Презентація на тему:
Шевченко - співець краси рідного краю

Всі його ми батьком звемо, Так від роду і до роду: Кожний вірш свій і поему Він присв’ячував народу. Він любив усе прекрасне, Він ненавидів потворне, – І його ім’я незгасне, Світлий образ – неповторний… Шевченко – співець краси рідного краю

Встала й весна…

Встала й весна, чорну землю сонну розбудила,

Уквітчала її рястом

барвінком укрила;

і на полі жайворонок

соловейко в гаї

землю, убрану весною, вранці зустрічають…

Тихесенько вітер віє…

Тече вода з-під явора Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами Верби зеленіють,

Сади рясні похилились

Тополі поволі Стоять собі мов сторожа

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна, Повита красою

Зеленіє, вмивається Дрібною росою.

Тече вода з-під явора Яром на долину.

Пишається над водою Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє, Явор молодіє,

А кругом їх верболози Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка Поміж осокою.

А качечка випливає З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Вранці

Зацвіла у лузі червона калина,

ніби засміялась дівчина-дитина.

Любо-любо стало, пташечка зраділа і защебетала.

Вранці

Защебетав жайворонок, угору летючи,

закувала зозуленька, на дубі сидячи,

защебетав соловейко – пішла луна гаєм,

червоніє над горою, плугатар співає.

«І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній,новій Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом»