Презентація на тему:
Методи фармакоекономічного аналізу

Методи фармакоекономічного аналізу: “витрати - ефективність”, “витрати - корисність (утилітарність)”.

Аналіз "вартість-ефективність" або ефективність витрат найбільш широко використовується у фармакоекономічних дослідженнях, дозволяє порівняти, як витрати, так і ефективність альтернативних медичних технологій, що характеризуються біологічними змінами. Головна мета цього аналізу - встановити не найбільш дешевий, а більш ефективний лікарський засіб, який за оптимальною ціною дає кращі результати при певному захворюванні.

Принцип фармакоекономічного аналізу "вартість-ефективність" полягає у порівнянні медичних технологій за показниками ефективності (Е) та витратами (С)

Алгоритм фармакоеконо-мічного аналізу «вартість-ефективність» в Україні

Фармакоекономічний аналіз "вартість-ефективність" для оцінки ефективності використовує біологічний параметр, вибір якого базується на правильному розумінні механізмів розвитку захворювання.

Фармакоекономічний аналіз "вартість-ефективність" для визначення ефективності оцінює біологічний параметр, який: 1. Відображає зміну у перебігу захворювання, тобто фармакотерапія повинна відображати терапевтичну оцінку ліків; 2. Дає можливість у кількісних показниках визначити зміну ефективності лікування. Це означає, що можна використати певний біологічний параметр і визначити його у кількісній оцінці ефективності.

Об'єкти дослідження та біологічні параметри при аналізі "вартість-ефективність" Захворю-вання Медична технологія 1 Медична технологія 2 Біологічний параметр Тромбоз прийом стрептокінази без прийому стрепокінази збережені роки життя Лейкемія протиінфекційне лікування протиінфекційне лікування + фактори росту кількість днів фебрильної нейтропенії Депресія інгібітори серотоніну трициклічні антидепресанти кількість днів непрацездатності Ессенціальна гіпертонія інгібітори АПФ бета-блокатори тиск крові - 24 год. моніторинг Атероскле роз прийом статинів без прийому статинів рівень холестерину в крові

Якщо за даними рандомізованих клінічних досліджень наявні показники ефективності лікарських засобів, тоді визначають коефіцієнт "витрати-ефективність" (P) за формулою:

При обчисленні коефіцієнт "витрати-ефективність" визначають, які витрати необхідні для досягнення одиниці ефективності, наприклад, 1% зниження смертності, захворюваності, одне збережене життя тощо.

При використанні біологічних параметрів ефективності, звичайно, виникають такі похибки: 1. Вибіркова упередженість: Хибне визначення біологічних критеріїв, які не відображають мету дослідження; Хибне визначення методу, що використовується для вимірювання біологічного критерію; Вибіркова заміна популяційних груп може бути неадекватною інтерпретації результатів лікування.

2. Хибне визначення ймовірної ефективності: Дані одержані з малої когорти хворих. 3. Не проведено визначення мінливості (варіабельності): Не проведений аналіз чутливості. 4. Інформаційна упередженість. При одержанні даних з інформаційних джерел.

Не досліджена згода хворого (compliance): Перш за все compliance стосується профілактичних щеплень, коли хворий, що не погодився на їх проведення, не включається у досліджувану групу. Ці похибки найбільш часто пов'язані з хибним вибором критерію, що характеризує ефективність лікування.

Другий напрям проведення методу "вартість-ефективність" базується на визначенні приросту витрат, якщо результати лікування при альтернативних медичних технологіях відрізняються за ефективністю. При цьому визначається інкрементальний коефіцієнт ефективності витрат (ІКЕВ), дозволяє визначити додаткову суму, яку необхідно вкласти, щоб отримати більш ефективну фармакотерапію.

Інкрементальний коефіцієнт ефективності витрат (ІCЕR) обчислюють як відношення приросту витрат (С) до приросту ефективності (Е) медичних технологій з урахуванням прямих і непрямих витрат: де: Е1 - ефективність лікування при використанні 1-ої медичної технології; Е2 - ефективність лікування при використанні 2-ої медичної технології; D1С1 - прямі медичні витрати на 1-у медичну технологію; I1С1 - непрямі медичні витрати на 1-у медичну технологію; D2С2 та І2С2 - відповідно прямі та непрямі медичні витрати на 2-у медичну технологію.

Динаміка захворюваності на ревматоїдний артрит в Україні за 1992-2001 pp.

