Презентація на тему:
Природні зони Північної Америки. Висотна поясність Кордильєр

Тема уроку: Природні зони Північної Америки. Висотна поясність Кордильєр

Мета уроку: пояснити закономірності поширення природних зон Північної Америки, охарактеризувати природні зони, ознайомити учнів з природоохоронними територіями материка, розвивати вміння аналізувати, систематизувати навчальний матеріал, виховувати бережливе ставлення до природи.

План уроку: 1. Закономірності розміщення природних зон Північної Америки 2. Характеристика природних зон материка 3. Висотна поясніть Кордильєр. 4. Природоохоронні території Північної Америки.

Тип уроку Урок вивчення нового матеріалу

Пригадаймо: 1.Що таке широтна зональність? 2.Які чинники здатні її порушувати 3.Що таке висотна поясність? 4.Від чого залежить різноманітність висотних поясів?

Природні зони Північної Америки

Розміщення природних зон у Північній Америці має свої особливості: природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри простягаються в широтному напрямі. Зона мішаних і широколистих лісів, перемінно-вологих лісів, лісостепів та степів, пустель та напівпустель простягаються у меридіональному напрямі.

Зона арктичних пустель  Яку частину материка займає дана природна зона? Назвати ґрунти зони арктичних пустель. Чому життя тварин тісно пов’язане з водою?

( По кожній природній зоні виступи біологів разом з презентацією)

Зона арктичних пустель  Життя тварин пов’язане з водою. Арктичні пустелі – справжнє царство тюленів. Ці тварини – здебільшого великі ссавці. Довжина тіла буває від 1 до 6 м, а маса від 20 кг до 5 тон! Тюлені плавають, як риби, проте на суходолі дуже незграбні. Всі тюлені дихають легенями, тому періодично підпливають до лунки, щоб набрати повітря. Тюлені мають відмінний слух, але поганий зір. Харчуються рибою, молюсками та ракоподібними. Товстий шар жиру має теплоізоляційну та гідростатичну роль. Відомо 19 видів справжніх і 12-13 видів вухатих тюленів. Часто зустрічається гренландський тюлень, довжиною до 2 м і масою 150-160 кг. Живе до 40 років. Охороняються законом.  Дитинча гренландського тюленя має жовто-біле хутро, за що одержало назву – “більок”. Маля народжується довжиною 80 см.

Зона арктичних пустель  Часто трапляються моржі, характерною ознакою яких є пара бивнів, довжиною 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають лунки у кризі для дихання.

Зона арктичних пустель  Господарем Арктики є білий ведмідь, найбільший з сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною. Годинами може чекати біля лунки, поки визирне тюлень. Тільки морж здатен протистоять у боротьбі з білим ведмедем. Має гострий нюх: може відчувати труп кита навіть за 30 км під водою! Живе у барлогу, виритому в снігу. Зимою самиця народжує 1- 3 сліпих ведмежат, довжиною 30 см. Перші 3 місяці вони їдять лише молоко. Через місяць відкривають очі і виходять з мамою на прогулянку.

Зона арктичних пустель  На прибережних скелях формуються «пташині базари», де селяться пташки різних видів, які живляться рибою: чайки, крячки, поморники, гагарки, кайри. Поморник Гагарка

Зона тундри  Назвати межі зони. Що таке тундра? Які ґрунти поширені в тундрі? Чому земля в тундрі перенасичена вологою, адже дощів тут випадає менше, ніж у деяких пустелях?

Зона тундри  Журавлина болотна Карликова береза

Зона тундри    Але основа життя тундри — лишайники. Ними харчуються травоїдні тварини: олені карибу, вівцебики, зайці, маленькі гризуни лемінги. На гризунів полюють песець, полярний вовк, полярна сова, канюк. Олені карибу, або північні олені, мігрують на найбільші відстані серед всіх наземних ссавців. Північноамериканські карибу можуть досягати швидкості 80 км/год та щорічно подорожують на відстані до 5 тис. км. Міграції зазвичай здійснюються стадами, часто з кількох тисяч особин. 

Зона тундри 

Зона тайги  Що таке тайга? Визначити межі поширення даної зони. Які ґрунти сформувалися в зоні тайги? Чим вони відрізняються від ґрунтів тундри?

