X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Історія заснування та походження назви селища Братське

Завантажити презентацію

Історія заснування та походження назви селища Братське

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Історія заснування та походження назви селища Братське Презентація учнів 11 класу гімназії селища братське Бригарчук А. Валівко о.

Слайд 2

“О наше миле і завжди рідне серцю Братське! Милішого, дорожчого серцю куточка, ніж ти, Братське, для нас, хто тут народився та виріс чи проживав довгий час немає ніде. І де б не закинула доля істинного братчанина, як би гарно він там не влаштувався і не жив, та завжди його нестримно кличе, тягне, вабить оте степове привілля, оті незабутні батьківські стежки і такі славні, гостинні та привітні люди Братчини”.   М. Радкевич

Слайд 3

Карта Миколаївської області   Рідний край - це саме той куточок землі, де ми народилися, живемо, де наповнюємося батьківським теплом і материнсь¬кою любов'ю, де природа насичує цілющою силою, а душі твоїй любо і затишно. І саме тут ми вчимося у предків всепереможному добру, яке завжди врятовувало світ. Історія Братщини та окремих населених пунктів району вивчена недостатньо. Основна частина документів, які стосуються даної місцевості, зберігається в центральних архівах Росії та в фондах Державного архіву Миколаївської області, Державного архіву Херсонської області. Дослідженням історії заснування та походження назв населених пунктів Братського району займалися: Іванченко А., Ковальова Ф.О., Чистова В.П., Кругляк Ю.М., Кухар-Онишко Н.О., Гриневич В.О., Гаркуша Н.М., Лобода В.В., Радкевич М.М, Тригуб О., Янко М.П., Марченко О.М., Мєзєнцева І.М., Голомб М.К., Голомб А.П., Силенко О.В. та ін.

Слайд 4

Назва «Братське» пов'язана з чотирма етапами (хвилями) заселення Братського: - зимівчанами-козаками, -старообрядцями, -землевласниками Станкевичем та Живковичами. Від початку свого існування і до наших днів назва селища, хоч і лишалася незмінною (крім періоду з 1817-1887 рр.). але набувала іншого змісту, що пов'язано із вказаною вище поетапністю заселення селища

Слайд 5

Перший етап .Виникнення Братського з козацького зимівника. Територія Запоріжжя ділилася на 8 паланок. дві з яких знаходилися на території Миколаївщини: Бугогардівська і Прогноївська (Кінбурнська). На Бузі, у запорозькому урочищі Гард, біля сучасних сіл Богданівна Доманівського і Костянтинівна Арбузинського районів, знаходився центр Бугогардівської паланки. До середини XVIII ст. паланка займала територію північних і північно-східних районів сучасної Миколаївшини. миколаївські дослідники В.II. Шкварець та М.Ф. Мельник, окрім двох вище згаданих, називають ще третю - Перевізницьку (Інгульську) паланку.

Слайд 6

Час виникнення Бугогардівської паланки - невідомий. але «по предположению Дмитрия Яворницкого земля запорожских казаков была разделена на паланки в 1734 году, после возвращения запорожцев из под власти Крымского хана в Россию» . На території паланки сіл не було, лише зимівники: в урочищі Соколи (Вознесенськ), Вербовому, Балацькому, Мигеї, Корабельному, Громоклеї. Їх населення займалося сільським господарством, утримували худобу.

Слайд 7

Слайд 8

У топографічному описі території, складеному 1775 року, зазначається, що на берегах Інгулу знаходилося 17 запорізьких зимівників. Інгульця і Громоклеї – 1 1. Дніпра - 14. Бугу - 7. Мертвих Вод - 4. Єланця - 5. Сухого і Куцого Сланця - по одному. Крім того, на цій території знаходилися п'ять загонів для худоби, рибні заводи, при яких були збудовані землянки та курені. На берегах Дніпра та його лиману переписувачі відмітили 17 землянок і 15 куренів, на берегах Бугу - відповідно 11 і 39. Інгулу - 2 і 4. Інгульця - 4 і 1 - разом 34 землянки та 59 куренів. О. Скальковський і Д.І. Яворницький говорять про те. що в Інгульській та Бугогардівській паланках нараховувався 71 зимівник [8]. На цій цифрі сходяться й О.Ф. Ковальова і В.П. Чистов. Стверджуючи, що «из зимовников возникли и выросли нынешние сёла: Белоусовка, Бугское Вознесенского района, Братское, Костуватое Братского – района, Крымка Первомайского района, Катериновка Баштанского района (в составе Касперово-Николаевки, старое название Горбулова, зимовник козака Горба)» Отже козацьких поселень на території Братщини було 11. а саме: у Братському, Костуватому, Ганнівці, Мостовому, Кам’яно-Костуватому, Лісовому, Антонополю Кривій Пустоші, Микольському, Новопетрівці, Кам'яноватці.