Використання результатів фармакоекономічних досліджень у системі охорони здоров'я проводиться у таких напрямах: • Вибір лікарського засобу до списку життєво необхідних ліків, формулярного списку; • Вибір лікарського засобу, вартість якого відшкодовується; • Визначення витрат на один рік життя, очікуваної якості; • Визначення найкращих ліків для фармацевтичного виробництва; • Визначення системи розподілу ліків, що найбільш вигідна для хворого; • Чи існує можливість покращити якість життя хворого при виборі найбільш оптимальної фармакотерапії; • Визначення оптимальних критеріїв для вимірювання результатів лікування при різних медичних технологіях; • Встановлення найбільш раціональної фармакотерапії при конкретному захворюванні, перехід до стандартизації схем лікування; • Визначення найбільш оптимального (ідеального) лікарського засобу для індивідуального хворого.

За даними літератури методологія фармакоекономічного аналізу дозволяє вирішити наступні завдання: • аналіз ефективності, безпечності та якості використання лікарських засобів для різних захворювань на усіх етапах медичної допомоги; • обґрунтування вибору лікарських засобів для розробки протоколів ведення хворих, переліків життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів, формулярів при страховому забезпеченні; • формування клінічних та економічних вимог на державному рівні до ефективності, безпечності, взаємозаміни лікарських засобів; • розвиток і покращення методів фармацевтичної опіки хворих при стаціонарному й амбулаторному лікуванні; • фармакоекономічне обгрунтування нормативних документів системи стандартизації медичних технологій з врахуванням територіальних особливостей України; • результати фармакоекономічного аналізу становлять основу системи медичного страхування.

Методологічні проблеми для аналізу "вартість-ефективність"є такого плану: Проблематика достовірних і легітимних джерел для оцінки результатів лікування та роль клінічних даних при моделюванні; Проблематика у достовірному вимірюванні та оцінюванні якості життя, пов'язаної зі здоров'ям; Проблеми в галузі оцінки витрат та ролі аналітичної перспективи; Проблеми пов'язані з етичними даними.

Переваги методу: є найбільш загальним методом фармакоекономічного аналізу, що забезпечує кількісні оцінки альтернативних методів лікування з подібними результатами Недоліки методу: не дає змоги одночасно оцінювати множинні результати від втручан ня та порівнювати втручання з різними результатами, не розгля дає непрямі витрати, що стосуються результатів лікування

Фармакоекономічний аналіз "вартість-користь" розглядається як окремий вид аналізу "вартість-ефективність", який акцентує увагу на оцінці якості життя внаслідок альтернативних схем лікування.

Якість життя (за визначенням ВООЗ) це характеристика фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування людини, що базується на її суб'єктивному сприйнятті, відчуття свого положення в житті в залежності від культурних особливостей і системи цінностей та у взаємозв'язку з її цілями, бажаннями, стандартами і турботами.

Якість життя це рівень благополуччя і задоволеності життям (фізичним, психологічним, соціальним станом), на які впливає хвороба, нещасний випадок та їхнє лікування, а також оцінка хворим тих негативних змін, що відбулися чи можуть відбутися в результаті цих захворювань.

Якість життя, обумовлена здоров'ям оцінює компоненти, пов'язані та неасоційовані з захворюванням, і дозволяє диференційовано визначити вплив захворювання і лікування на фізичний, психологічний, емоційний стан хворого, його соціальний статус.

Показник користь розглядається як стан здоров'я або його покращення з позиції хворого чи суспільства. При цьому якість життя визначається як тривалість благополучного стану здоров'я.

Фармакоекономічний аналіз "вартість-користь" оцінює зміни в якості життя пацієнта, тобто вивчається думка хворого щодо досягнутого результату лікування, визначається показник збільшення кількості років життя, за якістю, а не ефективність схем фармакотерапії.

Основні напрями використання аналізу "вартість-користь ": Якість життя, пов'язана зі здоров'ям, має більш важливе значення для особи. Наприклад, при порівнянні альтернативних схем лікування ревматоїдного артриту більш вагомим є підвищення фізичних, соціальних і психологічних можливостей людини, а не зменшення показників захворюваності. Якість життя - найбільш важливий результат лікування. Наприклад, оцінюючи неонатальну допомогу для недоношених немовлят, більш важлива якість життя таких дітей - їх фізичні, психічні функції, а не лише кількість дітей, що виживають.

Гістограма причин, що впливають на якість життя

Критерії визначення якості життя Об'єктивні Суб'єктивні • Фізична активність • Трудова реабілітація • Емоційний статус • Задоволеність життям • Самопочуття хворих

Критерії оцінки якості життя Критерії Параметри оцінки Навколишнє середовище Благополуччя, безпека, побут, доступність медичного та соціального забезпечення, доступність інформації, екологія (якість повітря, води, шум тощо) Духовність Психологічні Релігія, особисті переконання Позитивні емоції, мислення, самооцінка, негативні емоції Рівень самостійності Повсякденна активність, працездатність, залежність від прийому лікарських засобів та лікування Суспільне життя Особисті взаємини, суспільна цінність суб'єкта, сексуальна активність Фізичні Сила, енергія, біль, дискомфорт, сон. відпочинок, втомлюваність

