X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Земноводні або Амфібії"

Завантажити презентацію

"Земноводні або Амфібії"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Земноводні або Амфібії Підготувала учениця 8-В класу Кошина Анна

Слайд 2

Клас земноводні або амфібії - лат. Amphibia, стародавні хребетні твари ни, які з'явилися задовго до появи плазунів. При вивченні викопних реш- ток тварин, вченими було припущено, що земноводні походять від кисте- перих риб. Перші земноводні стали пристосовуватися до суші, і на відмі- ну від кистеперих риб, вони втратили зябра і стали дихати за допомогою легенів, також замість плавців у них з'явилися п'ятипалі кінцівки. Зарод- ження перших земноводних відбувалося під час девонського періоду і вже в кам'яновугільному періоді, земноводні поширилися по всій земній кулі і відрізнялися один від одного своєю різноманітністю. Це перші наземні хребетні, котрі зберігають тісний зв'язок з водяним се- редовищем. Розмножуються у воді (у частини видів, зокрема, у поширеної в Карпатах саламандри, відоме яйцеживородіння). У процесі індивідуального розвитку земноводні прохо-дять стадію водної личинки, що дихає зябрами. У дорослих, окрім легень, у якості додаткового органу ди-хання використовується шкіра, вкрита слизом, що також засвідчує їхній тісний зв'язок з вологими біотопами. Це найменший за кількістю видів (3-4 тисячі) клас наземних хребетних. З них виділяються 3 великі ряди: безногі; хвостаті; безхвості. В Україні поширені види двох останніх груп (20 видів). Найвідомішими у нас є такі види, як тритон звичайний, ропуха сіра, жаба озерна. Загальна інформація

Слайд 3

Довжина тіла від 1,5 см до 1,6 м, проте переважають дрібні форми (3-30 см). Тіло земноводних, як і риб, складається з голови, тулуба й хвоста (мал.1). Але в жаб, ропух і деяких інших представників цього класу хвостовий відділ не виражений. Шкіра гола, без лусок. Забарвлення тіла земноводних зумовлюються на-явністю пігментних клітин, що розташовані у нижніх шарах епідермісу, і буває захисним або попереджу-вальним. Окремі види здатні змінювати забарвлення залежно від кольору фону. У шкірі є багато залоз, які виділяють слиз. Цей слиз зволожує поверхню тіла й полегшує газообмін через шкіру, захи- щає тварин від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. А в деяких видів (саламандри плямистої, кумок, деяких видів ропух) у шкірі є отруйні залози, тому їхній слиз містить отруйні сполуки, що захищає цих тварин від нападу хижаків. У більшості земноводних шкіра з'єднується з м'язами лише в окремих місцях, утворена ви- повнені лімфою порожнини, які є резервуарами запасної води при значному зниженні вологості. Тому земноводні здебільшого насе- ляють лише вологі місця. У деяких земноводних лікувальні власти- вості речовин, що виділя-ються отруйними залозами амфібії, вив- чаються. Будова

Слайд 4

У зв'язку з виходом на сушу в амфібій ускладнюється будова скелета. Хребет диференційований на відділи: шийний, тулубний, крижовий, хвостовий. Хребці щільніше ніж у риб, з'єднані між собою. Грудної клітки немає. Череп з'єднаний із хребтом двома потиличними виростами. Наявність шийного хребця та особливості його зменшування з черепом забезпечують рухомість голови у вертикальній площині. У черепі ще зберігається багато хрящових елементів. З'являються парні наземного типу. Вони побудовані за принципом системи ва- желів, з'єднаних шарнірними суглобами. Обидві пари кінцівок мають будову, спільну для всіх наземних хре- бетних. Передня кінцівка складається з плечової кіст- ки, передпліччя, кисті. До складу задньої кінцівки вхо- дять: стегнова кістка, гомілка, стопа. У зв'язку з великими навантаженнями на кінцівки зна- чного розвитку досягають пояси кінцівок, що склада- ються з лопатки, коракоїда, а у безхвостих земновод- них - із ключиці. Проте у будові як самих кінцівок, (що складаються з лопатки) так і їхніх поясах, є ще примітні ознаки: неповне окостеніння поясів; паралельне розташування плеча і стегна до поверхні землі; відсутність зв'язків плечового пояса з осьовим скелетом.

