Презентація на тему:
Наземно-повітряне середовище

Наземно-повітряне середовище

Загальна характеристика наземно-повітряного середовища Основні властивості наземно-повітряного середовища: - освітленість (висока вдень); - температура (дуже мінлива від -70°до +50°С); - високий вміст кисню; - вітер; - газовий склад, густина та тиск повітря..

Освітленість Для всіх живих організмів необхідна енергія, джерелом якої є сонячна радіація. Спектр сонячного проміння включає в себе хвилі різної довжини і різного фізіологічного впливу на організми. Виділяють такі ділянки у спектрі сонячного проміння: ультрафіолетове, видиме та інфрачервоне. Зона дена-тура-ції білка Зона теп-лово-го сприй-няття Видиме світло Ультрафіолетове проміння Інфрачервоне проміння

Ультрафіолетові промені короткої довжини діють згубно на живу матерію, але їх майже повністю поглинає озоновий екран атмосфери, який утворюється з кисню під дією космічного опромінення. Без нього існування на землі було б неможливим. Довгохвильові УФП у великих дозах також несприятливо діють на організм, але в невеликих кількостях є корисними (спричинюють великий бактерицидний вплив, утворення вітаміну Д, засмаги в людини, статевих продуктів у тварин та ін.). Видимі промені забезпечують здатність рослин до фотосинтезу. Інфрачервоні промені є джерелом теплової енергії для живих істот.

Екологічні групи рослин за потребами в освітленості Світлолюбні Тіньолюбні Тіньовитривалі

Світлолюбні – рослини відкритих, добре освітлених місць перебувань (береза, сосна та ін.); Тіньолюбні – розвиваються в умовах слабкого освітлення, в нижніх ярусах лісів, в печерах, глибоководні (плаун булавовидний, квасениця звичайна, смерека); Тіньовитривалі – можуть витримувати затінення, але добре ростуть і на світлі, легше за інші пристосовуються до змін освітлення (кімнатні рослини, липа, черемха, суниця

У тварин світло має важливе значення щодо орієнтації в просторі, а реакція на тривалість світлового дня (фотоперіодизм) дає їм можливість, як і рослинам, регулювати свої життєві функції залежно від сезону чи часу доби. Нічна – тварини, що активні вночі. В них нерозвинений колірний зір, очі можуть мати великі розміри або можуть бути повністю редуковані. Денна – активні у світлу частину дня. В них добре розвинений колірний зір, очі часто мають яскраве забарвлення.

Температура Температура навколишнього середовища відіграє винятково важливу роль у житті організмів, бо впливає на температуру їхнього тіла. Взагалі, температурні межі існування життя – це температури, при яких можливе функціонування білків (0°...+50°С). Але ряд організмів має спеціалізовану ферментну систему і пристосування до існування при температурі тіла, що виходить за вказані межі (-70...+50). Існує ще й неактивний стан організмів (анабіоз), при якому живі істоти здатні витримувати значно ширший діапазон температур (від -200 до +100). Анабіоз – стан організму, за якого відсутні помітні прояви життєдіяльності внаслідок значного гальмування процесів обміну речовин. Він супроводжується великими втратами води (75%). Коли настають сприятливі умови, організми виходять зі стану анабіозу і життєві процеси поновлюються.

Екологічні групи організмів за потребами в температурі Холодостійкі Теплолюбні

Холодостійкі Холодостійкі – види, що надають перевагу холоду. Це організми Арктики і Антарктиди, тундри, холодних морів та високогір’я (бактерії, лишайники, членистоногі, гриби, мохи).

Теплолюбні Теплолюбні (термофіли) – мешкають при високих температурах. Живуть на поверхні ґрунту , в органічних залишках, що розкладаються, в гарячих джерелах тощо (одноклітинні, нематоди, кліщі).

Терморегуляція Терморегуляція – це здатність підтримувати стале співвідношення між виробленням тепла в організмі (або поглинання тепла із довкілля) та втратами теплової енергії. Розрізняють такі типи терморегуляції: хімічна забезпечується збільшенням вироблення тепла у відповідь на зниження температури (завдяки скороченням м’язів); фізична зумовлена змінами рівня тепловіддачі (регуляція положення волосяного чи пір’яного покриву, діаметра капілярів шкіри, потовиділення тощо). Залежно від вироблення тепла організми поділяють на холоднокровні та теплокровні. У теплокровних тварин рівень теплопродукції високий, механізм терморегуляції добре розвинений, що дає змогу підтримувати температуру тіла відносно сталою, незалежно від коливань у навколишньому середовищі. У холоднокровних – низький, тому температура тіла залежить від температури довкілля, що позначається на їхній активності (безхребетні, риби, земноводні, плазуни тощо).

Вода Вода до організмів надходить такими шляхами: вода, яку п’ють; яку споживають разом з їжею; яка утворюється в результаті розщеплення; отримання води через покриви із вологого субстрату. Вода витрачається: через шкіру; через дихальні шляхи; із неперетравленими рештками; із сечею.

Екологічні групи організмів по відношенню до води Вологолюбні Сухолюбні

Вологолюбні Вологолюбні- організми, які існують в умовах підвищеної вологості (комарі, мокриці, росичка, зозулин льон).

Сух ол ю б ні (посухостійкі) Посухостійкі (сухолюбні) – населяють посушливі місця і здатні переживати сухі періоди (павукоподібні, плазуни, ковила, кактуси).

Газовий склад повітря Головні складові повітря: кисень (близько 21%), вуглекислий газ (0,03%) азот (майже 78%). Кисень необхідний організмам для забезпечення енергією, яка вивільняється у результаті реакцій окислення (аеробне дихання). В умовах відсутності кисню можуть виживати лише ті організми, які здатні розщеплювати органічні речовини без наявності кисню (анаеробне дихання). Підвищення рівня вуглекислого газу в атмосфері гальмує дихання, але підвищує процес фотосинтезу, а також підвищує температуру атмосфери (тепличний ефект). У повітря разом із викидами промислових підприємств та автотранспорту потрапляють різні домішки (метан, сірководень, аміак, оксиди сірки та азоту тощо), які негативно впливають на живі організми, а особливо на рослини.