Презентація на тему:
Що таке глобалізація?

Що таке глобалізація? Глобаліза ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, земної кулі. .

Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції та уніфікації. Наслідки глобалізації: - міжнародний поділ праці; рух капіталу; міграція людських і виробничих ресурсів; стандартизація законодавства, економічних і технічних процесів; зближення культур різних країн.

Підходи стосовно етапів розвитку глобалізації: Глобалізація розпочалася ще до періоду великих географічних відкриттів у формі мляво плинної глобалізації. До середини ХІХ ст. глобалізація переходить у стадію повільного прогресування, коли формується світовий ринок, розвивається МПП, вимальовується профіль спеціалізації окремих країн. Наступний етап (середина ХІХ ст. – 80-ті роки ХХ ст.) дістав назву структурної глобалізації, що пов’язано з економічним переділом світу, розпадом світового господарства. Нарешті, послідовна форма глобалізації розвивається в умовах єдиного ринкового світового господарства. Пов’язує генезис глобалізації з останньою чвертю ХХ ст., коли вона стає визначальним фактором як національного, так і міжнародного розвитку, перетворює на домінуючу тенденцію світогосподарських процесів. Так, наприклад, можна навести приклад періодизації, яку пропонують учені А.Подберьозкін, Ю.Булатов. І підхід ІІ підхід

ПЕРШИЙ ПЕРІОД (1945-1975 рр.) — перші передумови виникнення глобальних проблем чи початок процесу глобалізації. Друга світова війна стала по суті справи першою глобальною війною, в яку в тому чи іншому ступені виявилися втягнені всі континенти. Відразу ж після війни була створена глобальна міжнародна організація — ООН. У ці ж роки стала руйнуватися колоніальна система, і виник комплекс соціально-економічних проблем незалежних держав, що розвиваються. У ці ж роки процеси НТР, у т.ч. зв'язку та інформації, не тільки сформувалися, але і стали впливовим політичним і економічним фактором. Так, ще на початку 40-х років ХХ ст. В.І. Вернадський спрогнозував появу ноосфери, як «сфери розуму», тобто появу принципово нового фактора, що впливає на розвиток людської цивілізації. Можна сказати, таким чином, що перший період формування глобальних процесів припав на третю чверть XX ст. . ДРУГИЙ ПЕРІОД (1970-1990 рр.) можна охарактеризувати, як перехід процесів глобалізації у формально визнаний світовим співтовариством стан, коли “раптом” людство постало перед комплексом глобальних проблем, назвало їх і почало перші боязкі спроби їхнього вирішення, наприклад, у сфері міжнародної безпеки, допомоги країнам, що розвиваються, економічного і гуманітарного співробітництва ТРЕТІЙ ПЕРІОД глобалізації (з кінця 90-х років ХХ ст.) має істотні особливості. По-перше, досягнення НТР у сферах інформатики і зв'язку, розвитку міжнародних контактів, особливо бурхливий розвиток Internet, привело до створення глобального світового співтовариства, коли національні кордони все більше стають умовностями, оскільки збереження закритих, авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації і пересувань людей стають практично неможливими. По-друге, очевидне зростання впливу США — не тільки політичного, економічного, фінансового, але й інформаційного, технологічного, усвідомлене прагнення використовувати цей вплив відповідно до національних інтересів і цінностей По-третє, багато націй і держав справедливо знайшли в процесах глобалізації явну загрозу своєму розвиткові, навіть існуванню. Іншими словами, відбулася серйозна переоцінка, коли ці процеси стали сприйматися в т.ч. і винятково з негативними характеристиками. Етапи розвитку глобалізації

