Презентація на тему:
Берлінський мур

Берлінський мур

В ніч на 13 серпня 1961 року в Берліні починається зведення Берлінської стіни – залізобетонного муру 4 метри заввишки й 155 кілометрів завдовжки. Він став справжнім прикордонним пунктом – з колючим дротом й військовим блок-постом.

Мур – символ холодної війни, попід яким, протягом наступних 28 років, загинуло щонайменше 136 людей – вони намагались потрапити до ФРН.

1961 рік. В Європі тривала боротьба між двома панівними системами. Завдяки Другій Світовій війні, Радянський Союз отримав можливість поширити свій вплив в країнах Східної Європи. Втім, в одній з них – Німецькій Демократичній республіці, НДР, – існував шматок, що підпорядковувася Заходу, – Західний Берлін. Його утворення також було наслідком Другої Світової війни.

Тоді як інші прикордонні території, що розділяли Захід та держави коммуністичного блоку, перебували під особливим контролем військових, тут у Берліні треба було лише перетнути вулицю. Й цьому ніщо не заважало. Таким чином, протягом 12 років понад три мільйони людей – це майже 16 відсотків населення – перейшли до західної частини Німеччини – ФРН – у пошуках ліпшої долі. Все це відбувалося у той час, коли країні дуже не вистачало робочої сили, необхідної для відбудови зруйнованих війною міст.

Для відвідування Західного Берліна громадянам НДР був потрібен спеціальний дозвіл. Право вільного проходу мали тільки пенсіонери. Спроби нелегального перетину кордону каралися, згідно з параграфом 213 карного законодавства НДР, позбавленням волі на строк до 8 років. 2007 року було оприлюднено письмовий наказ, датований 1 жовтня 1973, що наказував прикордонникам стріляти на ураження по всіх втікачах без винятку.

Незважаючи на сувору заборону, протягом 17 років існування стіни, в західну частину втекло 175287 чоловік. Найвідоміші випадки втеч із НДР такими шляхами: масовий вихід по тунелю завдовжки 145 метрів, перельоти на дельтаплані, на повітряній кулі з нейлонових фрагментів, по мотузці, перекинутою між вікнами сусідніх будинків, на машині з відкидним верхом, за допомогою тарану стіни бульдозером. Разом з тим відомі й численні жертви Берлінської стіни. За різними даними, загальне число людей, вбитих при спробі втечі з НДР на Захід становить від 125 до 1245 чоловік. 8 прикордонників НДР було вбито порушниками кордону і пострілами з території Західного Берліна.

Першим при спробі втечі був розстріляний 24-літній Гюнтер Литфин У 1966 прикордонники НДР розстріляли 40 пострілами 2 дітей (10 і 13 років) Останньою жертвою режиму, що діяв на прикордонних територіях, став Кріс Геффрой, якого розстріляли 6 лютого 1989.

12 червня 1987 Президент США Рональд Рейган, виголошуючи промову біля Бранденбурзьких воріт на честь 750-річчя Берліна, вітаючи прагнення радянського керівництва до змін закликав Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова знести Стіну, що символізувало би правдиве прагнення радянського керівництва до змін. Зокрема він сказав: «Генеральний секретарю Горбачов, якщо Ви шукаєте миру, якщо Ви шукаєте процвітання для Радянського Союзу та Східної Європи, якщо Ви шукаєте лібералізації: приїжджайте сюди! Пане Горбачов, відкрийте ці ворота! Пане Горбачов, Зруйнуйте цю стіну!»

Після того як у травні 1989 року під впливом перебудови в СРСР Угорщина знищила укріплення на кордоні зі своїм західним сусідом — Австрією, а 11 вересня 1989 року угорський уряд оголосив про відкриття кордонів, берлінська стіна втратила свій сенс — лише протягом трьох днів НДР покинули через територію Угорщини 15 тисяч громадян. У країні почалися масові демонстрації з вимогою цивільних прав і свобод. У ніч з 9 на 10 листопада було прийнято рішення про відкриття пунктів перепуску між частинами міста.