Презентація на тему:
"Політичні репресії першої половини 30-их років ХХ ст"

Політичні репресії першої половини 30-их років ХХ ст.

1. Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху. 2. Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 – 1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі. 3. Репресії в Україні були не “викривленням” ленінської політики, а її логічним продовженням, що витікала з самої суті радянської тоталітарної системи, яка, в свою чергу, спиралася на традиційний російський великодержавний шовінізм, що сягає ще часів Російської імперії.

Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома хвилями прокотилися по Україні: Перша – 1929–1931 рр.: примусова колективізація і розкуркулення, процес „Спілки Визволення України (СВУ)” , ліквідація УАПЦ. Друга – 1932–1934 рр.: штучний голод, постишевський терор (проти інтелігенції та партпрацівників).  Третя – 1936–1938 рр.: так званий „великий терор”, в центрі якого були репресії проти військових.

1929–1931 рр. Проце с Спі лки ви зволення Украї ни — показовий процес над 45 керівниками і головними діячами  СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові від  9 березня до 19 квітня 1930 року. Справа СВУ була початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розпочався в УРСР по визвольних змаганнях. Оперний театр у Харкові

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в підрадянській Україні. Вже через 7 років ліквідація УАПЦ завершується. Було розстріляно колишнього митрополита УАПЦ Василя Липківського. Василь Липківський

В 1931 р. відбувся ще один процес – так званого „Українського національного центру”, за яким були репресовані 50 представників української інтелігенції, серед них: Михайло Грушевський Матвій Яворський

1932–1934 рр. У 1933 р. було заарештовано видатного режисера Леся Курбаса, а організований ним театр „Березіль” – закрито.

Протягом 1933 р. від наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто 1649 науковців. У цілому за ці роки Україна втратила близько 500 талановитих письменників. Влада стояла на заваді творчості таких видатних кінорежисерів, як О. Довженко, І. Кавалерідзе, І. Савченко.

Сталіну і партійному керівництву для проведення колективізації на селі потрібна була опора. Сталін розумів, що найбільшим ворогом його планам є клас заможного селянства і тому партія взяла курс на ліквідацію куркульства. Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Решту позбавляли всієї їхньої власності.

Найстрашнішим засобом боротьби сталінської влади проти українського селянства став Голодомор 1932-1933 років. Голодомо р 1932–1933 років —масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод , що призвів до багатомільйонних людських втрат. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції. Черговими жертвами репресій стали:   Микола Куліш Микола Зеров Євген Плужник

Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення. У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР і в Україні зокрема.