Слайд 5

Органи травлення Вихід хребетних в нове місце існування супроводжувався не тільки зміною вологості та температури, тобто зміною факторів неживої природи, але і зміною взаємовідносин з іншими живими організмами, перш за все тими, які служать їжею. Перші наземні хребетні, мабуть, мали достатньо корму, і стимул до подальшого прогресивного розвитку травного тракту, що забезпечує максимальне перетравлення і засвоєння їжі, у них був відсутній. Крім того, при низькому рівні окислювальних процесів, непостійній температурі тіла і незначній рухливості тварини потреба в їжі у земноводних невели- ка. Диференціація травного тракту у цих тварин залишилася приб- лизно на тому ж рівні, що й у їхніх предків - риб. Земноводні мають спільну ротоглоточную порожнину, короткий стравохід, що пере- ходить в порівняно слабко відокремлений шлунок. У земноводних більш розвинений шлунок, а в кишечнику помітно виділяється дванадцятипала, тонка і товста кишки. У дванадцятипалу кишку відкриваються протоки печінки разом з протокою жовчного міху- ра, до якого відкриваються протоки підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається остаточне перетравлення їжі та всмоктування в кров поживних речовин. У товстій кишці скупчуються не перетрав- лені залишки їжі.

Слайд 6

Товста кишка закінчується прямою кишкою, званою клоакою. Сюди ж відкриваються сечовий міхур (обороняючись, жаба може випустити струмінь зібраної сечі), сечоводи і яйцепровід (у самок). Шлунок без різкої межі переходить в кишечник, в якому добре відокремлена тільки задня (пряма) кишка, що відкривається в клоаку. Велика печінка забезпечена жовчним міхуром; підшлункова залоза розташована, як завжди, в перші петлі кишечника. Зуби всіх сучасних зем- новодних, якщо вони у них є, мають вигляд простих кону- сів, прирощених підставою до кістки. Всі зуби однорідні і служать лише для утримання здобичі, яка заковтується цілком. Вони дуже малі, в міру зношування випадають і за- мінюються іншими. Сидять зуби не тільки на щелепах, але і на сошниках. Присутність сошникових зубів характерно тільки для риб та земноводних. У ротоглоточную порожнину у амфібій відкриваються від- сутні у риб слинні залози, секрет яких змочує ротову по- рожнину і їжу, але не діє хімічно. Поява слинних залоз ти-пово для наземних хребетних і служить пристосуванням проти висушуючої дії повітряного середовища. У порівнянні з рибами у земноводних прогресивно розвивається язик і, маючи власну мускулатуру, бере участь у загарбанні їжі. Земноводні здатні дуже довгий термін виносити голодування; жаба, посаджена в сире місце, може пробути без їжі більше двох років.

Слайд 7

Органи дихання Умови проживання у воді і на суші різко відмінні, і організація амфібій найглибшим чином відрізняється від організації їх вод- них предків. Вологість, постійна для водного середовища, на су- ші різко змінюється, і на більшій частині земної поверхні вона відносно мала. Оскільки газообмін між організмом і середови- щем можливий тільки через водну плівку, зябра, легко висиха- ють на повітрі, виявляються непридатними як органи дихання для наземних тварин. Вони замінюються в амфібій легкими. На відміну від зябер легкі розташовані глибоко всередині тіла і захищені від висихання. Легені земноводних являють собою парні мішки, порожнисті всередині. Їх тонкі стінки на внутрішній пове-рхні мають більш-менш розвинену пористу будову. Однак поверхня легень у земноводних ще невелика. Дихальні шляхи в амфібій розвинені також слабо. У хвостатих вони представлені у вигляді досить довгої трубки - трахеї; у безхвостих це лише коротка трахейно-гортанна камера, безпосередньо переходить у по-рожнину легенів. Відповідно перетворення органів дихання у наземних хребетних тварин змінюється і механізм дихання. У земноводних він ще примітивного нагнітального типу. Тварина набирає повітря в ротову порож- нину, для чого відкриває ніздрі і опускає дно ротової порожнини. Потім ніздрі закриваються клапанами, дно ротової порожнини піднімається і повітря нагнітається в легені.