Причини та рушійні сили глобалізації. По-перше, це економічний чинник. Величезна концентрація і централізація капіталу, зростання великих компаній і фінансових груп, які в своїй діяльності все більше виходять за межі національних кордонів, освоюючи світовий економічний простір. По-друге, політичний чинник. Державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більш прозорими, дають все більше можливостей для свободи пересування. По-третє, міжнародний чинник. Динаміка глобалізації пов’язується з датами великих міжнародних подій. Так, називають три такі віхи, що стимулювали процеси глобалізації. Це, передусім, конференція Європейських співтовариств в Люксембурзі в 1985 р., яка прийняла Європейський акт (набрав чинності в 1987 р.), що проголосив чотири свободи в міжнародному русі товарів, людей, послуг і капіталу.Далі, це конференція ГАТТ в Пунта-дель-Есте в 1986 р., що відкрила Уругвайський раунд переговорів (про зниження тарифів і інших обмежень вторгівлі).І нарешті, це возз’єднання Німеччини і ліквідація СЄВ і Варшавського пакту.Серед причин, що прискорили процеси глобалізації колишній (протягом багатьох років) міністр закордонних справ ФРН X. Д. Геншер надає важливе значення закінченню “холодної” війни і подоланню ідеологічних розбіжностей між Сходом і Заходом, які не лише розколювали Німеччину і Європу, але і торкалися так чи інакше й інших частин світу. По-четверте, це технічний чинник. Засоби транспорту і зв’язку створюють досі небачені можливості для швидкого поширення ідей, товарів, фінансових ресурсів. По-п’яте, суспільний чинник. Послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв сприяє мобільності людей в географічному, духовному і емоційному значенні. По-шосте, лібералізація, дерегулювання ринків товарів і капіталу посилили тенденцію до інтернаціоналізації економічної діяльності.

Глобальні проблеми та їх аналіз. Глобальні проблеми – це складний комплекс проблем, який виникає на межі зіткнення взаємин суспільства, людини і природи. Проблеми класифікуються як глобальні за умов, що вони: Мають загальносвітовий або міжрегіональний характер; Загрожують життю усього людства або викликають регрес в умовах життя всього людства; Потребують невідкладних заходів та рішучих колективних дій світового співтовариства.

За такими ознаками до глобальних проблем відносять: 1) Збереження миру та запобігання регіональним конфліктам; 2) охорона природного навколишнього середовища; 3) надійне забезпечення людства продовольством, сировиною і енергією; 4) подолання соціально-економічного відставання багатьох країн світу; 5) освоєння Космосу та Світового океану; 6) забезпечення розвитку людини та її майбутнього; 7) скорочення зон бідності, голоду і хвороб.

До основних факторів, що сприяли виникненню глобальних проблем, можна віднести: Демографічний вибух (швидке зростання чисельності населення, яке до того ж характеризується нерівномірністю по регіонах світу й окремих країнах); Постійне нарощування промислового і сільськогосподарського виробництва; Збільшення обсягу видобування корисних копалин; Житлове, промислове будівництво, прокладання нових транспортних магістралей і комунікацій; Забруднення навколишнього середовища тощо.

Причинами цих явищ є: Нерегульований приріст населення в багатьох країнах світу; Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих виробництв; Незначне використання екологічно чистих технологій; Швидка урбанізація населення зі стрімким зростанням міських агломерацій і створенням гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією, мілітаризацією економіки окремих країн; Неефективна регіональна економічна політика як на макро-, так і на макрорівнях.

За переліченими ознаками глобальні проблеми можна поділити на три сфери існування: Перша сфера — проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором). Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою виявилася суперечність між потребами людського суспільства в природних джерелах існування і можливостями природи задовольнити ці потреби. Тенденції та закономірності розвитку світових продуктивних сил сприяють як розширенню можливостей задоволення потреб людини в засобах існування, так і зростанню старих потреб та виникненню нових. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання ресурсів, що відновлюються і не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Відносна обмеженість природних ресурсів призводить до необхідності пошуку радикальних рішень проблеми у світовому масштабі. Друга сфера — проблеми суспільних взаємовідносин (відносини між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо). Головну позицію серед них займає проблема регіональних конфліктів (події у колишньому СРСР, колишній Югославії, на Близькому Сході тощо). На цьому фоні важливою залишається проблема відвертання загрози світової війни, у розв’язанні якої зацікавлені не тільки держави, що володіють ракетно-ядерним потенціалом, а й народи усієї планети. Тільки спільними зусиллями можна відвернути загибель людської цивілізації. Третя сфера — розвиток людини, забезпечення її майбутнього (проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (серцево-судинними, раком, СНІДом, атипічною пневмонією тощо)). Проблему людини та її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського співжиття.

