Презентація на тему:
Українське пізне бароко

Велич архітектури бароко

В українському бароко знайшли віддзеркалення життєрадісність і піднесення. У ХVII ст. в Україні склалися умови для формування нових тенденцій у культурі, зумовлених переходом від релігійного до світського, раціонального світогляду. Стиль бароко, що поширився у цей період по всій Європі, в Україні вилився у форми, багато чим відмінні від європейських.

Велику роль у становленні українського бароко відігравав Київ. Під керівництвом митрополита Петра Могили у 30-ті роки ХVIII ст. були оновлені архітектурні перлини Київської Русі. Характерні риси: Пластичні архітектурні форми; Використання декоративних деталей, виділених на тлі оштукатурених стін; Застосування куполів цибулинної і грушоподібної форм.

Найбільш поширеним є таке датування пам'яток західного і східного українського бароко: - перший період (раннє бароко, 1648 -1680-ті роки) - так зване «геометричне» бароко, перехідне від Ренесансу, яке характеризується ще певною незрілістю, недовершеністю стилю, який остаточно сформується лише на другому періоді високого бароко, асиметрією планів і фасадів;

- третій період (пізнє бароко, початок 1740 - кінець 1770-х років) - перехід від бароко до класицизму, який характеризується поступовою втратою рис бароко і проявом класичних ознак, що пояснюється передусім зовнішніми впливами. В об'єктах цього періоду змінюється форма бань (зникає перехват - ковнірв), з'являється класицистичне трактування ордерної системи та рустовка. другий період (середнє або високе бароко, 1680 - початок 1740-х років) - період найбільшого розквіту бароко, стильової чистоти і завершеності, створення більшості шедеврів цього стилю. Характерна ознака цього періоду - бані з перехватом - ковніром і пишний декор;

Типовими прикладами західного римо-католицького бароко можна вважати костьоли в с. Жданове на Вінниччині

та в с. Олика на Волині. Найчастіше це тринефні споруди в стилі польського бароко, з еліптичною формою нефу, овальними планами, масивним ордером, підкресленими розкріповками карнизу і використанням скульптур. Головний фасад найчастіше прикрашався характерним фронтоном і двома баштами по боках.

Серед кращих зразків західного римо-католицького бароко варто насамперед згадати Домініканські костьоли у Тернополі та Львові.

Західне українське (греко-католицьке) бароко представлене собором Святого Юра у Львові та Успенським собором Почаївської лаври. В цих соборах поєднались властива католицькому бароко підкресленість головного західного фасаду і всефасадність українських дерев'яних церков.

Собор Святого Юра стоїть на терасі, оточений з трьох боків низькими корпусами. Його фасад розчленований пілястрами і карнизами, на відміну від Домініканського костьолу у Львові він не виділений сильними розкріповками, значними виносами карнизу, підкресленими членуваннями і монументальним ордером, через що собор Святого Юра виглядає особливо гармонійно

Собор Святого Юра – головний греко-католицький собор у Львові, перлина українського бароко. Побудований в 1770 році за проектом Богдана Меретина. На його території довго була резиденція українських митрополитів. Фасад прикрашають скульптури роботи Пінзеля. Над інтер'єром працювали скульптори С. Фесінгер, М. Філевича, і художники Л. Долинський, Ю. Радивилівський. У 1865 році у дворі побудували дзвіницю. Навколо собору знаходиться сад. Поруч знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001р. зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло II.   

Загальна композиція Успенського собору Почаївської лаври з забудовою навколо нього - терасна, будівлі розташовані на схилах із поступовим підвищенням до головного акценту - Успенського собору. Головний фасад за католицькими традиціями прикрашають дві башти, повернені під кутом 45° до головної осі, щоб підкреслити всефасадність собору - характерну рису українських церков. В цілому ж композиція собору з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними баштами співзвучна шедеврам козацького бароко

Східна школа українського бароко охопила території правобережної Наддніпрянщини і Лівобережжя. В правобережно-наддніпрянській, чернігівській, полтавській і слобожанській регіональних школах зустрічалися тринавні церкви, похідні від давньоруського зодчества, трикамерні церкви, похідні від дерев'яного зодчества, хрещаті церкви, похідні від грецького хреста, три- та чотириконхові церкви, похідні від середньовічних церков-твердинь, а також церкви і трапезні із змішаними планами.

