Презентація на тему:
Елементна база ЕОМ

Елементна база ЕОМ: Тригери Тригер – це запам'ятовуючий елемент з двома стійкими станами, зміна яких відбувається під дією вхідних сигналів. Як елемент комп'ютера, тригер призначений для зберігання одного біта інформації, тобто лог. 0 або лог. 1. Схема тригера забезпечує записування, зчитування, стирання та індикацію двійкової інформації, яка зберігається.  Структура тригера у вигляді ЕП і СхК

Тригери класифікують за такими ознаками: логікою функціонування (RS, JK, D, T та ін.); способом записування інформації (асинхронні й синхронні); моментом реакції на тактовий сигнал (статичні, динамічні); кількістю тактів синхронізації (одно-, дво- і тритактові); кількістю ступенів (одно- або двоступеневі тригери); складом логічних елементів (тригери на елементах НЕ І, НЕ ЧИ, НЕ І ЧИ та ін.). Відповідно до логіки функціонування розрізняють такі тригери: з роздільною установкою станів “0” і “1” (RS-тригери); з одним інформаційним входом (D-тригери); з лічильним входом (T-тригери); універсальні з роздільною установкою станів “0” і “1” (JK-тригери); комбіновані (RST-, RSJK-тригери); із складною вхідною логікою.

Входи тригерів розділяються на інформаційні (R, S, Т  та ін.) та керуючі (С, V). Інформаційні (логічні) входи призначені для приймання сигналів інформації, яка запам'ятовується. Назви вхідних сигналів ототожнюють з назвами входів тригера. Керуючі входи служать для керування записуванням інформації. У тригерах може бути два види керуючих сигналів: синхронізуючий (тактовий) сигнал С, який надходить до С-входу (тактового входу) і дозволяючий сигнал V, який надходить до V-входу. За способом записування (приймання) інформації розрізняють асинхронні й синхронні (тактовні) тригери. Тригери, які не мають С-входу, називаються асинхронними. В асинхронних тригерах записування інформації відбувається в будь-який момент часу при надходженні сигналів до інформаційних входів. Тригери, які мають С-вхід, називаються синхронними. У синхронному тригері записування інформації можливе при збігу сигналів на інформаційному й синхронному входах. Цим пояснюється вища стійкість до перешкод синхронних тригерів порівняно з асинхронними. Умовні позначення тригерів: а, б – асинхронних; в, г – синхронних

За способом керування записуванням (моментом реакції на тактовий сигнал) виділяють синхронні тригери зі статичним (за рівнем), динамічним (за фронтами) та двоступеневим керуванням. В асинхронних тригерах записування нуля і одиниці можливе у будь-який момент часу, при цьому вхідний інформаційний сигнал одночасно є й керуючим. У синхронних тригерах з керуванням за рівнем записування інформації можливе тільки впродовж тривалості тактового сигналу. При цьому тактові сигнали можуть бути прямими (змінюватися від нуля до одиниці) або інверсними (змінюватися від одиниці до нуля). Керуючі входи тригера: а – прямий статичний; б – інверсний статичний; в – прямий динамічний; г – інверсний динамічний

Елементна база ЕОМ: Регістри Регістром називається типовий функціональний вузол комп'ютера, призначений для приймання, тимчасового зберігання, перетворення і видачі   n-розрядного двійкового слова. Регістр містить регулярний набір однотипних тригерів, в кожному з яких зберігається значення одного двійкового розряду машинного слова. Найчастіше використовують тригери  типів RS, JK і D. Регістри, призначені тільки для приймання (записування), зберігання і передачі інформації, називаються елементарними або фіксаторами. Регістри, в яких зберігання даних поєднується з мікроопераціями зсуву, називаються зсувовими. Елементарні регістри будують на одноступеневих тригерах, а зсувові – на двоступеневих або D-тригерах з динамічним керуванням. Логічна функція регістра позначається буквами RG (register). Регістри забезпечують зберігання команд, адреси пам'яті, результатів операцій, індексів та ін. Схема регістра на D-тригерах

За функціональним призначенням регістри процесора поділяються на такі: Регістри даних — використовуються для збереження цілочисельних даних (див. нижче регістри плаваючої коми). В деяких архітектурах, відомих як акумуляторні, такий регістр лише один. Адресні регістри — зберігають адреси (номери комірок) в пам'яті та використовуються в операціях з пам'яттю. Такі регістри іноді називаються індексними або базовими. Регістри загального призначення — можуть зберігати і дані, і адреси Регістри плаваючої коми — призначаються для зберігання даних для обчислень з плаваючою комою Регістри констант — зберігають константи (наприклад в RISC-архітектурах регістр з порядковим номером нуль зазвичай зберігає константу нуля). Векторні регістри — зберігають векторні дані та забезпечують векторні обчислення (наприклад, в мультимедійних розширеннях архітектури x86). Регістри спеціального призначення — зберігають внутрішню інформацію, необхідну для функціонування процесора (лічильник команд, вказівник стеку, регістр стану процесора та

Елементна база ЕОМ: Мультиплексор Мультиплексором називається функціональний вузол комп’ютера, призначений для почергової комутації (перемикання) інформації від одного з n входів на загальний вихід. Функція мультиплексорів записується буквами MUX (multiplexor). Мультиплексори застосовують для таких операцій: комутації як окремих ліній, так і груп ліній (шин); перетворення паралельного коду в послідовний, реалізації логічних функцій, побудови схем порівняння, генераторів кодів.  