Слайд 9

Місцевий краєзнавець М.М. Радкевич акцентує увагу на наступному: «У кінці XVII ст. із Запорізької Січі до Мигії, яка стала центром Бугогардівської паланки, козаки проклали шлях. На Мертвоводській переправі. де зараз Братське, він перехрещувався з Кучманським шляхом з району теперішньої Знаменки на Костянтинівку і через її броди в Забужжя. Незабаром на переправі появилася корчма. Потім поселилися козаки та гайдамаки, і виник хутір-зимівник. Сюди стали переселятися дехто з козаків Кам'януватки та осідати гайдамаки з кріпаків, що втекли з неволі. Хутір переріс у село. Його назвали Братське». Таким чином, на його думку Братське виникло набагато раніше від офіційної дати.

Слайд 10

Другий етап .Заселення Братщини старообрядцями. Починаючи з 40-х років XVIII ст. окрім козацьких поселень, які, до речі, були фактичними господарями Причорноморських степів. «...стали возникать селения великоруссов-раскольников и малороссов-выходцев из польской Украины... XVIІІ в. был посвящен устройству здесь новых русских укреплений и мерам к усиленной колонизации пустынного края...» . Про активне заселення краю старообрядцями пише й О. Тригуб: «Серед росіян, які почали заселяти побузькі землі в середині XVIII століття, переважали старообрядці, або розкольники (представники напряму в православ'ї, що не прийняли церковних реформ патріарха Никона 1653-1660 рр. і продовжували правити службу за старим обрядом), які в 1756-1757 роках почали масово прибувати з Правобережної України, Білорусії та Литви на Новослобідське козаче поселення» . Хоча поселяли старообрядців «...на землях південного краю ще у 1754 році на кордоні Нової Сербії та Запорожжя. ...Переважна більшість старообрядців була поселена в Єлисаветградській провінції...» .

Слайд 11

Про перебування старообрядців на території Братського свідчать дані археології: «На території сучасного ринку на той час був розташований чотириметровий курган. Під час зняття верхніх шарів було виявлено давні поховання старообрядців, що селилися тут із середини XVIII століття з центральних губерній Росії. Цікавий той факт, що їх домовини були пофарбовані блакитною фарбою» . Таким чином, спираючись на ці відомості, припускаємо, що старообрядці почали заселяти територію Братщини з 50-х років XVIII століття. Пік активності освоєння краю припадає на 60-ті роки XVIII століття.

Слайд 12

Третій етап . Поселення землевласника Станкевича у Братському. Заселення Північного Причорномор'я відбувалося швидкими темпами, причому вихідцями з різних місцевостей як України, так із-за кордону. Всього під заселення відводилося 1 421 000 десятин землі. Кожен округ ділився на 70 ділянок («дач»). їх величина у 32 округах складала 26 десятин, а в 38 (безлісих) - до 30 десятин.

Слайд 13

Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. не тільки загальмувала заселення краю, але й на перших порах завдала йому відчутних збитків. зокрема Єлисаветградській провінції. На початку війни, у 1769 р.. турецьке командування сформувало з болгар, волохів та молдаван окремий Молдавський полк, але незабаром «командири полків цього корпусу Скаржинський, Живкович та Укотич перейшли з корпусом на бік російської армії. За це Катерина II пожалувала їх генеральськими чинами і наділила кожному по сорок тисяч десятин землі. Скаржинський осів у Трикратах, Живкович у Братському, а Укотич в Михайло-Укотичевій (нині Лісове)...» . У 1771-1773 рр. землі. на яких розташовувалося Братське одержав «під заселення сербського гусарського полка секунд-майор Станкевич». Тобто, він стає одним із перших землевласників Братського і залишався ним, як мінімум 22-24 роки.

Слайд 14

Четвертний етап .Поселення у Братському поміщиків Живковичів. Дослідник М.М. Радкевич писав: «У 1788 році Ілля Михайлович Живкович поселився у Братському». Однак архівні матеріали свідчать, що з 1771 по 1795 роки у Братському першовласником земель був Станкевич. Живковича на цей час тут ще не було, що й досі є проблемним питання: в якому ж році І.М. Живкович став»: землевласником Брагського? У 1817 році братські та кам’януватські козаки й жителі інших сіл приєдналися до повстання проти царизму, яке спалахнуло серед бузьких козаків та солдат гарнізону міста Вознесенська. Послана царем уланська дивізія жорстоко придушила повстання. В кару за бунт братських та кам’януватськнх козаків виключили з реєстру і віддали в кріпаки панам Живковичу та Декар'єру, а Братське та Кам'януватку перейменували в села Живковичі й Декар'єрову. Отже можна стверджувати, що поміщик Живкович поселився у Братському у період 1795-1817 pp.

