X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Оксигеновмісні сполуки"

Завантажити презентацію

"Оксигеновмісні сполуки"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Оксигеновмісні сполуки Підготувала учениця 11-Б класу Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради Федина Валентина

Слайд 2

1. Спирти: А)Одноатомні спирти ; Б)Багатоатомні спирти: Фенол; Альдегіди; 2. Насичені одноосновні карбонові кислоти; 3. Естери ; 4. Жири; 5. Мила ; Висновок. План

Слайд 3

Спирти – це похідні вуглеводнів, у молекулах яких один або декілька атомів Гідрогену заміщенні гідроксильною групою – ОН. Часто спирти називають алканолами або алкоголями. Спирти Класифікація спиртів Залежності від кількості гідроксильних груп Одноатомні CH3-CH2-OH двохатомні (гліколі) CH2OH-CH2OH трьохатомні (тріолі) CH2OH-CHOH -CH2OH Залежно від характеру атома Карбону(первинний, вторинний, третинний), з яким сполучена гідроксильна група Первинні СН3-СН2-СН2-ОН Вторинні СН3-СНОН-СН3 Тритинні СН3-С(СН3)2-ОН Залежновідхарактерувуглеводневогорадикала Аліфатичні СН3-СН2-ОН Аліциклічні С6-Н11-ОН Ароматичні С6Н5-СН2-ОН

Слайд 4

Загальна формула насичених одноатомних спиртів: R-OH, де R — вуглеводневий радикал, або CnH2n+1OH Метанол і етанол — безбарвні рідини, з характерним запахом, добре розчинні у воді. Температура плавлення метанолу — 93,3C , етанолу — 114. Температура кипіння метанолу — 65, етанолу — 78 . Насичені одноатомні спирти

Слайд 5

Метанол — дуже сильна отрута, якщо потрапляє в організм у малих дозах (5—10 мл), викликає сліпоту, у великих (30 мл) — смерть. Етанол — наркотична речовина, у невеликих дозах викликає сп’яніння, у великих — смерть. При постійному вживанні етанолу розвивається захворювання — алкоголізм

Слайд 6

Представники гомологічного ряду насичених одноатомних спиртів Молеку лярнаформула Назва за міжнародною систематичною номенклатурою Триві альна назва СН3-ОН Метанол Метило вийспирт С2Н5-ОН Етанол Етило вий спирт С3Н7-ОН Пропанол Пропіло вий спирт С4Н9-ОН Бутанол Бутило вий спирт С5Н11-ОН Пентанол Аміло вийспирт

Слайд 7

Етанол застосовують для добування синтетичного каучуку, пластмас, різних органічних речовин: діетилового естеру, барвників, оцтової кислоти. Його використовують як розчинник для виготовлення парфумів, одеколонів, ліків, лаків і т. д. Етанол у суміші з бензином можна використовувати як пальне для двигунів внутрішнього згоряння. Метанол застосовують як розчинник або сировину для одержання формальдегіду, деяких барвників, фотореактивів, фармацевтичних препаратів. Застосування спиртів

Слайд 8

Багатоатомними називаються спирти, у молекулах яких два або більше атомів Гідрогену заміщені на гідроксигрупи. Двохатомні спирти (гліколі)- похідні алканів, у молекулах яких два атоми Гідрогену заміщенні на дві гідроксиильні групи. Загальна формула гліколів - СnН2n(ОН)2. Перший представник цього ряду - етан -1,2- діол (етиленгліколь). Якщо в молекулі спирту містяться три гідроксильні групи, він належить до трьохатомних спиртів. Їх ще називають гліцероли. Загальна формула гліцеролів - СnН2n-1(ОН)3. перший представник цього ряду- пропан 1,2,3-тріол (гліцерол, застаріла тривіальна назва- гліцерин). Кількість гідроксильних груп позначається на хімічній активності сполук, зокрема, з ростом їх кількості підсилюються кислотні властивості сполуки. Багатоатомні спирти