Перша сфера

Друга сфера

Третя сфера

Основні форми економічної глобалізації.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСІВ. Глобалізація фінансової системи охоплює інтернаціоналізацію трьох складових: - внутрішніх валют – міжнародні ринки валют (переважно у формі євровалюти) почали розвиватися в 1973 р. у зв’язку із запровадженням плаваючих курсів. Євровалюти були банківськими депозитами, на які поширювалося внутрішнє банківське законодавство. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ. ТНК сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці ХХ ст. іноземні компанії працевлаштували 45% робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63% обсягу виробництва обробної промисловості та 90% експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71% обсягу промислового виробництва, а в Аргентині – 35% продукції обробної промисловості. - ПРЯМІ ЗАРУБІЖНІ ІНВЕСТИЦІЇ. Нині на США, Канаду, ЄС і Східну Азію припадає 80% прямих зарубіжних інвестицій. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА. Окрім поняття «міжнародна спеціалізація виробництва» вживають і такі: «географічний поділ праці», «територіальний поділ праці», «міжнародний географічний поділ праці», зокрема в англ. мові є поняття «international division of labour». ГЛОБАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ. У результаті телекомунікаційної революції президент компанії може знаходитись у Франції, а підлеглі (програмісти, клерки, комп’ютерні оператори тощо) – в Україні.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТУРИЗМУ. В 1975 р. було засновано Всесвітню туристичну організацію (ВТО) (її штаб-квартира розміщується у Мадриді, Іспанія), нині у ній представлені туристичні організації понад 120 країн світу. ООН надала ВТО статус міжурядової. Однією з передумов розвитку міжнародного туризму є прогрес світового транспорту, без якого туризм практично неможливий. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. Протягом останніх 10 років на планеті було знищено четверту частину оброблювальних площ і дві третини лісів. Ситуація навколо планетарної води, повітря, флори і фауни загострюється й далі. Людство інтенсивно споживає природні ресурси і високими темпами забруднює навколишнє середовище. Існує реальна загроза того, що економічний розвиток Землі може припинитися в результаті: зменшення притоку енергоносіїв; обмеження ресурсів; деградація довкілля. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. МЕІ- об’єктивний, усвідомлений, спрямований процес зближення, взаємопристосування, зрощування національних господарських систем у єдиний економічний комплекс, який володіє потенціалом саморегулювання і саморозвитку. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТРЕТИННОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ. Нинішня міжнародна торгівля не обмежується торгівлею товарами, які можна відчути і побачити. Британський журнал Economist якось написав, що послуга – це те, що у процесі купівлі-продажу не зможе впасти й ударити по нозі. Невпинно збільшується торгівля послугами, темпи зростання якої перевищують темпи зростання міжнародної товарної торгівлі. Третинний сектор охоплює консультаційні послуги у сфері права та підприємництва, аудиту і бухгалтерії, реклами, комп’ютерної справи. Також туризм, навчання іноземних студентів, розважальний бізнес тощо.

ТНК та транснаціоналізація світової економіки. Транснаціональні корпорації – це такі корпорації, які активно використовують об’єктивні тенденції МПП та посилюють процеси інтернаціоналізації світу, а їх виробнича і торгово-реалізаційна діяльність винесена за межі національної держави. Транснаціональні корпорації (ТНК) – це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи в двох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату – отримання прибутку.