Київська і чернігівська школи виявились найбільш багатими на пам'ятки доби бароко, менше всього пам'яток східного бароко на Полтавщині. Водночас на Полтавщині стиль бароко в церквах проіснував довше, ніж це відмічено граничним датуванням - 1770-ми роками. Наприклад, такі об'єкти полтавської школи, як собор Різдва в Пірятині і Троїцька церква в Диканьці, датовані початком 1780-х років.

Пирятинський собор Різдва Богородиці нині являє собою муровану одноярусну, прямокутну в плані, тридільну споруду. Фасади завершені карнизом нескладного профілю з трикутними фронтонами. Центральна частина храму перекрита склепінням і завершена восьмигранним барабаном з банею, яка нагадує форми дерев'яних церков. Поверхня храмових стін прикрашена ліпниною наличників, характерних для українського бароко

Троїцька церква (1780) виконана в стилі бароко, в плані має форму хреста, округлі кути, оформлені пілястрами та прямокутними колонами, стіни завершені високими карнизами. Саме її розписував Вакула у всесвітньо відомому творі Гоголя.

Найвідомішими об'єктами пізнього бароко були Собор Різдва Богородиці м.Козелець

і дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Київо-печерської лаври.

Собор споруджено у 1752-1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим — на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці.

Дзвіниця Успенського собору будувалася на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812 року. Вона поєднувала в собі риси українського бароко і класицизму, що поступово затверджувався.

Андріївська церква у Києві

Архітектор Андріївської церкви – Бартоломео Растреллі. Побудована на одній із круч Старокиївської гори на замовлення імператриці Єлизавети. Будівельні роботи велися в 1749-1754 рр. під керівництвом московського зодчого І.Мічуріна. У плані –хрестово-купольний храм. Фасади оформлені пілястрами і колонами коринфського ордера, поставленими на високий цоколь. Білі пілястри, колони, карнизи, їхні позолочені капітелі, картуші й орнаменти виділяються білизною й сяйвом позолоти на тлі бірюзових стін.

Палац збудовано в 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети за проектом архітектора Бартоломео Растреллі. Маріїнський палац - яскравий приклад стилю бароко: виразні об'єми, багата пластика фасадів. Під керівництвом учня Растреллі - російського зодчого Івана Мічурина будівництво палацу остаточно було завершено у 1752 році. Разом з І. Мічуріним на будівництві палацу працювали архітектори М. Васильєв, М. Сальников, П. Неелов, Я. Трубников, Т. Невський та інші, а також запрошені іноземні майстри «цегляної і черепичної справи» А. Демарку, К. Пеллі, Й.-А. Гофмейстер.

У стилі українського бароко зводилися не тільки кам'яні, але й дерев'яні церкви. Вони були високими, мали багато верхівок і маківок, складні динамічні форми. Яскравим прикладом таких храмів є Троїцький собор у Новомосковську Дніпропетровської області. Ця складна пірамідальна композиція виконана з незвичайно високою майстерністю. Цей собор створює враження стрімкого руху, спрямованого до неба.

Це єдиний в українському деревянному зодчестві приклад хрещатого, дев'ятикамерного, дев'ятиглавого храму. Він був побудований народним майстром Яковом Погребняком. На мідній дошці 1883 р., знайденій під час реставраційних робіт під підлогою, - гравіровка: "Основался впервые 1775-го года". До 1880 р. через вітхість собору виникла потреба у заміні його на новий. 1888 року споруду було перекладено, як свідчать документи, «за старим зразком» за проектом арх. Харманського.

Українське бароко істотно відрізнялося від європейського. В Україні це мистецтво, не порушуючи своїх старих традицій, прагнуло до симетрії в композиції, до гармонії і цілісності. Західне ж бароко позначено динамічністю й асиметричною композицією. Не зважаючи на розходження, в українському мистецтві, як і в європейському, художній образ був спрямований на вираження пафосу. Величі, репрезентативності, а іноді – й парадності.