Презентація на тему:
"Київська Русь"

Ки ївська Русь (Русь або Давньору ська держа ва) (давньорус. Роусь) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Була об'єднанням східно-слов'янських племен під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моряна півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході

Утворення Київської Русі. За літописним переказом князь Кий разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ — майбутню столицю східнослов'янської держави та сучасної України. У середньовічних джерелах Київську Русь називали Руссю або Руською землею. Давньоруська держава постала внаслідок об’єднання розрізнених східнослов'янських племен у племінні союзи та племінні княжіння навколо території Середньої Наддніпрянщини (Русі у вузькому або етнічному значенні) та Великого Новгорода. князь Кий Скульптурна композиція на честь легендарних фундаторів Києва — Кия, Щека, Хорива і їх сестри Либіді

Перші князі Аско льд (в Ніконовському літописі — Осколд) — напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва. Здобув владу можливо перед 860, загинув у 882 році.

напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніш882, загинув між 912 і 922 роками.

Великий Князь Київський (913-945). За деякими даними – основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря, який народився 875 р. У 903 р. Ігор одружується на псковитянці Ользі.

(хрещене ім'я Олена; †11 липня 969, нов. ст. — †24 липня 969) дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили.

(*бл. 935 — †березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику. Князь Святослав «Іду на ви!» худ. Лео Хао

Мапи Київської Русі

Споруди Багатокупольні храми з випуклими округлими куполами та плоскими рельєфами.

Софійський собор (макет)

Десятинна церква У 1828-42 роках за проектом В. Й. Стасова на місці Десятинної церкви був збудований однойменні храми, зруйнований більшовиками в 1928 році.

Золоті ворота

Церква Св. Пантелеймона (1194 р.)

Зображення виконувалися широкими, великими колірними площинами. Створювався ефект мерехтіння за рахунок фіксування дрібних шматочків смальти під різними кутами.

Зображення ликів святих втрачають візантійську суворість, набуваючи більшої м'якості та округлості, передаючи людське тепло та душевність. В допоміжних приміщеннях зустрічаються розписи на світські побутові сюжети.

Не відходячи від візантійських канонів, надавали зображенням індивідуальних рис та передавали справжні почуття.

«Алімпій Печерський (Аліпій, Олімпій) (бл. 1050–1114) — ієромонах Києво-Печерського монастиря, перший відомий давньоруський іконописець, мозаїст і ювелір. Канонізований православною церквою як преподобний. Його ікони прославилися як чудотворні.

Ближні печери Нестор-літописець

Повість врем'яних літ — літописне зведення, складене у Києві на поч. ХІІ ст, пам’ятка літератури Київської Русі. Оригінал «Повісті врем'янних літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки: Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський, переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті врем'яних літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава— сина Володимира IІ Мономаха.

Найдавнішою працею, що дійшла до нас у письмовому вигляді від часів Київської Русі, є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Він був наближеною до князя Ярослава Мудрого людиною, пресвітером княжої церкви у Берестові, якого в 1051 р. обрано першим Київським митрополитом руського походження. «Слово про закон і благодать» написане й виголошене ним з нагоди закінчення будівництва собору св. Софії у Києві

Слово о полку Ігоревім (Слово о плъку Игоревѣ; «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігореві, Ігоря сина Святославля, внука Ольгова») — давньоруська героїчна поема кін. XII ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України.

Над перекладом, переписуванням і оформленням Євангелія працював Михайло Василієвич зі Сянока, що на Лемківщині. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою. Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в заславському Святотроїцькому монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі 

Написання заголовних літер яскраво червоною кіновар'ю. На відміну від візантійського стилю мініатюри мають повчальний характер. За манерою виконання схожі з фресками, а деколи й іконами.

Широке застосування емалей з домінуванням яскравих локальних кольорів (синього, червоного, зеленого) на характерному білому тлі. Використання великих плоскісних зображень.