Слайд 9

Гліцерол – густа, солодка на смак рідина без кольору, змішується з водою у будь-яких співвідношеннях ; важча за воду , розчиняється в спирті, tкип. = 290 0С. Наявність гідроксильних груп зумовлює подібність гліцерину до одноатомних спиртів, тому він вступає в реакції характерні для спиртів.  У промисловості його отримують головним чином при гідролітичному розщепленні жирів. Гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий. Вкосметиці дозволено застосування двох останніх. Гліцерин гігроскопічний. Завдяки властивості поглинати з повітря до 40-50 % води по відношенню до його початкової маси, він отримав широке розповсюдження в косметиці, як речовина, що швидко відбирає воду з тваринної та рослинної тканини. Він застосовується майже у всіх косметичних препаратах як пом'якшуючий засіб та є одним з основних видів сировини для виготовлення зубних паст. Він не засихає, не гіркне, замерзає при дуже низьких температурах і тому застосовується як речовина, що перешкоджає висиханню та замерзанню косметичних виробів. Гліцерол CH2 –  CH –  CH2               ׀          ׀          ׀              OH     OH     OH

Слайд 10

Гліцерин використовується в парфумерії та фармації як зм'якшувальний засіб або основа мазей, добавка до масла, у харчовій промисловості — як добавка до напоїв. Спиртовий розчин тринітрогліцерину має судинорозширювальну дію й у вигляді ліків використовується при серцевих захворюваннях. Гліцерин, його олігомери і полімери запропоновані в якості засобів, які зберігають свіжість харчових продуктів. У шкіряному виробництві та текстильній промисловості — для обробки пряжі і шкіри з метою їх пом'якшення та надання еластичності. Гліцерин застосовується в тютюновій промисловості, при виробництві поліуретанів, гуми, барвників, чорнил і паст,  емульгаторів, фотографічних і інших матеріалів. З гліцерину добувають вибухову речовину тринітрогліцерин, що використовується для виготовлення динаміту. Гліцерин в якості кормової добавки підвищує надої молока.

Слайд 11

Застосування: Фенол було вперше виділено з кам'яновугільної смоли в першій половині XIX століття. Його застосування тісно пов'язане з розвитком синтетичної органічної хімії. Фенол є вихідною речовиною для виробництва барвників, лікувальних препаратів, пластичних мас, вибухових речовин. Фенол має антисептичні властивості, які були виявлені ще у другій половині XIX століття. Вони зумовлюють використання його 5% розчину для знезаражування приміщень, хірургічних інструментів, фенол додають до деяких сортів мила, ним протравлюють деревину, щоб запобігти її гниттю. Разом з тим фенол токсична речовина, що може спричинити опіки шкіри. Оскільки фенол є продуктом коксохімічної промисловості, то вкупі з іншими промисловими викидами він потрапляє у стічні води, тим самим забруднює навколишнє середовище. Фенол Фено л (гідроксибензол, стара назва — карболова кислота) C6H5OH — органічні сполуки, в молекулах яких, гідроксильні групи сполучені безпосередньо з бензольним кільцем. Фенол називають карболовою кислотою, хоча це дуже слабка кислота. Карболова кислота, під більш відомою в побуті назвою "карболка" використовувалась раніше як асептик.

Слайд 12

Альдегідами називають органічні речовини, молекули яких містять функціональну групу атомів , сполучену з вуглеводневим радикалом. Загальна формула речовин цього класу CnH2n+1COН або R–COН, у якій R – це атом Гідрогену (у випадку з мурашиним альдегідом) або вуглеводневий радикал. Порівняно зі спиртами у складі молекул альдегідів на два атоми Гідрогену менше. Це відбивається у назві «альдегіди», що походить від слів «алкоголь» і «дегідрування», тобто дегідрований алкоголь. Перший член гомологічного ряду альдегідів – метаналь, або формальдегід, або мурашиний альдегід. Він має формулу . Наступний за ним – етаналь, або ацетальдегід, або оцтовий альдегід. Його формула  За номенклатурою, що історично склалась, назви альдегідів походять від назв тих кислот, на які вони перетворюються при окисненні. Наприклад, мурашиний альдегід – від мурашиної кислоти, оцтовий альдегід – від оцтової кислоти і т. д. За систематичною номенклатурою, назви альдегідів утворюють від назв відповідних насичених вуглеводнів шляхом додавання суфікса -аль: метаналь, етаналь, пропаналь тощо. Альдегіди

