Презентація на тему:
Першоджерела українського народу

Презентацію на тему: “Першоджерела українського народу ” підготувала вчитель історії Вороненської ЗОШ І-ІІІ ст. Жашківського районної ради Черкаської області Мельник Ольга Іванівна 2011 рік

Мета Ознайомити учнів із першоджерелами української культури. Розвивати вміння порівнювати українську культуру минулого та сьогодення; творчі здібності, пізнавальну активність. Формувати та розвивати національну свідомість. Виховувати в учнів високу духовність на основі загальнолюдських цінностей.

Пересопницьке Євангеліє – святиня українського народу Щодо багатства орнаментальних мотивів "Пересопницьке Євангеліє" займає перше місце серед українських і взагалі серед східнослов’янських рукописів. Возняк М. Історія української літератури: У 2-х кн. – Л.: Світ, 1992. – Кн.1. – С. 296

СТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТКИ ТА ЇЇ ІСТОРІЯ Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна та мистецька пам’ятка середини XVI століття, перший з відомих нам перекладів священного тексту Євангелія книжною староукраїнстькою мовою. Тому за новітніх часів – як символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України – Пересопницьке Євангеліє набуває значення „політичного символу нації” та використовується під час інагурації усіх Президентів нової Української держави: Л. М. Кравчука (1991), Л. Д. Кучми (1994, 1999) та В. А. Ющенка (2005), В. Ф. Януковича в ( 2009).

Мова Пересопниці За оцінкою вчених, ПЄ написано книжною староукраїнською літературною мовою. Пам’ятка має виразно українську синктаксичну структуру. Про зв’язок памятки з живою українською мовою того часу свідчать також її морфологічний та фонетичний аспекти. Таким чином, ПЄ є найраннішим з відомих нам сьогодні перекладів тексту Євангелія українською літературно-писемною мовою середини XVI століття.

Обставини створення та творці пам’ятки Роботу було розпочато 15 серпня 1556 р. у Заславському монастирі при церкві в ім’я Святої Тройці на Волині (нині м. Ізяслав Хмельницької обл.). А завершено її було 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер с. Пересопниця Рівненської обл.). Замовниками та фундаторами ПЄ виступали українські шляхтичі – волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка — князь Іван та Євдокія Чарторийські. Переклад було здійснено архімандритом Пречистенського (на честь Пречистої Богородиці) монастиря Пересопниці Григорієм, а писцем пам’ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Васілієвич, син протопопа Сяніцького.

Історія створення тексту та історична доля Пересопниці Згідно відомостей, що містяться у самому рукописі, над створенням тексту працювало усього двоє людей – архімандрит Григорій та писець Михайло Василієвич. Можливо, це й перебільшення, оскільки, на думку вчених, ілюстрації та мистецьке оздоблення рукопису свідчить про те, що над його художнім оформленням працювали як мінімум два майстри (одним з яких, ймовірно, був сам писець Михайло Василієвич, а інший – це невідомий майстер книжкової мініатюри та іконопису).

Доля пам'ятки після зруйнування Пречистенського монастиря тривалий час була невідома. Однак 1701 р., тобто через 140 років після завершення праці над створенням Пересопницького Євангелія, її було подаровано Переяславському єпископському престолові гетьманом Іваном Мазепою. Згодом Пересопницьке Євангеліє стає окрасою бібліотеки Полтавської Семінарії, де з нею зміг ознайомитися відомий філолог-славіст проф. Осип Бодянський (1808-1877). Після переведення Семінарії з Переяславу до Полтави (1862) святиню було перевезено разом із рештою бібліотеки. Початок ХХ століття вона зустрічає вже у Полтавському давньосховищі, і лише 1947 р., після перебування в евакуації святиня потрапляє до Києва, де й досі знаходиться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. (під шрифтом: ф. I № 15512).

Літописна Пересопниця Пересопницьке Євангеліє було переписане на 482 пергаментних аркушах і по-мистецьки оздоблене малюнками, що зображають чотирьох євангелістів, заставками та рослинним орнаментом.

Мініатюра "Євангеліст Матвій" Початок Євангелія від Матвія Мініатюра Євангеліст Йоан з Прохором

Можливе місце знаходження Пересопницького монастиря Можливе місце знаходження Пересопницького монастиря, в якому була надрукована українська реліквія невідоме . Спроби археологів знайти цей монастир до цього часу не увінчались успіхом. На думку фахівців, дослідження прогнозованої території древнього монастиря геофізичними методами дали б позитивний результат.  

ПЕРЕСОПНИЦЯ    Пересопниця (перша письмова згадка датується 1149-м р.), столиця значного князівського уділу (літописної Погорини), була претендентом на роль політико-економічного центру східної Волині.