Елементна база ЕОМ: Шифратор Шифратором називається функціональний вузол комп’ютера, призначений для перетворення вхідного m-розрядного унітарного коду у вихідний n-розрядний двійковий позиційний код. Двійкові шифратори виконують функцію, обернену функції дешифратора. При активізації однієї з вхідних ліній дешифратора на його виходах формується код, який відображає номер активного входу.  Повний двійковий шифратор має m=2 входів і n виходів. Функція шифратора позначається буквами CD (coder). У цифрових пристроях шифратори використовуються для таких операцій: перетворення унітарного вхідного коду у вихідний двійковий позиційний код, введення десяткових даних з клавіатури, показання старшої одиниці в слові, передачі інформації між різними пристроями при обмеженому числі ліній зв’язку. Умовні графічні позначення шифратора: а – на функціональних схемах; б – на принципових схемах.

Елементна база ЕОМ: Дешифратор Дешифратором називається функціональний вузол комп’ютера, призначений для перетворення кожної комбінації вхідного двійкового коду в керуючий сигнал лише на одному із своїх виходів. У загальному випадку дешифратор має n однофазних входів і m=2 виходів, де n – розрядність (довжина) коду, який дешифрується. Дешифратор з максимально можливим числом виходів m=2n називається повним. Функціонування повного дешифратора описується системою логічних виразів вигляду: де X1,..., Xn – вхідні двійкові змінні; F0, F1,..., Fm-1 – вихідні логічні функ ції, що являють собою мінтерми n змінних. Логічна функція дешифратора позначається буквами DC (de-coder). Умовні графічні позначення дешифратора: а – на функціональних схемах; б, в – на принципіальних схемах

В комп’ютерах дешифратори використовують для виконання таких операцій:  дешифрації коду операції, записаного в регістр команд процесора, що забезпечує вибір потрібної мікропрограми;  перетворення коду адреси операнда в команді в керуючі сигнали вибору заданої комірки пам’яті в процесі записування або читання інформації;  забезпечення візуалізації на зовнішніх пристроях;  реалізації логічних операцій та побудови мультиплексорів і демультиплексорів. Дешифратори класифікують за такими ознаками: способом структурної організації – одноступеневі (лінійні) і багатоступеневі, в тому числі пірамідальні та прямокутні (матричні);  форматом вхідного коду – двійкові, двійково-десяткові;  розрядністю коду, який дешифрується – 2, 3, ..., n;  формою подачі вхідного коду – з однофазними і парафазними входами;  кількістю виходів – повні й неповні дешифратори;  видом вхідних стробуючих сигналів – в прямому або інверсному значеннях; типом використовуваних логічних елементів – І, НЕ, ЧИ, НЕ І, НЕ ЧИ і т.д.

Елементна база ЕОМ: Лічильник Лічильником називається типовий функціональний вузол комп'ютера, призначений для лiчби вхідних імпульсів. Лічильник являє собою зв’язаний ланцюг Т-тригерів, які утворюють пам’ять iз заданим числом сталих станів. Лічильник є одним з основних функціональних вузлів комп’ютера, а також різних цифрових керуючих та інформаційно-вимірювальних систем. Логічна структура лічильника

Основне застосування лічильників:  утворення послідовності адрес команд програм и (лічильник команд або програмний лічильник); підрахунок числа циклів при виконанні операцій ділення, множення, зсуву (лічильник ци к лів); одержання сигналів мікрооперацій і синхронізації; аналого-цифрові перетворення і побудова електронних таймерів (годинників реального часу). Лічильники класифікують за такими ознаками:  способом кодування – позиційні та непозиційні; модулем лічби – двійкові, десяткові, з довільним постійним або змінним (програмованим) модулем; напрямком лічби – прості (підсумовуючі, віднімальні) і реверсивні; способом організації міжрозрядних зв’язків – з послідовним, наскрізним, паралельним і комбінованим переносами (позикою); типом використовуваних тригерів – T, JK, D в лічильному режимі; елементним базисом – потенціальні, імпульсні та потенціально-імпульсні.

Схема одноканального реверсивного лічильника Графи лічильників: а – підсумовуючого; б – віднімального; в – реверсивного.

Елементна база ЕОМ: Суматор Суматором називається функціональний вузол комп’ютера, призначений для додавання двох n-розрядних слів (чисел). Операція віднімання заміняється додаванням слів в оберненому або доповняльному коді. Операції множення та ділення зводяться до реалізації багаторазового додавання та зсування. Тому суматор є важли вою частиною арифметико-логічного пристрою. Функція суматора позначається буквами SM. Схема послідовного багаторозрядного суматора

Схеми однорозрядних суматорів: а – на елементах НЕ І; б – на елементах «виключальне ЧИ»; в – з використанням власного перенесення. Суматор складається з окремих схем, які називаються однорозрядними суматорами.