Зона тайги  Туя гігантська Дугласія

Зона тайги  Тваринний світ цієї природної зони досить багатий. Тут поширені бурий ведмідь, ведмідь грізлі, рись, росомаха, олені вапіті, лось, заєць. Поблизу водойм живуть єнот і ондатра. Росомаха Рись Єнот Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу.

Зона тайги  Грізлі, північноамериканський бурий ведмідь, - справжній гігант вагою до 300 кг. Коли він стає на задні лапи, його зріст досягає 3 м! Живиться ведмідь рослинами, мілкими тваринами та рибою. Протягом дня з’їдає до 12 кг їжі. Взимку він протягом 6 місяців спить у барлогу і при цьому обходиться без їжі. Саме у цей час ведмедиця приносить двох-трьох ведмежаток. Весною голодний ведмідь нападає навіть на лося. Відмінний рибалка. Любить полювати на лосося.

Зона мішаних і широколистих лісів 

Зона мішаних і широколистих лісів  Бук Тюльпанне дерево Платан

Зона мішаних і широколистих лісів       Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. Барибал Північноамериканський дикобраз

Зона мішаних і широколистих лісів       У передгір’ях трапляється пума – велика американська кішка, довжиною до 2 м і вагою 100 кг. Чудово стрибає (до 12 м), плаває та лазить по деревах. Живе поблизу гір. Ричати не вміє, але все ж називається “гірським левом”. В минулому пум нещадно знищували. Їх лишилося мало. Охороняються у Йєллоустонському національному парку.

Зона мішаних і широколистих лісів  Іноді зустрічається скунс – тварина  розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо.

Перемінно-вологі ліси На південному сході материка в умовах субтропічного мусонного клімату поширена зона перемінно-вологих лісів.       Тут на родючих ґрунтах жовтоземах і червоноземах, що мають великий вміст перегною, ростуть ліси з буку, дубу, карликових пальм, кипарису, магнолій, оповитих ліанами.  Кипарис Магнолія

Перемінно-вологі ліси Серед тварин багато птахів: папуги ара, крихітні колібрі. Перемінно-вологі ліси Північної Америки – батьківщина домашньої індички з родини курячих. Це великі птахи, що живуть у лісі, але більшість часу проводять на землі. Живляться рослинами, комахами, жабенятами, дрібними ящірками. Гнізда будують дуже прості на землі.  Самиця відкладає 10-15 яєць. Індики – найбільші з домашніх птахів. Самці важать 9-35 кг. Самиці – 4,5-11 кг і несуть до 100 яєць на рік.  Індичка Папуга ара

Перемінно-вологі ліси У річках трапляється майже шестиметровий міссісіпський алігатор. Через родючі ґрунти та цінні породи дерев природні зони мішаних, широколистяних та перемінно-вологих лісів майже у природному стані майже не збереглися. 

Лісостепи та степи У якому напрямку простягаються лісостепи і степи материка? Як називають степи у Північній Америці? Які причини зумовили формування чорноземів у даній природній зоні?

Лісостепи та степи (прерії) У рослинному покриві переважають злаки: ковила, бізонова трава, тонконіг.

Лісостепи та степи (прерії) Їх насінням живляться типові тварини степу – гризуни: тушканчики, хом’яки, миші, байбаки, лучні собачки. Вони живуть у глибоких та добре розгалужених норах. На них полюють хижі птахи, лучний вовк койот, змії. Серед останніх вирізняється гримуча змія. Вона має довжину від 50 см до 2,5 м. Отруйна. На хвості має брязкальце з твердих лусочок шкіри. При небезпеці змія піднімає хвіст і вібрує ним. При цьому чути звук на відстані до 30 м. Койот

Лісостепи та степи (прерії) З великих травоїдних тварин колись у преріях численними стадами жили бізони. Кажуть, що до приходу європейців бізонів було тут більше, ніж людей – 60 млн. Тепер через нещадне полювання їх лишилося тільки 15 тис. Європейці полювали на цих тварин заради спортивного інтересу. Тіло вбитої тварини залишали койотам та грифам. Ці великі копитні, масою до 1000 кг, через надмірне полювання були майже повністю винищені. Нині охороняються в заповідниках.

