Презентація на тему:
Оптимізація галузевої структури сільськогосподарського підприємства

Оптимізація галузевої структури сільськогосподарського підприємства

Проблема Стан розвитку продуктивних сил сільського господарства значною мірою визначається збалансованістю двох комплексних галузей – рослинництва і тваринництва. Разом з тим, аналітична оцінка процесів, які відбуваються в агропромисловому комплексі України протягом останніх 18 років, дає підстави для розробки висновку про те, що сучасна структура виробництва в сільськогосподарських підприємствах деформована і не відповідає будь – яким нормативам раціонального використання ресурсного потенціалу суб'єктів господарювання. [1]

Проблема Нині більшість сільськогосподарських підприємств в Україні розвиваються як багатогалузеві і переважно спеціалізуються на виробництві зерна та соняшника [1]. Таке формування галузевої структури обумовлює скорочення обсягів виробництва валової продукції, низьку його товарність та ефективність.

Традиційні методи рішення проблеми Традиційна методика планування галузевої структури господарства складається з таких етапів: 1) визначають головні та додаткові товарні галузі, які могли б успішно поєднуватися в одному господарстві; 2) вивчають усі фактори спеціалізації та інтеграції, встановлюють межі для розвитку окремих галузей, визначають попередню структуру посівних площ, яка має відповідати як агротехнічним й економічним умовам, так і вимогам головної галузі;

Традиційні методи рішення проблеми 3) виконують розрахунки на максимальний розвиток головної галузі; 4) установлюють раціональні розміри додаткових і допоміжних галузей. Причому слід розвивати лише такі з них, які мають безпосередні виробничі зв’язки з головною галуззю або необхідні для якнайповнішого використання внутрішньогосподарських ресурсів (землі, гідромеліоративних споруд, робочої сили); 5) остаточно уточнюють розмір основної галузі; 6) економічно оцінюють можливі варіанти поєднання галузей і вибирають найефективніший [2].

Традиційні методи рішення проблеми Визначити оптимальний рівень спеціалізації і оптимальну галузеву структуру підприємства традиційними методами практично неможливо, бо вони не забезпечують одночасного врахування всієї сукупності взаємних зв’язків у процесі виробництва. Вони не дозволяють з певністю стверджувати, що розраховані за їх допомогою варіанти (плани) розвитку виробництва найкращі серед можливих за даних конкретних умов. Це призводить до нераціонального використання виробничих ресурсів, високої собівартості продукції і зниження темпів розвитку сільського господарства.

Сучасні методи рішення проблеми  Найбільш ефективно такі задачі розв’язують за допомогою методів економіко-математичного моделювання з використанням ПК. Перший етап – вибір і обгрунтування критерію оптимальності. Другий етап – детальне ознайомлення з факторами спеціалізації та інтеграції та складання економіко-математичної моделі задачі. Третій етап – розрахунок техніко-економічних коефіцієнтів і на їх основі побудова розширеної моделі (матриці) задачі

Сучасні методи рішення проблеми Четвертий етап – отримана інформація передається на ПК, який відповідно до програми симплекс-методу лінійного програмування здійснює необхідні обчислення і дає оптимальний (за вибраного критерію) план поєднання галузей у господарстві. Заключним етапом є аналіз одержаних оптимальних планів і складання на їхній основі плану розвитку господарства [3].

Критерії оптимальності

Критерії оптимальності  

Виробничі обмеження

Техніко-економічні коефіцієнти

Висновки Реалізація економіко-математичних моделей оптимізації галузевої структури і аналіз отриманих результатів різних виробничих типів господарств дозволяє збалансувати рослинництво і тваринництво, збільшити обсяги продукції і раціонально перерозподілити виробничі ресурси, поліпшити показники виходу продукції на одиницю площі сільсько-господарських угідь.

Висновки Результати рішення економіко-математичних задач оптимального поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах на ПК за допомогою методів лінійного програмування свідчать, що оптимальні варіанти планів забезпечують збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на 4 - 6 % за значного підвищення рівня її економічної ефективності порівняно з планами, розробленими на основі традиційних методів планування [2] .

Висновки Це досягається завдяки визначенню оптимальної структури виробництва і збільшенню виробництва продукції за рахунок продуктивніших і ефективніших сільськогосподарських культур, а також видів худоби і птиці з урахуванням найдоцільнішого використання природних і економічних умов ведення сільського господарства.

Список використаних джерел 1. Лисенко М.І. Удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств як один із факторів підвищення ефективності виробництва // Збірник наукових праць Кіровоградського Національного Технічного Університету, 2009, №15. — 143 с. 2. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с. 3.Економіко-математичне моделювання: Навч. посіб. / Жадлун З. О., Галаєва Л.В., Шульга Н. Г. – К.: Видавничий центр ООО «Інтеграл», 2009.- 239 с.

Дякую за увагу!