Слайд 13

Найбільше застосування мають метаналь і етаналь. Велика кількість метаналя використовується для отримання фенол формальдегідної смоли, яку отримують при взаємодії метаналя з фенолом. Ця смола необхідна для виробництва різних пластмас. Пластмаси, виготовлені з фенолформальдегідної смоли в поєднанні з різними наповнювачами, називаються фенопластами. При розчиненні фенолформальдегідної смоли в ацетоні чи спирті отримують різні лаки.  Метаналь йде також на виробництві деяких лікарських речовин і барвників.  Широко застосовується водний розчин, що містить в масових частках 40%, метаналя. Він називається формаліном. Його використання грунтується на властивості згортати білок. Етаналь в основному йде на виробництво оцтової кислоти . Формальдегід Ацетальдегид

Слайд 14

Карбонові кислоти - це органічні сполуки, до складу яких входять одна або декілька карбоксильних груп –СООН. Фізичні властивості насичених монокарбонових кислот Перші три члени гомологічного ряду насичених монокарбонових кислот — мурашина, оцтова, пропіонова — рухливі рідини з різким запахом, змішуються з водою у будь-яких пропорціях. Члени від 4-го до 9-го — оліїсті рідини з різким неприємним запахом1, погано розчинні у воді. Наступні члени гомологічного ряду — тверді речовини без запаху, нерозчинні у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках (етері, бензені). Кислоти мають вищі, порівняно з відповідними спиртами, температури кипіння. Це зумовлено міцними водневими зв’язками між парами молекул кислоти й утворенням стабільних асоціатів, димерів, які розпадаються лише за високої температури. Наприклад, понад 250 °С — для ацетатної кислоти. Насичені одноосновні карбонові кислоти

Слайд 15

Гомологічний ряд насичених монокарбонових кислот: Одноосновні карбонові кислоти (монокарбонові кислоти) — похідні алканів, у молекулах яких один атом Гідрогену заміщений на карбоксильну групу. Насичені монокарбонові кислоти утворюють гомологічний ряд, загальна формула якого СnН2n+1СООН або R-COOH, де R — алкільний замісник (або атом Гідрогену— у мурашиній кислоті). Молекулярна формулакислоти Скороченаструктурна формулакислоти Назва кислоти міжнародна тривіальна(традиційна) HCOOH Метановакислота мурашина (форміатна) кислота СН3СООН Етанова кислота оцтова (ацетатна) кислота С2Н5СООН Пропановакислота пропіоновакислота С3Н7СООН Бутановакислота масляна кислота С4Н9СООН Пентановакислота валеріанова кислота С5Н11СООН Гексановакислота капроновакислота

Слайд 16

Естери - це органічні сполуки, що утворились внаслідок взаємодії карбонових кислот зі спиртами з відщепленням молекул води. Естери — це сполуки із загальною формулою R - COOR', де R і R' — вуглеводневі радикали. Назва естеру утворюється від назв кислоти та спирту, що були використані для реакції естерифікації. Спочатку називається кислота, потім — прикметник від назви спирту з додаванням слова «естер». За сучасною міжнародною номенклатурою назви естерів складають з назви вуглеводневого радикала, що відповідає спирту, і кореня латинської назви кислоти з додаванням суфікса -ат. Наприклад, H - COO - C2H5 — етилформіат (етиловий естер мурашиної кислоти). Назвіть естери: • CH3 - COO - C2H5 — етилацетат (етиловий естер оцтової кислоти); • C3H7 - COO - CH3 — метилбутират (метиловий естер бутанової кислоти); • C2H5 - COO - C3H7 — пропілпропіонат (пропіловий естер пропанової кислоти). Естери

Слайд 17

Естери не розчиняються у воді, добре розчиняються в спирті, етері. Більшість естерів мають приємний запах, унаслідок чого дуже багато естерів застосовують у парфумерії та харчовій промисловості як ароматизатори із фруктовими запахами. Окрім того, етилформіат використовують для виробництва вітаміну В1; етилацетат і бутилацетат — як розчинники естерів, целюлози, каучуків, вінілових полімерів, жирів і восків, а також як клей для деяких пластмас. Бензилбензоат використовують для боротьби з коростявими кліщами та для лікування корости. Назваестеру Запах естеру Етиловий естер мурашиної кислоти рому Метиловийестермасляноїкислоти яблук Етиловийестермасляноїкислоти ананаса Ізоаміловий естер масляної кислоти абрикос Аміловий естер оцтової кислоти бананів Ізобутиловий естер оцтової кислоти бананів Ізоаміловий естер оцтової кислоти груші Бензиловий естер оцтової кислоти жасмину 2-фенілетиловий естер фенілоцтової кислоти меду й гіацинтів 2-фенілетиловий естер мурашиної кислоти троянді хризантем