Слайд 8

Видалення повітря з легенів відбувається завдяки дії черевної мускулатури і спадання стінок легенів. Механізм дихання відрізняє земноводних не тільки від риб, але й від інших наземних хребетних, дихання яких здійснюється за допомогою зміни обсягу грудної клітини. Покрови земноводних, що функціонують як додатковий орган дихання, відрізняються в зв'язку з цим ря-дом особливостей. Шкіра у земноводних гола, що сприяє вільному газообміну в кровоносних судинах, що утворюють в ній густу мережу. Так як обмін газами між організмом і середовищем йде тільки через водну плівку, шкіра земноводних постійно зволожується слизом, що виробляється численними залозами. Ступінь розвитку тієї чи іншої системи органів дихання змінюється з віком тварини. Легені мають вигляд довгастих мішечків з тонкими еластичними стінками, в яких розгалужується безліч капілярів. Такі легені не можуть повністю забезпечувати організм киснем. Амфібії не всмоктують повітря, а заковтують. Тварина збільшує об'єм ротової порожнини, і в неї че- рез ніздрі входить повітря. Коли дно ротової порожнини підніма- ється до неба, ніздрі закриваються і повітря проштовхуються через гортань в легені. У легенях відбувається газообмін: кисень прони- кає в капіляри, а вуглекислий газ із крові переходить у повітря, який потім виводиться назовні. Легеневе та шкіряну дихання у земноводних розвинуте неоднаково. У тих, хто більшу частину життя проводить у воді, слабше розвинені легені, а краще шкірний подих. Личинки земноводних дихають зябрами. У деяких хвостатих земноводних зябра зберігаються на все життя.

Слайд 9

Кровоносні органи З розвитком наземного органу дихання тісно пов'язана і перебудова системи кровообігу. Серце земноводних складається з двох цілком відокремлених передсердь, загального шлуночка і артеріального конуса, від якого відходить загальний стовбур аорти, що розділяє потім на три пари артеріальних судин. Передні з них - сонні артерії - несуть кров до голови. Наступні за ними судини носять назву системних дуг аорти. Права і ліва дуги аорти, відсилаючи кожна з потужної артерії до передніх кінцівок, з'єднуються нижче серця в непарну спинну аорту. Остання тягнеться уздовж хребта, посилаючи від себе артерії до різних органів. Від загального стовбура аорти відходять також легенево-шкірні артерії, що несуть кров до легенів і шкірі. Венозна кров від передніх відділів тіла збирається у парні передні порожнисті вени, куди відкриваються також дуже характерні для земноводних великі шкірні вени, що несуть артеріальну кров від шкіри. Передні порожнисті вени, як і непарна задня порожниста вена, впадають у праве передсердя.  В задню полу вену збирається кров з задніх відділів тіла. Вона приймає в себе і печінкову вену, що збирає кров від кишечника. Нарешті, у ліве передсердя впадає загальна легенева вена, яка утворилася в результаті злиття парних легеневих вен. На малюнку: 1 – серце; 2 – судини великого кола кровообігу; 3 – судини малого кола кровообігу.

Слайд 10

Отже, на відміну від риб, у земноводних виникає типовий для всіх наземних хребетних друге коло кровообігу, по якому кров з серця по легеневих артеріях потрапляє в легені і повертається до нього по легеневій вені. При одному колі кровообігу у риб в серці потрапляє тільки венозна кров, а у наземних хребетних і венозна й артеріальна. У зв'язку з цим виникає поділ серця на два відділи: правий - венозний і лівий - артеріальний. У земноводних цей поділ лише часткове і виражається в існуванні двох передсердь. Проте вже в правому передсерді кров змішується, тому що верх- ні порожнисті вени приносять у нього не тільки венозну кров, а й що по шкірних венах артеріальну. В шлуночку до цієї змішаної крові додається ще порція артері- альної крові з лівого передсердя. Поділ шлуночка при такому кровообігу зробило б безцільним шкірне дихання, так як арте- ріальна кров з шкірних вен надходила б тоді тільки в легені. Від- сутність перегородки в шлуночку набуває винятково важливу роль тоді, коли тварина знаходиться під водою і дихає тільки шкірою. Не менш істотне перетворення в кровоносну систему земноводних полягає в тому, що у зв'язку із зникненням зябрового дихання артерії зябрових дуг змінюються і набувають нову функцію. Як показує ембріональний розвиток земноводних, їх легеневі артерії формуються за рахунок артерій четвертої зябрової дуги, артерія третьої зябрової дуги у дорослих безхвостих земноводних зникає, з другої - розвиваються дуги аорти, а з першої - сонні артерії.

