Презентація на тему:
Гуцули

Природа, народний побут, одяг гуцулів за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Природа Народний побут Національний одяг гуцулів Зміст

Природа Гуцульщини обіймає найвищу й найбільш мальовничу частину українських Карпат.

Дві треті частини Гуцульщини покриті лісами. Серед різних порід дерев переважають смерека, ялина, сосна, бук, явір, ясінь, береза.

Чере мош — річка в Українських Карпатах, на Буковині і на Гуцульщині. Права, найбільша притока Пруту (басейн Дунаю).

Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в "українських Афiнах" - так жартома називав село Криворiвню на Гуцульщинi. Письменник захоплювався цим краєм: "Я з головою поринув у Гуцульщину... Який оригiнальний край. Який незвичайний казковий народ!" Зачарувала його не лише дивна природа, але й люди - талановитi, гордi, мужнi й вродливi.

Твір М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» є справжньою живою картиною гуцульського побуту, причому картиною, яка змальована ніби не стороннім споглядачем, а людиною, що переживає всі події селянського життя серцем.

Гачі (гащі, ногавиці, холошні) — найдавніші загальнослов'янські назви чоловічих штанів. За часів Київської Русі складалися з двох окремих частин: нижньої, що обтягувала ногу, та верхньої, що кріпилася на талії за допомогою шворки. Наприкінці XIX — на початку XX ст. вузькі штани з такою назвою побутували в західних та південних областях України.

Гуцулка Гуцул

Чі льце, чі льця — жіночі прикраси в етнографічної групи українців гуцулів та деяких ін. слов'янських народів. Чільця являють собою підвішені до дро тика вузенькі металеві платівки, що мають ви гляд маленьких стрючечків або пелюсток кві тів. Чільце носять над чолом. Вбирає його мо лода на весілля, або всі дівчата під час уро чистих свят.

Кептар — безрукавний хутряний кожушок, який з давніх часів використовується населенням Карпат та Прикарпаття. Виготовляють його з овечої шкіри і оздоблюють кольоровим сап'яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком.

Сарда к (серда к) — верхній короткий сукняний одяг з рукавами, який був поширений у західних областях України, в тому числі у представників етнографічної групи українців гуцулів. Сардак носили поверх кептаря не застібнутим або навпаки. Шили сардаки з темно-сірого, чорного сукна. Оздоблювали вишивкою, шнурковим гаптуванням, китицями та іншим.