Ознаки ТНК: фірма реалізує продукцію, що випускається більш ніж в одній країні; її підприємства і філіали розташовані в двох і більше країнах; її власники є резидентами різних країн. 1 2 3

Етапи розвитку ТНК: На ПЕРШОМУ ЕТАПІ транс націоналізація діяльності великих промислових фірм вони інвестували передусім, у сировинні галузі іноземних держав, а також створювали в них власні розподільні і збутові підрозділи. ДРУГИЙ ЕТАП еволюції ТНК пов’язаний з посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. При цьому виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися в основному на виробництві продукції, яка не попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. На СУЧАСНОМУ ЕТАПІ стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мережі внутрішньофірмових зв’язків регіонального, а нерідко і глобального масштабу, в рамках яких інтегруються наукові дослідження і розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Виявляється, зокрема, тенденція до поширення в приймаючі країни інноваційної активності ТНК, яка раніше базувалася в материнських фірмах. Відбувається це шляхом створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також поглинання місцевих фірм з високим інноваційним потенціалом. За даними міжнародної статистики питома вага інновацій, що доводяться на зарубіжні філіали ТНК постійно зростає.

Існують такі причини розвитку ТНК: можливість підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності; недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід і інші так звані «невідчутні активи; додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав; близькість до споживачів продукції іноземного філіалу фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни; можливість використати в своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різних країнах, різницю в курсах валют тощо; здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції; за допомогою прямих інвестицій фірма отримує можливість подолати різного роду бар’єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту.

Розповсюдження найбільших у світі ТНК США: “Дженерал Моторс”, “Уол-Март”, “Ексон”, “Форд Мотор”, “Крайслер”, “Дженерал Електрік”, “Інтел”, “Боїнг”, “ІБМ”, “Майкрософт”, “Кока-кола”, “Мерк”. Німеччина: “Фольксваген”, “Сіменс”, “Дойче Банк”, “Дойче Телеком”, “Даймлер-Бенц”, “Байє”. Велика Британія: “Брітіш Петролеум”, “Ллойдз”, “Бритіш Телекомунікейшен”, “Глаксо”. Японія: “Міцубісі”, Тойота”, “Хітаті”, “Матсусіта”, “Соні”, “Хонда”, “Нісан”, “Тошиба”, “Фудзі”. Італія: “Фіат”, “СТЕТ”, “ЕНІ”. Швейцарія: “Нестле”, “Броун Бовері”, “Сіба-Гейгі”.

Toyota Motor Corporation – одна з найбільш високоглобалізованих компаній «Тойота» (оргинальна назва: яп. トヨタ自動車株式会社, Тойота Дзідося Кабусікіґайся, «Акціонерне товариство „Тойота-Мотор“»; офіційна англійська назва: Toyota Motor Corporation) — японська автомобільна компанія, що входить до складу фінансово-промислової групи «Тойота». Одна з найбільших автомобільних компаній світу. Випускає свою продукцію під різними марками, зокрема «Дайхацу», «Лексус», «Тойота». Штаб-квартира знаходиться у місті Тойота, префектура Аїті, Японія. Компанія Тойота за своїм рівнем ринкової капіталізації (бл. 220 млрд доларів США у травні 2007 р.) є найдорожчою у світі серед автомобілебудівних компаній. Штаб-квартира Toyota Motor Corporation Киічиро Тойода (Kiichiro Toyoda)

Країни, в яких виробляють продукцію Тойоти

Міжнародні організації — це організації двох або більше урядів, спрямовані на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, притримуючися поваги її суверенітету. Класифікація ММУО За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури. За колом учасників — універсальні, регіональні. За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті. За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією. За кількістю членів — всесвітні, групові. Ознаки членство 3-х і більше; наявність установчого міжнародного договору; постійні органи і штаб-квартира; повага суверенітету членів-держав; невтручання у внутрішні справи; встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили.