Слайд 11

Видільні органи Органи виділення - парні округлі тіла - укладені в спинному відділі стінки тіла, безпосередньо ззаду навколосерцевої порожнини. Видільна система земноводних включає довгасті червоно-бурі нирки, що розташовані в порожнині тіла з боків хребта, сечоводи і сечовий міхур. Що виділяються з крові непотрібні для організму речовини по сечоводу надходять в клоаку, і видаляється назовні. Нирки пуголовка - найбільш просто влаштовані видільні органи з усіх відомих у хребетних тварин. В залежності від свого місця розташування вони носять назву головних нирок. Головні нирки функціонують тільки у личинок.

Слайд 12

Нервова система Мозок земноводних має простий пристрій. Він має видовжену форму і складається з двох передніх півкуль, середнього мозку і мозочка, що представляє лише поперечний місток, і довгастого мозку. У земноводних сильніше розвинений передній мозок (далі в еволюції буде спостерігатися саме розвиток переднього мозку), але ще немає кори головного мозку, сірої речовини, нервові клітини розсіяні по всій поверхні. Слабкий розвиток мозочка пов'язано з одноманітністю рухових реакцій земноводних. Спинний мозок розвинений набагато краще, ніж головний. В основі поведінки земноводних переважають безумовні рефлекси, а умовні виробляються після тривалого поєднання безумовних та умовних подразників. З почуттів більш розвинені зір, слух, нюх. Язик у більшості амфібій добре розвинений і в жаб істотно відрізняється від язика інших хребетних тим, що прикріплений не заднім, а переднім кінцем і може викидатися з рота. Зуби пристосовані лише до схоплювання і до утримування здобичі, але не можуть служити для її розжовування. На малюнку: 1 – головний мозок; 2 – спинний мозок; 3 – нерви.

Слайд 13

Органи чуттів земноводних досить різноманітні, оскільки в них є як органи, характерні для мешканців водойм, так і такі, що притаманні наземним тваринам. Так, у земноводних, як і в риб, є бічна лінія. У жаб вона розвинена лише на стадії личинки (пуголовка), а у видів, які постійно мешкають мохом у водоймах (деякі хвостаті земноводні), зберігається протягом усього життя. А ось очі земноводних пристосовані до функціонування на суходолі: вони допомагають тваринам краще орієнтуватися в навколишньому просторі і знаходити об'єкти жив- лення. Але сприймають вони лише предмети, що рухаються. Від пе- ресихання очі захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та миготливою перетинкою). У земноводних розвинений кольоровий зір. Очі у жаби опуклі й розташовані над поверхнею голови. Це дає змогу тварині перебувати у воді й спостерігати за тим, що відбува- ється поза водним середовищем. Органи слуху земноводних здатні сприймати звуки, які поширю- ються в наземному середовищі. Тому, крім внутрішнього вуха, вони мають ще й середнє. До його складу входить слухова кісточка й барабанна перетинка. Вона відокремлює заповнену повітрям порожнину середнього вуха від довкілля. Звукові коливання через барабанну перетинку і слухову кісточку передаються на внутрішнє вухо. Саме там розташовані чутливі клітини, які сприймають звуки. З внутрішнім вухом пов'язаний і орган рівноваги. Чутливі клітини, які слугують смаковими рецепторами, розташовані в земноводних на язиці та у ротовій порожнині. Чутливі клітини у шкірі земноводних сприймають хімічні речовини, дотик, зміни температури.