Презентація на тему:
До дня перемоги

День Перемоги

Все починалося з грому небесного, Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, Який на світанку вигнав із дому... А небо світле закрили чорні хрести! Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!.. Крізь руки у двір гусенята малі... І кров на травиці... І кров на землі... І шипить у ставку гаряче залізо, І полум'я дике шугає над лісом... І мама мовчазно-бліді, мов стіна... І тато поволеньки кажуть: «Війна...» Олекса РОЗДОЛЬСЬКИЙ

«Невідомий солдат... Але мені-то він відомий. Я знав його, бачив у запеклій штиковій атаці. Бачив, як він помирав з образою в згасаючих очах: мало вдалося знищити ворогів, несправедлива мить, коли куля увірвалася в нього і нестерпно пече зсередини... Я торкаюся рукою холодного граніту. Якщо бурштин — смола давніх дерев, то червоний граніт, можливо, закам'яніла людська кров?» Євген Долматовський «Зелена брама».

Велика Вітчизняна війна у малюнках художника Миколи Жукова Миколу Миколайовича Жукова (1908 - 1973) можна по праву назвати художником-бійцем. Із перших днів Великої Вітчизняної війни він пішов на фронт простим солдатом. Тяжкий воєнний шлях пройшов від рядового до капітана. На передовій і в тилу Микола Жуков своїми фронтовими малюнками створював художній літопис великого подвигу. Його роботи суто народні, у них правдиво зображений образ простого і мужнього солдата. І не випадково його картини часто порівнюють із поетичними образами поеми Олександра Твардовського «Василь Тьоркін». У спогадах Жуков писав: «Я прагнув зробити своє мистецтво загально значимим, необхідним, потрібним знаряддям у боротьбі з ворогом». Часто згадував слова Володимира Маяковського: «Я хочу, щоб до багнета прирівняли перо». Художник із усією пристрастю віддавав своє вміння, свій талант на боротьбу з фашистськими загарбниками. Він малював удень і вночі за будь-яких умов. Ненависть до ворога, любов до життя, до рідної землі переповнювали серце.

Піонер у гостях у захисника Сталінграда

Партизан, мсти за Батьківщину Битва

Сусанін Великої Вітчизняної війни Санітарка Маша

Автоматник

Д. М. Шавикін. Дружба

ЖОРНА Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а мука... При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця. Журливо мліли очі сумовиті, і борошно, мов біла кров, лилось... Це все було в двадцятому столітті, Що грозами над нами пронеслось... Хай сатаніють виродки од крику -нас не знобить од їхньої хули: нам жорна ті із кам'яного віку на танках варвари з Європи привезли. І то для них таки й була наука, коли — у всього світу на виду, - немов у жорнах, дужі наші руки перемололи варварську орду... Василь СИМОНЕНКО

КЛЯТВА В нас клятва єдина і воля єдина, Єдиний в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо вдень ворогів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Чекає на ката ганьба й домовина, Де б чоботом він не ступив. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів. Микола БАЖАН УКРАЇНІ Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла. Україно, живого труда сторона, Зорі ясні, погожії, тихії води! Україно! Ти в славній борні не одна, В ній з тобою під стягом багряним — народи! Мати ніжна моя! Знай: по бурі тяжкій Перемога засяє дзвінка і погідна. Славен буде в народах священний твій бій, Славен серп твій і меч твій. Свята моя, рідна! Максим РИЛЬСЬКИЙ