Презентація на тему:
Історія дослідження Арктики

Історія дослідження Арктики Підготувала: Бондаренко Л.А.

Першовідкривачами узбережжя Північного Льодовитого океану вважають росіян-новгородців, які дісталися до нього наприкінці ХІ ст. Їхні нащадки – помори, які вели промисел риби і полювали на морських звірів, добре знали умови плавання в полярних водах.

Наприкінці ХVІ ст. завдячуючи плаванням голландця Віллема Баренца була складена карта частини океану. Згодом для освоєння північних морських шляхів Росія, Швеція, Норвегія почали споряджати численні експедиції. У 1733–1743 рр. учасники російської Великої Північної експедиції дослідили Льодовитий океан і нанесли на карту його узбережжя вздовж Євразії. Ця експедиція була найбільшою у ті часи за кількістю учасників, тривалістю та охопленням досліджуваної території. Пам’ять про дослідників збереглася в багатьох географічних назвах: Берингове море, море Лаптєвих, затока Шеліхова, мис Челюскін. Так мандрівники вписували свої імена в географічний літопис Землі. Виіллем Ба ренц Григо рий Ива нович Ше лихов (Ше лехов) Челюскін Семен Іванович

У 1878–1880 рр. шведська експедиція під керівництвом Нільса Норденшельда вперше здійснила наскрізне плавання Північним морським шляхом. Дрейфуючи на судні «Фрам», норвезький дослідник Фритьоф Нансен зібрав відомості про природу приполярних районів океану. А його земляк Руал Амундсен уперше проплив Північним Льодовитим океаном уздовж північних берегів Північної Америки Нільс Норденшельд Фритьоф Нансен

Початком нового етапу у вивченні океану стали дослідження в ХХ ст. Видатним дослідником Арктики був Отто Шмідт – учений, який здобув освіту в Київському університеті. У 1932 р. він очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», учасники якої виміряли глибини й товщу криги в океані, вели спостереження за погодою. У 1937 р. на крижині була організована наукова дрейфуюча станція «Північний полюс» (слово дрейф у перекладі з голландської означає плавати, гнати, а дрейфувати – переміщуватися за вітром або течією без допомоги двигуна). Бюст О. Ю. Шмидта в Государственном Северном морском музее в Архангельске Почтовая марка СССР, 1966 год Почтовая марка Беларуси, 2001 год

Полярники під керівництвом Івана Папаніна, дрейфуючі на ній від Північного полюса до Гренландського моря, провели ряд спостережень. Нині на крижинах влаштована мережа метеорологічних станцій. У 1977 р. атомний криголам «Арктика» від Мурманська, долаючи потужну кригу досягнув Північного полюса. Увесь шлях туди і назад протяжністю 7 100 км зайняв 13 діб. Памятник И. Д. Папанину на улице его имени в Мурманске.

У наш час вивчення природи океану продовжується за допомогою літаків, що здатні сідати на крижини, та штучних супутників Землі.

За останні 20 років вміст прісної води в Північному Льодовитому океані значно збільшився. Про це повідомили науковці з Інституту морських і полярних досліджень імені Альфреда Вегенера в своїй статті, яка нещодавно була опублікована в популярному журналі Deep-Sea Research. Альфред Вегенер

В ході досліджень науковці з’ясували, що Північний Льодовитий океан поглинає досить велику кількість прісної води. Основними джерелами постачання є – північно-американські і великі сибірські річки, а також опади і льодовики. Крім того, в цей океан потрапляють і слабо солоні води Тихого океану. Відомо, що прісна вода легша за солону, і саме тому вона накопичується у верхньому океанічному шарі.

В рамках дослідження група науковців під керівництвом Бенджаміна Рейба провели аналіз приблизно 5 000 профілів вимірювання солоності на різних глибинах. У своїй роботі вони використовували дані сенсорів на суднах, субмаринах, а також на дрейфуючих крижинах. А значна кількість даних була зібрана під час Міжнародного полярного року 2007/2008.

Після того, як науковці порівняли розподіл солоності за період з 2006 до 2008, з даними 1992-1999 років, вони побачили, що шар розпрісненої води помітно збільшився. Надбавку було оцінено в цілих 20%, що становить приблизно 8 400 кілометрів кубічних.

Використані джерела: 1. http://cikave.org.ua/geo/pivnichnyj-lodovytyj-okean-staje-prisnym/ 2.http://ukrmap.su/uk-g7/803.html 3.http://www.ecoanaliz.ru/ecodata/7-ecoworld/77-ecosever.html 4.https://www.google.com.ua/search?q=%D0%90%D0%BB%D1%8C%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%B4+%D0%92%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80&hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvnso&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=bBuQUJGLLOre4QSemoDwDw&ved=0CDUQsAQ&biw=1366&bih=677/ 5.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD,_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 6.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BC%D0%B8%D0%B4%D1%82,_%D0%9E%D1%82%D1%82%D0%BE_%D0%AE%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 7.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B4,_%D0%90%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84_%D0%AD%D1%80%D0%B8%D0%BA 8.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%84_%D0%9D%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B5%D0%BD 9.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86,_%D0%92%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%BC 10.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2,_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 11.http://www.calend.ru/event/6097/ 12.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D1%88%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96 13.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA 14.https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0&hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=IiOQUKu_LObx4QSn0YHYAg&ved=0CDsQsAQ&biw=1366&bih=677