Першокнига в краєзнавчих розвідках

Світло далекої зірки Пам'ятний знак на честь виходу в світ Пересопницького Євангелія Відкриття пам'ятника Пересопницькому Євангелію (1991)

Про Пересопницьке Євангеліє в мережі Інтернет Глинчак В. Книга присяги. Пересопницьке Євангеліє – в невідоме. Дзеркало тижня: Міжнародний суспільно-політичний тижневик. [Електронний ресурс] : Людина. Історія. Стаття з архіву.5 (533) http://www.zn.kiev.ua/nn/show/533/49176/ (2006, травень, 16). Дубровіна Л.А., Ігнатенко Л.А. Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (2006, травень, 16). Пересопницьке Євангеліє. Вікіпендія: Вільна енциклопедія. (2006, травень, 16). Пересопницьке Євангеліє, 1556-1561. Галерея мистецтв: Художники. Події. Ресурси. (2006, травень, 16). Коротка історія рукопису. Ілюстрації Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 рр.) Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (2006, травень, 16). Коротка історія рукопису. Бібліографія Прокопенко В. Блага вість із Пересипниці. Дзеркало тижня: Міжнародний суспільно-політичний тижневик. [Електронний ресурс]: Людина. Мистецтво. Стаття з архіву 23 (347) (2006, травень, 16). Коротка історія літописного міста та написання Пересопницького Євангелія. Солонська Н. Пересопницьке Євангеліє. Українознавство: Науково-дослідний інститут українознавства (2006, травень, 16). Творчим колективом Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, Інститутом української мови та Українським мовно-інформаційним центром НАН України підготовлено до друку і випущено в світ 2001р. Пересопницьке Євангеліє. Чепіга І.П. Бібліографія праць про Пересопницьке Євангеліє. Архіви України (2006, травень, 16).

Архітектор Віктор Ковальчук. Проекти храму-пам'ятника в селі Пересопниця Рівненського району на честь української Першокниги - "Пересопницького Євангелія"

В.Ф.Янукович склав присягу на вірність українському народу, поклавши руку на Пересопницьке Євангеліє:

Новообраний президент може присягати не на Пересопницькому Євангелії, а на його факсимільній копії Це сучасне друковане видання спеціально зістарювали, намагалися відтворити всі пошкодження оригіналу та відбитки пальців. Тільки обкладинку поміняли на шкіряну.

Памятник Івану Федоровичу в Москві Ім’я Івана Федорова варте найщирішої пошани — це величний і прекрасний образ людини, що без краю віддана культурній праці. В. Романовський

Памятник Івану Федоровичу у Львові Друкар писав: «Видрукував я цю корисну для душі книгу «Апостол» у славнозвісному місті Львові на славу всемогутньої і живоначальної Трійці, Отця і Сина, і Святого Духа, амінь…»Федоров вважався друкарем «книг перед тим небачених», але теж наголошував, що він «занедбане друкування у Львові відновив». Таким чином можна вважати, що ще до нього тут друкувалися книги. Перша книга «Апостол» вийшла накладом 1200 примірників, досить великим як на теперішні часи, а згодом його «Острозька Біблія» мала наклад півтори тисячі примірників.

Організувати власну друкарню Івану Федоровичу допомогло Львівське братство. Наприкінці лютого 1573 р. він розпочав друкування своєї першої у Львові книги «Апостол», роботу над якою завершив 15 лютого 1574 р. Львівський «Апостол» – надзвичайно дбайливо складена та майстерно оформлена книга на 264 сторінки. Порівняно з московським «Апостолом» львівська книга мала ряд нововведень, зокрема вирізьблені додаткові сторінкові гравюри із зображенням євангеліста Луки, орнаментальним знаком герба Львова та друкарським знаком – гербом самого першодрукаря. У львівському «Апостолі» вміщено широку й докладну післямову «Повість... откуда начася й како свершися друкарня сия». Післямова, написана самим Іваном Федоровичем, характеризує його не лише як талановитого ремісника, а й високоосвіченого редактора та палкого патріота. Львівського «Апостола» було виготовлено близько 1000 примірників, з яких до сьогодні в різних книгосховищах світу збереглося тільки 85. Апостол. Львів, 1574

Автограф Федоровича з 23 липня 1583 Памятник Івану Федоровичу (на вулиці Підвальна, у Львові)

Перший “Буквар” Другим видатним львівським виданням Івана Федоровича був «Буквар» – перший в  Україні друкований посібник для навчання письменності, складений, як сказано в післямові, «ради скорого младенческого наученія». Ця невелика книжка складається з 45 аркушів (90 сторінок), оздоблена заставками, кінцівками й гербами Львова та її автора, Івана Федоровича. Обидві книги надруковані на якісному білому папері місцевого виробництва.

Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть.

Мистецька спадщина Івана Федорова

Писемні пам’ятки першодрукаря

Друкарський верстат Івана Федорова. ХVIст.

Сторінка “Апостола” Остання сторінка “Букваря” з гербом Львова та друкарським знаком Івана Федорова.

Сторінки Острозької біблії

Герб В.-К. Острозького з Біблії

Князь Василь-Констянтин Острозький