Слайд 18

Жири – це повні естери трьохатомного спирту гліцеролу та одноосновних жирних (аліфатичних) кислот. Їх ще називають трмгліцеридами. Загальна формула (мал. зверху), де R,R’,R” – залишки насичених і ненасичених кислот. Класифікація: Прості – містять залишки однієї кислоти (R=R’=R”); Змішані – містять залишки різних кислот; За фізичними властивостями: тверді жири – містять переважно залишки пальмітинової (С15Н31СООН) та стеаринової (С17Н35СООН) кислот Рідкі жири – містять залишки олеїнової (С17Н33СООН , один подвійний зв’язок), лінолевої (С17Н31СООН, два подвійних зв'язки), ліноленової (С17Н29СООН , три подвійні зв'язки) та арадонової (С19Н31СООН, чотири подвійні зв'язки) кислот. Жири

Слайд 19

Біологічне значення жирів Біологічне значення жирів зумовлене тим, що вони є носіями таких життєво необхідних для організму речовин, як поліненасичені жирні кислоти, жиророзчинні вітаміни,фосфоліпіди, стерини.     Жири — важливий продукт харчування людини. Жири становлять головний компонент таких продуктів харчування, як вершкове масло, рослинні олії, маргарин, смалець. Багато жирів міститься у свинячому салі та у сирі.     Значення жирів у харчуванні різноманітне. Недостатнє надходження жирів у їжу негативно впливає на різні види обміну речовин, функціональний стан окремих органів і систем і, у підсумку, на працездатність і опірність організму несприятливим чинникам навколишнього середовища, у тому числі інфекційним агентам. Безпосередньо з лікарською метою на жирах готують мазі, емульсії, пасти, які сприяють поглинанню активних речовин організмом, пом'якшують і продовжують їхню дію. У промисловості Деякі жири (здебільшого рослинного походження) використовуються для виробництва мила.

Слайд 20

Мила - це поверхнево активні речовини (ПАР), які складаються з гідрофобної (вуглеводневий ланцюг) і гідрофільної (група СОО-) частин. Милом є солі вищих карбонових кислот. Як і жири, мило можна класифікувати за агрегатним станом у звичайних умовах. Так, розрізняють тверде мило (натрієві солі вищих карбонових кислот) і рідке мило (калієві солі вищих карбонових кислот). Відповідно, формула мила: С17Н35СООNа — натрій стеарат та С17Н35СООК — калій стеарат. Виробництво мила вимагає великої витрати жирів. Тим часом жири — найцінніший продукт харчування. Щоб зберегти їх, мило краще добувати з нехарчової сировини. Сьогодні такі можливості надає органічна хімія. Мила

Слайд 21

Властивості мила (господарське мило 72%) • Якщо змастити господарським милом дрібні подряпини, порізи і ранки, то можна значно знизити ризик інфекції і прискорити загоєння. • Щоб уникнуть появи синця чи шишки можна намазати забите місце господарським милом. • Господарське мило – чудовий противірусний засіб. Під час нежитю чи початку грипу -  змочить ватний тампон в розчині господарського мила і обробить ним носові пазухи. Це корисно і в якості профілактики. • Якщо утворився нарив треба накласти суміш з взятих в рівних частинах господарського мила, цибулі та цукру (цибулю та мило натерти на великій тертці). Робить це краще на ніч, зафіксувавши компрес пов’язкою. До ранку, мило продезінфікує рану. • При грибку на ногах, слід промити вражені місця милом, добре обробивши їх щіткою, дати висохнуть та обробити шкіру йодом. • Щоб уникнути подразнення під час гоління чи депіляції достатньо один раз після процедури намилить шкіру господарським милом. • Господарське мило є дезінфікуючим засобом для предметів особистої гігієни (гребнів, зубних щіток).

Слайд 22

Отож,метою моєї презентації було повторення про одно- та багатоатомні спирти, насичені одноосновні карбонові кислоти, естери, жири і мила. Висновок:

Слайд 23

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Хімія