одного покоління); Пуналуальна (заборона шлюбів між кровними родичами одного покоління); Парна сім’я; Патріархальна; Моногамна.

1. Богословські концепції культури, в яких термін культура вживається в значенні культу ( лат. Cultus – вшанування, поклоніння) і суть її полягає в процесі осмислення божественного в природі та історії. 2.Просвітницькі концепції культури, в центрі уваги яких знаходився історичний “дух народу”, виражений у результатах діяльності людей, у характері суспільних порядків та інститутів, народних звичаях і традиціях. 3. Німецькі культурологічні школи (культура – це здатність індивіда піднятись від примітивного чуттєвого існування до морального буття, за якого людина дістає змогу діяти вільно в ім’я мети, яку вона сама ставить перед собою відповідно до морального обов’язку). 4. Концепції культурних переворотів або концепція циклічного розвитку культури , суть якої полягає в поділі історичного процесу на періоди (цикли). 5. Революційно-демократична концепція культури - це власна концепція культурно-історичного розвитку українського народу.

З кінця XVIII ст. зростає потяг вчених європейських країн до вивчення власної народної культури у зв’язку з розвитком націй та формування національної свідомості. Внаслідок цих процесів, у XIX ст., обсяг нагромаджених знань про культуру досяг такого рівня, коли стало необхідним їх теоретичне осмислення.

Принцип об’єктивності; Принцип історизму; Принцип логізму; Принцип послідовності .

Вивчити: Основні визначення культури; Основні етапи формування культури; Закономірності розвитку культури; Основні художні стилі та культурні епохи; Функції культури.

Типологію культури; Ментальний зміст культури; Систему розвитку культури; Закономірності світового культурного процесу.

Культуру як систему суспільного розвитку; Систему культурних феноменів; Особливості культурних епох; Особливості вітчизняної та світової культур

Дж. Віко, Ш.Л.Монтеск’є, А.Р.Тюрго,Ж.А.Кондорсе, І. Кант, Г.Спенсер, Л.Г. Морган, Є.Б.Тейлор, О.Шпенглер, А.Тойбні. Їх ідеї мають велике значення і сьогодні.

П. Куліш М. Костомаров

О. Огієнко, висунув концепцію історії культури українців від найдавніших часів, являється автором праці “Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу; Широко розгорнулися дослідження української культури в діаспорі, написані і видані: 1) курс лекцій для студентів Українського технічно-господарського інституту в Подебрадах “Українська культура” ( 1940 р.), 2) тематична тритомна “Енциклопедія українознавства” (1949 р. Мюнхен-Нью-Йорк), 3) “Нариси з історії нашої культури” (Є. Маланюка в 50-х рр.), 4) “Тисяча років української культури” (М.Семчишина в 1956 р.).

У працях І.Франка вперше зроблено філософсько-світоглядне опрацювання цілісної концепції історії української культури від найдавніших часів до кінця XIX ст.

Доля людської культури і знань про неї залежить від того, чи зуміє людство скористатися, закладеним у надрах культури творчим потенціалом, і зупинити натиск вандалізму, моральної розбещеності, тоталітаризму, щоб спрямувати суспільне життя в русло всебічного розвитку та соціальної справедливості.