Шкала ВООЗ для оцінки якості життя Бали Характеристика якості життя 0 Стан нормальний. Активність повна 1 Є симптоми захворювання, активність знижена, може бути вдома 2 Виражені симптоми захворювання, непрацездатний, менше 5 0 % часу проводить у ліжку 3 Стан важкий, більше 50% проводить у ліжку 4 Дуже важкий стан, 100% часу проводить у ліжку 5 Смерть

Шкала Карновські для оцінки якості життя Бал Характеристика якості життя 100 Без ознак захворювання 90 Збережена активність, незначно виражені симптоми захворювання 80 Збережена працездатність, є симптоми 70 Обслуговує себе, але непрацездатний 60 Періодично потребує допомоги, але обслуговує себе 50 Потребує догляду та часто медичної допомоги 40 Потребує постійного догляду та медичної допомоги ЗО Важкий стан, потребує госпіталізації без загрози для життя 20 Дуже важкий стан, потребує інтенсивної терапії 10 Вмираючий хворий 0 Смерть

Для оцінки якості життя, визначення показників користі використовуються такі методи: 1. Безпосередні методи полягають в одержанні інформації про зміни в якості життя залежно від досліджуваного стану здоров'я. Для цього використовуються: Шкала показників - найпростіша і найчастіше використовується для вимірювання переваг у користі лікування. В її основі - психометрична теорія Нейманна-Моргенштерна, відповідно до якої людські відчуття, переживання та індивідуальні оцінки можна охарактеризувати кількісно. Метод "шкала показників" включає: градацію інтервалу, класифікацію залежно від категорії показника, оцінку величини. Людина отримує інформацію про переваги лікування, спочатку ідентифікує найгірший стан здоров'я, потім - найкращий стан і визначаються показники для оцінки проміжних станів здоров'я. Може бути використана для попередньо підготовки при застосуванні методів лотереї або виграшу часу.

Лотерея - це метод, коли людина отримує інформацію про переваги лікування для вибору між двома альтернативами: одна медична технологія дає певний результат, інша медична технологія має певну ймовірність певного результату, як у лотереї, при цьому можливий кращий стан здоров'я з імовірністю р та гірший стан, ймовірність якого становить 1-р. Значення р, при якій людина однаково оцінює дві альтерна тивні медичні технології є показником для оцінки користі лікування. Виграш часу - метод, коли людина отримує інформацію про переваги і проводить вибір між двома альтернативами: стан здоров'я А, що має нижчу якість життя, за довший час Т(А) та стан здоров'я В - вищої якості, проте час Т(В) є коротшим. При цьому є припущення, що пацієнти хотіли би обрати рік життя вищої якості. Використовується для оцінки важких станів здоров'я.

2. Опосередковані методи забезпечують емпіричну оцінку переваг стану здоров'я з використанням опрацьованих комплексних систем класифікації здоров'я. До них належать: Шкала якості належного здоров'я включає 25 груп питань щодо проблем зі здоров'ям, які поділені на 4 критерії: симптомокомплекс, пов'язаний із хворобою, мобільність, фізична активність, соціальна активність. Шкала якості належного здоров'я класифікує хворих залежно від проявів (критеріїв) і ступенів їх функціонування. Якщо пацієнт має кілька порушень функцій, то одна з них є найбільш виражена. При цьому результати оцінки цих функцій представляють на шкалі 0 (смерть) до 1 (повне здоров'я). СМ/В використовується у клінічних дослідженнях у популяції, а також для популяції хворих, наприклад, ВІЛ-інфікованих.

Індекс користі здоров'я опрацьовано у Макмастерському університеті (Канада), використовуються три версії оцінки залежно від віку пацієнта. Наприклад, перша версія оцінює 4 критерії: мобільність і фізична активність рольове функціонування, яке включає самоопіку та рольову активність, соціально-емоційне функціонування та проблеми зі здоров'ям, які поділяють залежно від вираженості симптомів на 4-8 рівнів, що дозволяє описати 960 різних станів здоров'я (детально У підрозділі 7.2). Друга версія - оцінює 7 критеріїв залежно від 3-5 рівнів вираженості симптомів і дозволяє описати 24000 різних станів здоров'я. Найновіша третя версія включає оцінку 8 критеріїв з 5-6 рівнями, що дає можливість описати 972000 різних станів здоров'я. Обчислення проводять з точки зору переваг кожного члена для суспільства загалом. Усі розрахунки проводять за шкалою від 0 (смерть) до 1 (повне здоров'я). Для їх вимірювання використовується показник виграш часу («те Ігагіе оїї -ТТО) або тривалість непрацездатності.

Оцінка якості життя - це система, що створена у 1990 році групою дослідників у Західній Європі. Включає оцінювання за 5 критеріями: мобільність, самообслуговування, основна активність, біль/дискомфорт, хвилювання/депресія. Кожний критерій має три рівні оцінки: 1) нема проблем, 2) деякі проблеми, 3) виражені проблеми.