Деякі міжнародні організації: ВООЗ Європейський валютний союз Європейський платіжний союз Європейський Союз Європейський банк реконструкції та розвитку МАГАТЕ Світовий банк МБРР МВФ МОП НАТО ОБСЄ ООН РЄ СНД СОТ ЦЄІ ЮНЕСКО Світова організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization)

Роль ООН в розв'язанні глобальних проблем. ООН – міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і зміцнення світу, безпеки і розвитку співробітництва між державами. ООН займає, безумовно, центральне місце серед міжнародних організацій, її роль в світовій економіці важко переоцінити. Членами ООН є 185 держав. Система ООН складається з головних і допоміжних органів, спеціалізованих організацій та установ і автономних організацій, які є складовою частиною в системі ООН. До числа головних органів відносять: Генеральна асамблея (ГА); Рада безпеки (РБ); Міжнародний суд і Секретаріат. Допоміжні органи, що виявляться необхідними, засновуються у відповідності до Статуту.

1)підтримка міжнародного миру та безпеки шляхом прийняття колективних заходів і мирного врегулювання спорів; 2)розвиток дружніх відносин між країнами на основі поваги, принципу рівноправ’я, самовизначення народів; 3)здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх людей без будь-яких відмінностей; 4)виконання функції центрального органу з узгодження зусиль різних країн, що направлені на досягнення цієї мети. Офіційні цілі ООН:

Анімаційне представлення динаміки росту країн членів ООН

Міфи глобалізації: глобалізація веде до обмеження національного суверенітету; деіндустріалізація економіки,оскільки глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях; помітне збільшення розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих і меншкваліфікованих працівників, а також зростання безробіття серед останніх; переведення фірмами з країн з високою вартістю робочої сили частини своїх виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці; мобільність робочої сили.

Глобалізація – “+” чи “-” ? Негативні сторони глобалізації: нерівномірний розподіл зростання світового доходу між різними країнами; економічна, фінансова та політична експансія розвинених країн; поглиблення диференціації між країнами за економічним розвитком; тенденції до зникнення національних особливостей народів та етносів. Позитивні сторони глобалізації: - нові можливості більш ефективного розміщення та вільного доступу до світових мобільних ресурсів; - загальне зростання світового виробництва та доходу; підвищення ефективності виробництва завдяки поглибленню поділу праці; збільшенню економіки за рахунок масштабу і зниження витрат; оптимізації розміщення ресурсів у світовому масштабі і передачі технологій; економія на масштабах виробництва, що потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін, і відповідно до стійкого економічного розвитку.

Глобалізація для України Позитивні сторони: По-перше, це можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин, а не бути осторонь, як це спостерігається тепер. По-друге, відбудеться скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що є дуже важливо, оскільки загальне підвищення цінової конкурентоспроможності українських виробників найактуальніше питання сьогодення. По-третє, забезпечення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів за рахунок приєднання країни до загальноприйнятих у світі регулятивних норм. По-четверте, збільшення можливостей входження країни до великих міжнародних коопераційних проектів, що в перспективі можуть забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних ринків.

Україна сьогодні… -        значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій; -        перебуває лише на початку формування власних ТНК, конкурентоспроможних на глобальному рівні й здатних до здійснення глобальної стратегії розвитку; -        досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію; -        не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, - це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

Висновки… Неварто обмежувати глобалізацію. Спроби обмежити чи відтягнути на більш пізні строки ефект глобалізації призведуть лише до зменшення вигод від неї та збільшення витрат. основні процеси, пов’язані з глобалізацією, будутьпродовжуватися і в найближчі десятиліття. Україна, що затрималась на старті реформ, поки що не виробила своєї чіткої моделі ринкової економіки. Сьогодні вона повинна без зволікання зосередити зусилля на підготовці найбільш прийнятної національної програми прискореного зростання.