Пустелі та напівпустелі Де в Північній Америці сформувалися пустелі та напівпустелі? У яких кліматичних поясах є пустелі? Які ґрунти сформувалися в пустелях?

Пустелі та напівпустелі  У Північній Америці пустелі та напівпустелі не становлять суцільної території. Вони займають частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканське нагір'я та Каліфорнійське узбережжя. Пустелі є в помірному, субтропічному та тропічному поясах.      На бурих і сіро-бурих ґрунтах пустель ростуть полин, юки, колючі чагарники.

Пустелі та напівпустелі На бурих і сіро-бурих ґрунтах пустель ростуть полин, юки, колючі чагарники. Відомою рослиною мексиканських пустель є агава. Листки агави сіро-зеленого кольору, довгі,  м'ясисті,  пружні  і цупкі,  що здаються зробленими з щільної кольорової пластмаси. Вони не ламаються і не гнуться, сягаючи іноді 3-4 м у довжину. Міцні волокна листків ідуть на виробництво мотузок, товстих канатів, грубої тканини, доріжок, килимів, плетеного взуття. З цих же волокон роблять і знамените ласо, за допомогою якого індіанці так вправно справляються з кіньми і биками.

Пустелі та напівпустелі   Типовими рослинами американських пустель є різноманітні кактуси. Одні з них мають форму кулі діаметром до 2,5 м. Їх називають їжаковими. Інші нагадують зовні високі свічки, до досягають 15-20 м – цереуси. У стовбурах старих кактусів утворюються дупла, де живуть птахи. Кактуси не тільки невід'ємна приналежність пейзажу цієї природної зони, а й досить корисна рослина. Насіння деяких кактуси їстівне, а їх стеблами годують худобу. З міцних стовбурів кактусів роблять легкі і міцні мости, надійні огорожі, дорожні стовпи. Соковита серцевина йде в їжу. Їх готують різними способами: варять, солять, печуть,  маринують, сушать.  Не випадково кактус зображено на державному гербі Мексики.

Пустелі та напівпустелі   З-поміж тварин поширені ящірки, черепахи, пустельна сарана. Пустельна ігуана Арізонський ядозуб

Висотна поясність Кордильєр В Кордильєрах  виникає висотна поясність ландшафтів. Підніжжя гір майже не відрізняється від навколишніх ландшафтів. Але з підняттям в висоту природні зони змінюються в тій послідовності, в якій вони йдуть з півдня на північ. Найбільш повно висотна поясність представлена на півдні у субтропіках. Тут до 1200 м схили гір зайняті твердолистими вічнозеленими лісами та чагарниками. Вище до 1900 м поширені хвойні соснові ліси. До 3000 м підіймаються ялинові ліси. Ще вище, до 3800 м панують альпійські луки. Найвищі точки гір зайняті багаторічними снігами та  льодовиками.

Висотна поясність Кордильєр (Аляска) Біла (сніжна) коза на фоні гірської тундри грізлі

Висотна поясність Кордильєр (Канада та північ США) Висотна поясність у Скелястих горах: темнохвойні ліси та субальпійські луки

Висотна поясність Кордильєр (Канада та північ США) Висотна поясність: гірсько-тундровий пояс

Виступ еколога

Природоохоронні території Долина смерті

Природоохоронні території Долина смерті

Каміння, що рухається

Великий Каньйон

Природоохоронні території Йєллоустонський національний парк

Гра «Вірю-не вірю»

В зоні арктичних пустель сформувалися підзолисті ґрунти.

2.Ведмідь грізлі – мешканець прерій. Його зріст сягає майже 3 метри.

3.Бізони – типові представники степів Північної Америки.

4.У рослинному покриві пустель переважають кактуси.

5.Олень карибу - мешканець природної зони тайги.

6.Йєллоустонський національний парк – перший у світі національний парк, в якому знаходиться під охороною десятки тисяч гейзерів і гарячих мінеральних джерел. Збереглися рідкісні тварини такі як чорний ведмідь та ведмідь грізлі.

Домашнє завдання Вивчити §38. Заповнити таблицю. Назва природної зони Географічне положення Ґрунти Органічний світ