Слайд 15

Братське Походження топоніму (назви) “Братське” безпосередньо пов’язане з часом виникнення та розвитком селища. Взагалі існує декілька версій, розглянемо їх і спробуємо встановити істину. Лобода В.В. у своїй праці “Топонімія Дніпро-Бузького Межиріччя” наголошує, що першоназва селища була Станьковичево, вторинне найменування - Живковича, яке вживається паралельно з новою назвою Братське (від старообрядського брат - член братства: мешканцями були переселені з центральних губерній Росії старообрядці), що стала офіційною. На думку Радкевича М.М.: «...назва пішла від слова «братчики» (товариші), як іменували один одного при звертанні козаки та гайдамаки». Але твердження Лободи В.В. стосовно вторинного найменування села Живковича теж не є вірним, бо з 1771 по 1795 роки землями Братського володів М. Станькович, а Живковича на цей час тут ще не було. Старожил Яцевич С.Й. розповів про трьох не то братів-чумаків, не то козаків, які тут ставали на перепочинок. Тому це місце й назвали Станьковичами. Згодом брати переїхали сюди на постійне проживання. І назву Станьковичі було замінено на Братське, на честь трьох братів – перших поселенців. Можливо це пов’язано з тим, що Станькович не проживав у самому Братському, а тримав тут лише управителя чи економа. До речі ні про самого

Слайд 16

Станьковича, а ні про його перебування у містечку, братчани, на жаль, нічого не знають. Відповідно до другого етапу залюднення містечка на увагу заслуговує думка дослідника Янко М.П. про те, що назва походить від культового братства старообрядців, що селилися тут у ХVІІІ столітті, утворена за допомогою суфікса - ськ(е). Власне назва залишилася тією ж – Братське, але набуває іншого змісту. Щодо третього етапу заселення селища, то вона залишається незмінною, а вже на четвертому етапі назва містечка змінюється в такому порядку: “Живковичі – Братське”. Під назвою «Живковичі» воно існувало з 1817 по 1887 роки, а надалі Ілля Петрович Живкович умовив своїх братів спільно клопотатися перед властями, щоб містечко знову стало Братським. Тобто, селищу було повернено його першоназву, але в неї вкладався новий зміст: на честь чотирьох братів Живковичів.

Слайд 17

Російсько-турецька війна 1768-1774р. не тільки загальмувала заселення краю, але й на перших порах завдала йому збитків, зокрема Єлисаведградській провінції. На початку війни в 1769 р., турецьке командування сформувало з болгар, волохів та молдован окремий Молдавський полк, але незабаром “командири полків цього корпусу Скаржинський, Живкович та Укотич перейшли з корпусом на бік російської армії. За це Катерина ІІ пожалувала їх генеральськими чинами і наділила кожного по 40 тисяч десятин землі. Скаржинський осів у Трикратах, Живкович у Братському, а Укотич в Михайло-Укотичевій (нині с. Лісове)”. 1771-1773р землі, на яких розташовувалося Братське одержав “під заселення сербського гусарського полка майор Станкевич”. Тобто, він стає одним із перших землевласників Братського і залишався ним на 24 роки. За історію свого існування селище Братське мало такі назви: Братське (кінець ХVІІ століття -1771 рік), Братське Станьковича (1771-1795 роки), 1795-1817 роки (припускаємо, що воно залишалося Братським, оскільки, хто був його власником на цей період поки що невідомо), Живковичі (1817-1887 роки), з 1887-го по наші дні - Братське.

Слайд 18

За історію свого існування селище Братське мало такі назви: Братське (кінець XVII століття -1771 рік). Братське Станкевича (1771-1795 роки), 1795-1817 роки (припускаемо, що воно залишалося Братським, оскільки, хто був його власником на цей період --поки що невідомо). Живковичі (1817-1887 роки), з 1887-го по наші дні - Братське.  

Слайд 19

Легенди про рідний край

Слайд 20

Легенда "Як козак дубом став" Було це давно. Перейшов офіцер Живкович із своїми сербами на бік росіян, кинувши турецьку армію. Катерина дала за це йому володіння і землю навколо Братського. Ну а жінка його в турків зосталася. Вирішив пан оженитися знову в Братському. Дворянок він не розшукував, а хотів узяти молоду і красиву дівчину, навіть з простої сім’ї. Сподобалась йому дочка садівника. Почав її сватати. Батько тієї дівчини зрадів: - Іди - каже,- панною станеш. А та дівчина кохала козака з Кам’януватки. От на дівич-вечір приїхав козак та й викликав дівчину на берег Мертвоводу. Вона і сватів кинула, побігла. Аж хтось доніс панові, мовляв, подалася. Живкович зібрав своїх слуг, кинулися вони до берега та й оточили козака. Накинулися на юнака, а той був добрим воїном, як ухопив шаблю, так всі вбоки від нього. Він прикриває дівчину, відбивається, тисне гайдуків. Бачить пан: не можуть підступитися слуги до козака, втече з дівчиною. Вихопив поміщик пістоль і вистрілив