Презентація на тему:
Економічне зростання та циклічні коливання в економіці

Економічне зростання та циклічні коливання в економіці 1. Економічне зростання та його чинники 2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи 3. Причини економічного циклу 4. Довгострокові циклічні коливання в економіці  

1. Економічне зростання та його чинники Ринкова економіка розвивається циклічно. Однак, незважаючи на те, що економічне зростання переривається спадами, переважає зростання. Під економічним зростанням розуміють збільшення річного обсягу виробництва товарів та послуг. Основними показниками економічного зростання є ВВП, ВНД, ЧНП, НД та особистий доход.

Економічне зростання вимірюється двома способами: 1) збільшенням загального обсягу реального ВНП або НД в цілому і в розрахунку на душу населення протягом певного часу (за рік); у грошових показниках; 2) збільшенням ВНП чи НД в розрахунку на душу населення в процентах, тобто темпами приросту. Якщо немає зростання вказаних економічних показників у розрахунку на душу населення, то таке зростання не забезпечує підвищення життєвого рівня населення.

При застосуванні обох способів економічне зростання вимірюється річними темпами в процентах. Наприклад, якщо ВНП одного року становив 200 млрд. грн. а наступного — 210 млрд., то темп зростання становитиме:

Основні чинники економічного зростання

До основних чинників зростання переважно відносять такі: — працю (кількість і якість трудових ресурсів); — землю (кількість і якість природних ресурсів); — капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням технічного рівня засобів виробництва, який забезпечується науково-технічним прогресом; — підприємницькі здібності, їх розуміють не тільки як господарську діяльність підприємців, а й як господарський механізм, який може сприяти або гальмувати економічний розвиток

Розрізняють два типи економічного зростання: Екстенсивний тип полягає в тому, що збільшення обсягу виробництва досягається в основному за рахунок залучення у виробництво додаткових трудових, матеріальних та фінансових ресурсів при незмінній продуктивній силі праці. Інтенсивний тип має місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок раціонального використання всіх видів ресурсів. Воно пов'язане з упровадженням нових технологій і підвищенням продуктивності праці. Це означає, що зменшуються затрати ресурсів на виробництво одиниці продукції.

2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку. Циклічність — закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

Економічні цикли Економічний цикл — це регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням виробництва настає його зниження, яке знову змінюється зростанням. За тривалістю економічні цикли поділяють на: Малі цикли (3—4 роки) пов'язані з порушенням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх вважають зміни у сфері кредиту. Середні цикли, їх періодичність 8—10 років, вона обумовлена заміною верстатів, машин, устаткування, а також змінами в кредитній сфері. Довгі хвилі (40—60 років) пов'язують із зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.

Середній цикл включає чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення і піднесення. Криза характеризується: значним спадом виробництва, падінням цін, дефіцитом грошових коштів, біржовими крахами і банкрутствами, зростанням безробіття, зниженням рівня заробітної плати, скороченням прибутку, знищенням товарів тощо. Для депресії характерні застій виробництва, низький рівень цін, скорочення товарообороту, низька ставка позичкового процента. У період пожвавлення повільно розширюється обсяг виробництва до масштабів докризового рівня, зростають ціни, підвищуються прибутки; зростає зайнятість, пожвавлюється торгівля. У період піднесення обсяг виробництва перевищує передкризовий рівень, швидко зростає зайнятість, підвищується заробітна плата та інші види доходів, надаються кредити, зростає сукупний попит, розширюється пропозиція товарів, яка з часом перевищує попит і наближує нову кризу.

Сучасна економічна теорія виділяє дві фази економічного циклу: — рецесію — включає кризу та депресію; — піднесення — пожвавлення і бум. Рецесія — це фаза економічного циклу між найвищою і найнижчою його точками, якій властивий спад виробництва. Піднесення виробництва це фаза між найнижчою і найвищою точками циклу.

Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів: 1) циклічні коливання, зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина); 2) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та інші послідовники). Близько до цієї позиції стояли (ще до Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус); 3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);

4) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер); 5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс); 6) причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).

Довгострокові циклічні коливання в економіці вчені-економісти виявили ще в другій половині XIX ст. Одним з перших їх дослідників був англійський економіст У. С. Джевонс. Окремі аспекти довгих циклів, або довгих хвиль, досліджуються вже понад століття багатьма вченими. Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить російському вченому М. Д. Кондратьєву.

За цією теорією, по-перше, НТП розвивається хвилеподібно з циклами у 50—60 років. По-друге, матеріальною основою довгих хвиль в економіці є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих. По-третє, в структурі довготривалих циклів М. Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, — висхідну і спадаючу.

Висхідна фаза довгого циклу — це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 25 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні довготривалого загального піднесення кон’юнктури. Спадаюча фаза довгого циклу — період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи. Такий період триває 20—25 років і для нього характерні перебудовчі процеси економічної структури, адекватної технологічному оновленню.

Відповідно до теорії довгих хвиль М. Д. Кондратьева, науково-технічний прогрес розвивається хвилеподібно з циклами 50-60 років. Упродовж останніх століть в історії технологічно-інноваційної еволюції відбулося 5 хвиль, внаслідок чого утворилося 5 технологічних укладів. Перший уклад (1780-1830 pp.) базувався на нових технологіях у текстильній промисловості. Другий (1830-1890 pp.) пов'язаний з розвитком залізничного транспорту та механізацією виробництва практично усіх видів продукції на базі парового двигуна. Третій (1880-1930 pp.) грунтувався на використанні у промисловості електроенергії, розвитку важкого машинобудування і електротехнічної промисловості на базі використання прокату, досліджень у галузі хімії.

Четвертий (1930-1990 pp.) передбачав подальший розвиток енергетики, яка грунтується в основному на використанні нафти та нафтопродуктів, газу, засобів зв'язку, нових синтетичних матеріалів. Галузеві лідери четвертого укладу: масове виробництво автомобілів, тракторо- і літакобудування, виробництво зброї. П'ятий, започаткований у середині 80-х років, передбачає використання досягнень у сфері мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, генної інженерії, нових видів енергії, освоєнні космічного простору, супутникових технологій.