Система класифікації станів здоров'я Критерій Рівень оцінки 1. Мобільність 1. Немає труднощів з пересуванням 2. Є певні труднощі при пересуванні 3. Прикутий до ліжка 2. Самообслугову-вання 1. Немає труднощів у самообслуговуванні 2. Є певні труднощі самостійно помитись 3. Нездатність самостійно помитись і слідкувати за собою

3. Звичайні щоденні функції 1. Немає труднощів у виконанні звичайних щоденних функцій 2. Є певні труднощі у виконанні звичайних щоденних функцій 3. Нездатність виконувати щоденні функції 4. Біль/дискомфорт 1. Немає болю чи дискомфорту 2. Помірний біль чи дискомфорт 3. Дуже сильний біль чи дискомфорт 5. Хвилювання / депресія 1. Немає хвилювання чи депресії 2. Помірне хвилювання чи депресія 3. Сильне хвилювання чи депресія

Для оцінки якості життя використовують спеціально розроблені анкетно-опитувальні збірники, які поділяються: 1.Загальні, що використовуються незалежно від нозології. 2. Специфічні, коли досліджуються хворі з конкретним захворюванням.

Загальні збірники питань прагнуть комплексно порівняти усі аспекти якості життя, зокрема, біологічні зміни, роль у суспільстві, симптоми, емоції, соціальне ставлення особи тощо. Питання, на які відповідає хворий, повинні бути сформульовані чітко, щоб у людини не виникали сумніви при відповіді на них. При цьому кожна відповідь є певним показником, який характеризує стан здоров'я. Одержані результати переводять у математичні величини, обробляють за допомогою комп'ютера та отримують спеціальні коефіцієнти. Валідність загальних збірників питань встановлено при вивченні різних нозологічних форм, що дозволяє проводити по рівняльну оцінку впливу різних факторів на якість життя, як окремого хворого, так і популяції. Найбільш об'єктивними є дослідження, що проводять із допомогою комбінованих "збірників запитань", одержують достовірну інформацію про стан здоров'я хворого. Для підвищення валідності даних необхідно проводити опитування великої когорти хворих і у строго визначені проміжки часу.

Специфічні збірники питань сфокусовані на конкретній нозології. Вони дозволяють зафіксувати зміни в якості життя хворого, що виникли за короткий проміжок часу для конкретного захворювання, наприклад: оцінка якості життя при діабеті; індекс впливу алергічного дерматиту; збірник питань для хворих на бронхіальну астму. Такі анкетно-опитувальні збірники мають за мету найбільш повно описати зміни у якості життя хворого під час лікування певного захворювання.

Індекс QАLY Відомий як рік життя, скоригований за якістю. індекс QАLУ = кількість років продовження життя * якість життя

Інкрементальний коефіцієнт ефективності витрат (ІКЕВ) обчислюється: ІКЕВ = (20000-10000)/(4,5-3,5) = 10000 грн / 1 рік життя; Інкрементальний коефіцієнт "витрати - користь"- ІКВК = (20000-10000)/(2,7-2,5) = 50000 грн / 1 рік QАLУ

Оцінка користі у фармакоекономїчному аналізі вартість-користь" (на 100 хворих) Інкрементальний коефіцієнт ефективності витрат (ІКЕВ): ІКЕВе = (32148 - 0) / (80,0 - 34,5) = 706 грн. /1 % ефективності; Інкрементальний коефіцієнт "витрати - користь": ІКВКк = (321482 - 0) / (50,40 - 12,42) = 846 грн. / 1 QАLУ Медична технологія Витрати на 100 хворих (грн) Ефектив-ність (%) Користь QАLУ Квінакс 32148 80,0 0,63 50,40 Без препарату — 34,5 0,36 12,42

Напрями використання "вартість-користь": Якість життя в основному залежить від результатів лікування - так при лікуванні радикуліту більш актуальним є покращення функціонального стану хворого, ніж зміна показників захворюваності. Якість життя повинна залежати від результату лікування: при лікуванні хронічної ниркової недостатності методом гемодіалізу продовжується тривалість життя, але суттєво знижується його якість; при лікуванні гострого інфаркту міокарда важливим є рівень захворюваності (смертності), а також пряма залежність від атеросклерозу, який знижує якість життя; при лікуванні пухлин - хіміотерапія продовжує тривалість життя, але знижує його якість. Фармакотерапія впливає, як на захворюваність, так і на смертність, тому необхідно досліджувати ці два аспекти, наприклад, використання препаратів-естрогенів при лікуванні менопаузи. Результат лікування неможливо визначити одним критерієм, проте при фармакоекономічному аналізі, безумовно, потрібно використовувати один критерій.

Дякую за увагу !